У Лукашенка залишилися тільки силовики, проти нього введено найсильнішу санкцію, – білоруський опозиціонер

Нині протести проти Олександра Лукашенка, який обіймав пост президента Білорусі п'ять термінів поспіль, охопили всю країну. Протестують навіть села. Найбільша санкція проти режиму – не зовнішня, а внутрішня, перш за все страйк найбільших підприємств країни.

Лукашенко звертається по політичну та військову допомогу до президента РФ Володимира Путіна, але мільйонні протести в Білорусі – це послання і Кремлю. Таку думку в бліцінтерв'ю на телеканалі Obozrevatel TV висловив білоруський опозиційний політик Анатолій Лебедько.

– Раніше ми бачили російську військову техніку, яка прямувала в бік Білорусі. Тепер ми бачимо відео, де вже і по білоруській землі їде техніка без розпізнавальних знаків. Це ті "зелені чоловічки", про яких говорили?

– Ситуація складна. З одного боку, у нас є проблема, і ця проблема називається "диктатура", "система Лукашенка", і з нею треба вирішувати питання найближчим часом. Інша проблема – це російський фактор.

Ці проблеми одночасно постукали в двері Білорусі, і ми змушені вирішувати їх одночасно.

Що стосується першої проблеми, тут усе більш-менш очевидно. Переважна більшість людей говорить Лукашенку: "Іди!". Вони визнають Світлану Тихановську своїм легітимним президентом. Вона має сильну внутрішню легітимність. У Лукашенка залишилися тільки силовики.

Другий фактор – російський – набагато складніший. Мені здається, що зупинити "зелених чоловічків" може візуалізація величезної кількості людей, які виступають проти Лукашенка – найближчого союзника Путіна.

Учора (16 серпня. – Ред.) був мітинг. Мені здається, оцінки в 100-200 осіб занижені. Їх було набагато більше. У масштабах країни це мільйони людей. У Мінську – 300-400 тисяч, які виходили в центр міста, приходили, йшли.

У нас майже сім мільйонів виборців, і ми бачимо мільйонні протести в масштабах усієї країни, найбільші в історії Білорусі. Зараз немає жодного районного міста, де не було б протестів. Протести дійшли вже й до села. Коли ми бачимо, що в селах шикуються ланцюги солідарності, то це говорить про те, що справді протест дуже сильний.

Я думаю, що така кількість людей – це ще й послання Путіну, тому що серед цієї величезної маси не було жодного російського триколора, жодного гасла на підтримку інтеграції з Російською Федерацією.

Думаю, там знайдуться розумні голови, які зрозуміють, що це протест проти Лукашенка, але це не голоси за якісь особливі відносини з Російською Федерацією.

Ну і сьогодні (17 серпня. – Ред.) зупинилися практично всі великі підприємства країни. Вони висувають політичні вимоги, пункт номер один – "Лукашенко, йди!". Пункт номер два – "Світлана Тихановська – наш президент". І як перспектива – можливі чесні парламентські і президентські вибори як певний пункт плану дій президентки Світлани Тихановської.

– Уточнення щодо "зелених чоловічків" або підтримки Російської Федерації, Путіна – Лукашенка. Вони спілкувалися, і Лукашенко сам не раз говорив про це. Чого чекати? Ми вже бачили, як війська заходили до Криму, на Донбас. Навіщо вони зайшли в Білорусь? Щоб встати проти натовпу?

– Давайте так. На сьогодні підтверджених фактів, що хтось зайшов у Білорусь, крім факту "вагнерівців", які перебували на території Білорусі і яких Лукашенко ізолював, – насправді немає. Але ми точно знаємо, що Лукашенко буде апелювати або вже апелює до Путіна і просить допомоги – політичної та військової.

Тому зараз довірена особа, уповноважений кандидатки в президенти Білорусі Світлани Тихановської Микола Козлов записав спеціальне звернення до росіян, до політичного керівництва.

Основну суть я можу переказати. Перше – ми дякуємо росіянам, які висловили солідарність із прихильниками змін у Білорусі, які визнають перемогу Світлани Тихановської. Одночасно головне послання – що будь-які спроби керівництва Російської Федерації використовувати те, що сьогодні відбувається в країні, або підтримати Лукашенка якимись військовими методами, будуть сприйняті як боротьба з вибором народу Білорусі і як реальна загроза або посягання на суверенітет і незалежність країни.

Ми спираємося на те, що Росія в цій ситуації має зайняти позицію політичного нейтралітету і не підтримувати колишнього президента Білорусі Олександра Лукашенка. Найперше, не підтримувати військовими інструментами і методами. Це головна суть звернення.

– Щодо дій і Української держави, і Європейського Союзу – санкції, євродепутати визнали Лукашенка персоною нон ґрата. З одного боку, санкції вже давно обіцяли і хотіли повторних виборів. Лукашенко сказав: жодних повторних виборів не буде. З іншого боку, такими санкціями Лукашенка нібито направляють в обійми Путіна – Союзна держава, ОДКБ... Де тут баланс?

– Головні санкції як загроза для Лукашенка – це внутрішні санкції. Санкції від виборців, громадян, платників податків країни. Загальнонаціональний страйк, який зараз набирає обертів, це найсильніша санкція проти режиму Олександра Лукашенка.

До того ж громадяни можуть перейти до певних санкційних дій щодо влади. Просто перестати платити якісь податки, мита. Відмовитися давати гроші цій владі, цьому режиму. Це наймогутніша зброя.

Якщо ми говоримо про зовнішні санкції, то поки що вони точкові – візові, фінансові – стосовно тих, хто заплямував себе кров'ю, хто заплямував себе фальсифікаціями. Поки це досить вузьке коло осіб.

Звичайно, ми говоримо про те, що зараз потрібно дуже вибірково ставитися до тих фінансових проєктів, які працюють у Білорусі. Не можна допустити, щоб на гроші, які йдуть з Європейського Союзу, закуповувалися гранати, якими потім убивають людей.

Дуже важлива і політична заява. Якщо вони говорять про те, що Лукашенко не має міжнародної легітимності, це важливо. Якщо вони визнають Світлану Тихановську як людину, яка справді отримала більшість голосів виборців у Білорусі, це також вкрай важливо.

– Два уточнення. Перше ​–​​​​​​ чи не відбувся процес поглинання Росією Білорусі, враховуючи цю певну політичну дестабілізацію. Друге – ви сказали про подяку росіянам, які не втручаються в процеси. Цими днями я моніторив державне телебачення Білорусі, і там глядачів дуже чітко налаштовують проти України. Мовляв, в Україні відбувся Майдан, це ні до чого доброго не привело. Чи можуть бути міжнаціональні конфлікти?

– Я думаю, що сьогодні росіяни, політичне керівництво повинні собі дуже чітко уявляти, що мільйони людей, які вийшли на вулиці, це не є якась підтримка – пряма чи непряма – якихось російських настроїв.

У нас сьогодні в країні консенсус. 95% громадян говорять, що Білорусь – суверенна незалежна країна. І Путін, і його оточення мають зрозуміти, що весь цей гнів і обурення, які сьогодні звернені проти Лукашенка, підуть і проти Росії.

Що стосується другого фактора, то Лукашенко зараз почав піарити тему Майдану. Але знаєте, ця тема була актуальна в 2014 році. І багато людей тоді боялися, щоб це не перекинулося на нашу країну. Але вже минуло шість років, минула ця тема. Вже немає цього страху, яким можна розмахувати як жупелом. Це вже не працює. Це не топова тема, на якій можна отримати політичні дивіденди.

Нас хвилює, що скаже політичне керівництво України. Чи визнають вони підсумки цієї кампанії, чи визнають Лукашенка нелегітимним? Якщо Верховна Рада займе таку ж позицію. Це важливо для білорусів почути від політичного керівництва. І підтримка країни, звичайних простих українців у соціальних мережах. Це набагато важливіше, ніж те, що говорить Лукашенко й телебачення.