У Кремля є дорожня карта зі зливу Криму - Голишев

Напередодні четвертої річниці Революції Гідності в Україні заговорили про небезпеку розхитування ситуації на південному сході країни, якої, зрозуміло, не забуде скористатися Кремль.

У Санкт-Петербурзі пройшов проукраїнський пікет на підтримку кримських татар. Примітно те, що, на відміну від попередніх подібних акцій, цього разу поліція вважала за краще не втручатися і залишила протестувальників у спокої. Одночасно одразу двоє російських політиків, які позиціонують себе як опозиціонери - Ксенія Собчак і Григорій Явлінський - зробили заяви про необхідність проведення в Криму ще одного - демократичного, прозорого, чесного - референдуму.

І, нарешті, в Українській Греко-католицької церкви видали спеціальне розпорядження, в якому зобов'язали кожного сповідника задавати кається питання: чи винен він у гріху корупції.

"Обозреватель" попросив поділитися своєю думкою про всі ці події, заяви і побоювання російського публіциста, блогера, аналітика, автора дослідження "Personal Jesus" Володимира Голишева.

Пропонуємо вашій увазі першу частину інтерв'ю.

- У Санкт-Петербурзі пройшли пікети на підтримку кримських татар і проти репресій в окупованому Криму. Поліція вирішила не перешкоджати цій акції. Як ви розцінюєте цей факт?

- Ніяк не розцінюю, та й взагалі ніякого факту я не бачу. За великим рахунком, ця тема в Росії не актуальна, вона не цікава. І якщо якісь люди або якісь групи проводять якісь публічні акції на цій темі, то ці акції - не стихійні. Я не вірю ні в які стихійні акції. Можуть протестувати тільки самі кримські татари - у них є мотив.

Навіщо потрібно було продемонструвати лояльність до подібних протестів? Значить, треба було показати, що Росія - демократична країна.

Читайте: Окупанти засудили кримчанина до в'язниці за проукраїнську позицію

Ці так звані протести - інструменти пропаганди. Їх спеціально створюють, щоб або придушити з демонстративною жорстокістю, або, навпаки - щоб продемонструвати лояльність і показати, що у нас країна жахливо вільна і демократична.

- Що, на вашу думку, означають заяви людей, які позиціонують себе як російська опозиція - тієї ж Ксенії Собчак або Григорія Явлінського, - про те, що в Криму слід провести новий, чесний, відкритий, демократичний референдум?

- Ви назвали так званих системних опозиціонерів, які не роблять ніяких заяв, не погоджених з адміністрацією президента. У разі Собчак - може бути навіть з найближчим оточенням президента, оскільки вона все ж є членом його сім'ї.

Кремль через формальних опозиціонерів вкидає ідею повторного референдуму, очевидно, для того, щоб його злити. Але злив - це багатоступінчастий процес. Ніхто не збирається залишати Крим прямо зараз. Але це означає, що це питання поступово стає обговорюваним.

Читайте: "Продавити" Крим: стало відомо про нову зраду голови Чехії

Можливо, що, якщо Путін йде - а я впевнений, що так і буде, - у майбутнього президента Росії, нового-старого Медведєва, вже є дорожня карта зі зливу Криму. Мабуть, закладаються перші камені в будівлю цієї справи.

- Наближається чергова річниця Революції ГІдності, озвучуються побоювання про те, що Кремль може спробувати скористатися підвищенням протестної активності на півдні і сході країни. Чи вважаєте ви такі побоювання виправданими?

- Коли немає поганих новин, доводиться їх вигадувати. Хіба сталося щось нове? Хіба невідомо, наскільки ва*на Запорізька область? Скільки проблем залишив після себе губернатор Одещини, а нині не громадянин України грузинського походження? І річниця Майдану не перша.

Я не розумію, в якому місці повинен бути вибух. Я хотів би звернути увагу, що, на відміну від всіх попередніх річниць Майдану, підривні елементи, які працюють на розхитування української державності і взагалі ситуації в Україні, зараз найбільш комічні. Просто порівняйте момент загострення, який був із Коломойським, із "Правим сектором" - згадайте все, що було в минулі роки. А тепер подивіться на цього громадянина без підданства, який сидить в наметі. Це загроза, чи що? Ви що, смієтеся?

Читайте: Злочини проти Майдану: ГПУ висуне підозру "одному з керівників влади"

Сьогодні Україна підходить до цієї кризової точки, коли загрози мінімальні порівняно з тими, які були раніше. Ніколи ще противники чинної влади не виглядали настільки безглуздо, смішно, абсурдно і не викликали такого відрази у значної частини населення.

Україна зараз як ніколи міцна з огляду на те, що її противники максимально слабкі. Зараз на них просто смішно дивитися.

- Голова Української Греко-католицької церкви Святослав Шевчук видав спеціальне розпорядження, згідно з яким сповідник повинен питати у вірянина на сповіді, чи вчинив той гріх корупції? "Ми в церкві розуміємо корупцію як гріх, як моральне зло". Яка ваша думка про цю ініціативу?

- Перш за все, хочу сказати, що ця ініціатива стосується виключно чад Греко-католицької церкви, і я можу розцінювати тільки як глядач із боку.

Взагалі, це цілком по-католицькому, це дуже характерно для Католицької церкви - дуже конкретно і технологічно втручатися в питання, які є актуальними для пастви. В межах Греко-католицької церкви ця ініціатива, напевно, по-своєму революційна і може викликати захоплення.

Але богословський аспект цієї ініціативи у мене, як у християнина, який не належить до УГКЦ, викликає певні сумніви, але це зовсім не критика, це замітки на полях. Тому що корупція, безумовно, не гріх, а наслідок гріха.

Читайте: Корупція в Міноборони: НАБУ опублікувало матеріали у гучній справі

Але це питання суто богословське: на що звертати увагу - на наявність гріховних пристрастей або на гріховні вчинки.

Традиція звернення уваги на гріховні вчинки здається мені не цілком християнською. Вона не особливо відрізняється від законної іудейської традиції, яка має на увазі, що певний набір вчинків є гріховним. А християнська традиція трохи інша - вона має на увазі наявність у людині гріховних пристрастей, які ведуть до гріховним вчинкам.

Хочу навести несподіваний приклад Бориса Березовського. Він був християнином, і в певний момент зробив публічне покаяння. Він написав досить розлогий покаянний текст, в якому сповідався перед людьми в своєму єдиному справжньому повноцінному гріху, який привів до цілої серії гріховних вчинків. Цей гріх - жадібність. Він хотів усього і багато.

На мою думку, чисто богословськи, покійний Борис Абрамович Березовський тонший, досконалий і християнських на відміну від цих католицьких традицій, які називають гріхом наслідки їхньої природної людської жадібності. Духовне окормлення все ж має на увазі, що людина докопався до джерела, який змушує його здійснювати ці негарні вчинки.

Греко-католицьке духовенство живе на землі, стоїть на ній обома ногами і хоче відігравати активну роль у соціальному житті країни. Тому їм нерозумно давати якісь поради - їм, напевно, видніше, як зробити світ, в якому вони живуть, досконаліше. Можливо, вони все роблять правильно.