Блог | Трамп не може зупинити війну, в якій він не бере участі

Слава Україні!

Слава захисникам України та всієї сучасної цивілізації!

Новини зі США. Вівторок, 22 вересня 2026

• Зустріч Трампа та Зеленського
• Виступ Трампа в ООН
• Боротьба Трампа із ЗМІ

* Усі, хто чекає від зустрічей Трампа та Зеленського закінчення або припинення війни: не чекайте того, що не пов’язано з такими зустрічами.

Україна не воює зі США. Американський президент не може зупинити війну, в якій він не бере участі.

Американський президент (будь-який американський президент) має два серйозні потенційні важелі впливу на Росію без участі у війні. Перший важіль – тотальні санкції проти російської економіки, насамперед проти її нафтового, газового, морського та фінансового секторів. Другий важіль – військова (насамперед) та фінансова допомога Україні. Інших важелів реального впливу на Росію з метою якнайшвидшого вичерпання її ресурсів і приведення її до неможливості продовжувати війну у США немає. Трамп цими важелями користуватися не хоче.

Від його "прекрасних" (за його словами) розмов із путіним і його повторюваних заяв про те, що путін хоче миру, війна не закінчиться і не зупиниться.

Для чого ж тоді зустрічатися з ним? Будь-які такі зустрічі мають два важливі аспекти: 1) треба намагатися робити все можливе, щоб Трамп не робив, не міг робити нічого, що допомагало б путіну; 2) треба намагатися отримати від нього те, що можна отримати. Наприклад, сприяння в придбанні ракет PAC-3 для боротьби з російськими балістичними ракетами. Домовлятися з ним про те, щоб отримати ліцензію на виробництво таких ракет, можливо, спільно з європейськими країнами НАТО, у яких теж є на озброєнні системи PATRIOT. Домовлятися про постачання необхідного іншого озброєння та боєприпасів за європейські гроші.

Якби Трамп хотів реально натиснути на путіна, найпростішим способом зробити це було б прямо зараз підняти слухавку, зателефонувати лідеру республіканців у Сенаті Джону Туну й сказати йому, щоб він виніс на голосування в Сенаті Акт про підтримку України, який лежить без розгляду з травня, коли його ухвалила всупереч Трампу Палата представників. Цей законопроект передбачає тотальні санкції проти російських нафтового, газового та фінансового секторів, а також російського тіньового флоту. Він передбачає відновлення американської військової допомоги Україні та надання Україні кредиту на 8 мільярдів доларів для закупівлі американської зброї та боєприпасів.

Але Трамп Туну не дзвонить.

А якщо він знову зателефонує путіну або знову відправить до Москви Віткоффа та Кушнера, які мріють про 12 трильйонів доларів, обіцяних путіним, то нічого не зміниться. І трильйонів теж не буде. Їх, звісно, не буде в жодному разі.

* 47-й президент виступив на сесії Генеральної Асамблеї ООН, що відкрилася. Виступав він без натхнення. Читав з телесуфлера текст, написаний для нього, який скоріше підійшов би для його виступу на передвиборчому мітингу перед своїми шанувальниками, ніж для чогось іншого.

Від виступів президентів США в ООН завжди чекають якихось глобальних речей. У всякому разі, чекають чітко сформульованої позиції США щодо глобальних світових проблем. Нічого подібного у виступі Трампа не було.

Його виступ був сумішшю хвастощів своїми особистими уявними досягненнями, дезорієнтуючих і неправдивих заяв (це, як завжди), та заяв-гасел, як, наприклад, обіцянка, що російсько-українська війна закінчиться настільки скоро, що ніхто навіть не може собі цього уявити.

Він знову розповів "казку" про "вісім воєн", які він закінчив. Йому навіть написали, яких саме (інакше він завжди ризикує повторити, що закінчив війну Вірменії з Камбоджею та Азербайджану з Албанією), про десятки мільйонів життів, які він, нібито, врятував.

Він вигадав, що завдяки йому злочинність у Вашингтоні знизилася на 87% (насправді вона знизилася на 15% порівняно з минулим роком, і її рівень у й без того одному з найбезпечніших міст країни падає вже протягом щонайменше шести років).

Він вкотре заявив, що забезпечив інвестиції в країну на $21 трильйон, а насправді є угоди та протоколи про наміри інвестувати на майже удвічі меншу суму – $11.2 трильйона.

Він заявив, що в США спостерігається туристичний бум і до країни прибула рекордна кількість туристів. Насправді кількість іноземних туристів, що приїжджають, впала, і навіть чемпіонат світу з футболу не допоміг. Насамперед значно зменшилася кількість канадців, які приїжджають до США, а саме канадці протягом десятиліть приїжджали до сусідньої країни у найбільшій кількості.

Він обіцяв, що "угода з Іраном" буде укладена одразу після виборів (незрозуміло, який зв’язок між виборами до Конгресу та "угодою з Іраном") або ж він "знищить" Іран, як він сказав, відправивши до пекла всіх іранців на покоління вперед.

І так далі, і так далі.

Чого не було в його виступі, так це натхнення, емоцій. Або він втомився, або його емоції зумовлені напругою перед виборами через те, що на сьогодні йому загрожує поразка на виборах. Хоча він заявив з трибуни ООН, що не бере участі у виборах і нібито йому байдуже до виборів.

Трамп виглядав слабким і абсолютно непереконливим. Виглядав політиком, якому немає чого показати світові, крім демагогії, від чого його слабкість була підкреслена ще виразніше.

* У середу о 15:30 в окружному федеральному суді Округу Колумбія у Вашингтоні відбудуться слухання щодо спільного позову телеканалів CNN, MS NOW та видання до Трампа, керівнику його апарату, директору секретної служби та директору Білого дому з питань комунікацій щодо порушення ними Першої поправки до Конституції США, що виразилося у забороні журналістам цих ЗМІ заходити до Білого дому та позбавленні їх акредитації.

Справу розглядатиме суддя Тімоті Келлі, призначений Трампом окружним федеральним суддею під час його першого терміну і який вже розглядав схожу справу. У 2018 році Трамп наказав позбавити акредитації та не пускати до Білого дому тодішнього кореспондента CNN у Білому домі Джима Акосту. Телеканал подав до суду. Суддя дуже швидко виніс тоді рішення, що президент порушив Конституцію, і акредитацію журналіста має бути відновлено.

Перша поправка до Конституції США гарантує повну й нічим необмежену свободу слова. Вона ж визначає свободу слова саме як свободу від посягань на неї з боку уряду.

У майбутньому рішенні судді на користь ЗМІ не сумнівається навіть сам Трамп, який уже погрожує подати апеляцію проти ще не винесеного рішення. Втім, сумніватися в тому, що 47-й президент програє апеляцію, теж не доводиться.

Залишається загадкою, навіщо йому все це? Чи сподівається він виглядати мачо в очах своїх шанувальників? Можливо, але він і так виглядає в їхніх очах мачо, ідолом, всесильним володарем у будь-якому разі. Ті 32 %, які його підтримують, продовжуватимуть підтримувати його абсолютно незалежно від будь-чого.

Чи вірить він насправді, що є всесильним і може робити все, що завгодно? Це теж можливо, але щоразу така віра розбивається, стикаючись із законами всередині країни або з блокадою Ормузької та Баб-Ельмандебської проток за її межами.

У цієї історії є й інший аспект. Солідарність. А саме, солідарність журналістів один з одним і солідарність конкуруючих ЗМІ між собою. Загальнонаціональні телеканали, у яких є спільний пул для показу подій із Білого Дому (ABC, NBC, CBS, Fox News, CNN), не проводитимуть трансляцій усіх телешоу, які так полюбляє влаштовувати то в Овальному кабінеті, то в президентському літаку, то біля Білого дому президент. Не проводитимуть із солідарності з колегами з CNN. Або показуватимуть лише відео без звуку. Національне громадське радіо NPR оголосило, що не проводитиме аудіотрансляцій з тих самих заходів. Фотокореспонденти біля Білого Дому оголосили, що публікуватимуть дуже обмежену кількість своїх знімків і з великою затримкою – лише наприкінці дня.

Солідарність – чудова річ. І ідеологічні розбіжності між ЗМІ, різна редакційна політика цій солідарності завадити не можуть. Бо як керівники ЗМІ, так і самі журналісти розуміють, що влада 47-го президента не вічна. У Білому домі з’являться інші президенти. А свобода слова має залишатися свободою слова. Абсолютно незалежно від того, хто займає Овальний кабінет. Журналісти повинні мати можливість абсолютно вільно висвітлювати те, що вони бачать, так, як вони та їхні редакції вважають за потрібне це робити. Вказувати їм можуть лише їхні читачі та глядачі – передплатою або, навпаки, відмовою від передплати. Тим, що дивляться або, навпаки, не дивляться ті чи інші телеканали. Але президент, навіть той, що вважає себе всесильним, не має абсолютно ніякого права їх будь-яким чином обмежувати.

Трамп програє в суді. Ця історія, в якій він хотів виглядати всесильним мачо, але розмахування кулаками, написання лайливих твітів, висловлювання публічних образ – це не демонстрація сили. Це демонстрація слабкості.

Але він обов’язково вплутуватиметься в нові подібні історії. Знову і знову.

До кінця історії під назвою "Страх: Трамп у Білому Домі" (с) (назва книги Боба Вудворда, виданої у 2018 році) залишилося 851 день.

Дякую всім, хто прочитав. Бережіть себе та своїх близьких. Бережіть одне одного, допомагайте одне одному. Здоров’я всім.

Зрештою, те, що відбувається у світі, залежить від нас. Від того, чи боремося ми зі злом, чи творимо Добро, чи залишаємося просто спостерігачами, чи чекаємо пасивно й віримо, що хтось десь щось вирішить за нас, чи боремося зі злом і робимо все можливе, щоб перемогло Добро.

Ми не повинні допустити, щоб зло перемогло. Перемога зла означатиме кінець світу, в якому ми живемо. Допустити цього ми не можемо. Особливо зараз.

Українські друзі, обіймаю та люблю вас усіх. Бережіть одне одного, дуже вас прошу.

Україна є і завжди буде.

А зло буде переможене та покаране. І це неодмінно.