Блог | Подвійна гра ЄС: що вирішувала президент Хорватії у Росії

Президент Хорватії Колинда Грабар-Китарович зустрілась з Володимиром Путіним в Росії минулого тижня. З одного боку це неприємна новина, хоча готувався цей візит заздалегідь.

В принципі, кожна країна суверенна і може будувати стосунки з будь-ким. Проте Хорватія доволі невелика і поки що молода країна Європейського Союзу. І безумовно можливо, що пані президент вирішувала не лише питання двосторонніх хорвато-російських відносин, враховуючи залежність Хорватії від російського газу, бо диверсифікації енергопостачань у них не склалось. Я не виключаю, що тут дійсно було певне неофіційне доручення, але від того не менш важливе, з боку Європейського Союзу. Бо дійсно є країни з боку ЄС на кшталт Угорщини, Австрії, Італії, які відверто виглядають як друзі Путіна. Хорватію до таких важко додати, але тим не менш такий візит вперше за багато років на найвищому рівні відбувся за участю саме хорватського президента.

Навіть йшлося, відповідно до тих заяв, які мали місце під час візиту і після нього, що пані президент висловлювала думку стосовно залучення Росії до проектів Міжмор’я або Тримор’я, саміт якого відбувся влітку цього року у Варшаві у контексті візиту президента Трампа до Польщі. Це теж дивно, бо це Тримор’є теоретично має виглядати не лише суто як економічний проект певних країн Європейського Союзу центральної і східної Європи, а й як певний геополітичний проект, який є спрямованим певною мірою і проти Росії. Але такі заяви дивують.

Читайте: ЗСУ перейдуть на стандарти НАТО: у першу чергу занепокоєна оборонна промисловість

З одного боку мені здається, що це все ж таки подвійна гра ЄС. Хоч санкції проти Росії не зменшуються, ЄС офіційно підтримує Україну, але зрозуміло, що є дуже вагоме сильне лобі в країнах Євросоюзу, які потерпають від цих санкцій і хотіли б в якомусь можливо обмеженому форматі, але відновити економічні зв’язки з Росією. І така спроба через хорватського президента, на мій погляд, виглядає невипадковою.

З іншого боку у великій геополітчній грі, свідками якої ми є останні три з чимось роки, я би не ставив таких дуже негативних для України перспектив, бо є Сполучені Штати зі своєю чіткою позицією.

Незважаючи на те, що минулого тижня були войовничі заяви російського президента щодо пам’ятника у Вінниці, щодо "єдиного народу" і тому подібні, можливо Росія (але я тут абсолютно не певен) враховує дії, об’єм санкцій, і головне, наявність таких особистих санкцій стосовно найближчого оточення Путіна, які будуть запроваджені найближчим часом з боку Сполучених Штатів. Все це можливо примушує Росію шукати якісь спроби якщо не повернутися повною мірою до світової політики, то якось зменшити негативні впливи, які Росія отримала завдяки анексії Криму і війні на сході України.

Тобто з одного боку не варто перебільшувати візит хорватського президента до Росії, а з іншого боку не варто недооцінювати. Варто бути пильним, слідкувати, і в разі потреби робити певні дипломатичні кроки і сподіватися на підтримку Сполучених Штатів. Щоб на Заході не забували про свої власні національні інтереси, які реально співпадають з нашими національними інтересами щодо Росії.