УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Путін, як артист у цирку, має тримати рівновагу. Інакше шию перекусять — німецький журналіст

Путін, як артист у цирку, має тримати рівновагу. Інакше шию перекусять — німецький журналіст

Чому в Німеччині вважають Росію своїм самим найближчим сусідом, а президента Володимира Путіна — рятівником західної цивілізації, розповів у інтерв'ю OBOZREVATEL німецький журналіст Борис Райтшустер.

— Які насправді відносини у Ангели Меркель і Володимира Путіна? Кажуть, вони один одного недолюблюють.

Я думаю, у них особиста неприязнь, але Путін має певні важелі впливу на Меркель. Це може бути Сирія, тому що у Кремлі і в Берліні чудово розуміють, що новий потік біженців це страшна проблема для Ангели Меркель. Не забувайте, що Путін працює в організації, яка спеціалізується на тому, щоб впливати на людей і змушувати їх приймати вигідні йому рішення. Інструментів у цій організації купа.

Путін, як артист у цирку, має тримати рівновагу. Інакше шию перекусять — німецький журналіст

— Меркель нещодавно заявила, що Німеччина може приєднатися до удару західної коаліції у Сирії, хоча раніше країна дотримувалася нейтралітету.

Німеччина виявляла нейтралітет, адже для німців участь у будь-яких військових діях дуже болюче питання. Чому вона йде на такий крок зараз сказати важко. Може, є тиск з боку західних партнерів або були опитування громадської думки, які показували, що це треба робити. У людей є логічний аргумент це біженці. Може, вони вважають, що участь Німеччини в ударі західної коаліції збільшить шанси уникнути нового потоку біженців. Це і для канцлера дуже важливе питання. Будь-які потрясіння в питанні з біженцями можуть бути вкрай небезпечними для неї.

Читайте: Голос ''антимайдану'' закликав Росію перетворити Україну на Сирію

— Російський соціолог Ігор Ейдман каже, що цей термін канцлера, до речі, четвертий, для Меркель останній.

Я б хотів, щоб це було так, але Ангела Меркель дуже сильно зачепилася за владу. У своїй партії вона вирівняла політичне поле, і мене це дуже лякає. Коли я чую, що, крім Меркель, немає альтернативи, у мене волосся дибки стає. Вона хотіла б і на 5-й термін піти. Але зараз для неї головне пережити місцеві вибори у Баварії. Якщо вони завершаться крахом подальші справи у Мекрель будуть важкими.

— В себе у Facebook ви писали, що у Німеччині сильний російський вплив. У чому він виявляється?

Я нарахував 19 причин. Найголовніша це найсильніший антиамериканізм, особливо в елітах. Потім історична близькість Росії і Німеччини тягнеться ще з часів Романових і Катерини ІІ. Пам'ятаєте, Бісмарк казав, що Росія і Німеччина повинні мати добрі відносини. Досі багато німців не усвідомлюють, що між ними є інші країни. В їхній свідомості Росія і Німеччина це сусіди. І коли навіть відомі політики виступають і кажуть: росіянам і німцям треба вирішити, що робити з Україною, то у мене це викликає алергічну реакцію. Виходить, що багато німців не розуміють, наскільки це жахливо.

Путін, як артист у цирку, має тримати рівновагу. Інакше шию перекусять — німецький журналіст

Третя причина це сильне російське лобі. Досі у Німеччині живе багато КДБшників, які працюють на Москву. Є ще хамелеонська здатність Путіна здаватися правим і водночас лівим, чому симпатизують місцеві націоналісти і ліві, які вважають, що Путін рятівник комунізму. Його люблять навіть релігійні консерватори, які вважають, що Путін релігійний рятівник західної цивілізації.

Читайте: Чи варто отримувати вигоду на спині України?

Взагалі багато німців дуже невдоволені тим, що відбувається у Німеччині. Я багато їжджу по країні і бачу цей рівень недовіри до нашої політики і до наших ЗМІ. Вони не вірять, що Путін і Трамп такі погані, як про них розповідають журналісти. І ось така ситуація це ідеальне місце для маневрів Путіна. Ті росіяни, які займаються Німеччиною все чудово розуміють і відчувають. Це прекрасні фахівці, на відміну від наших фахівців по Росії, які часто навіть мови не знають.

Вони чітко вловлюють нашу слабкість, а німці зараз слабкі, їм дуже легко підкидати дрова у вогонь. Це страшенно лякає. Якщо у післявоєнній Німеччині німці розуміли, хто наш ворог, а хто друг, і спроби впливу Москви і Східного Берліна тоді були безуспішними, то зараз німці просто не розуміють, хто і як веде цю гібридну війну.

— Ви кажете, що німці вкрай невдоволені життям у своїй країні. Українці цьому здивуються, тому що Німеччина — одна з країн ЄС із високим рівнем соціального захисту, правова держава.

Багато людей не в тому плані невдоволені, що у них бідність. Вони сдуже стурбовані проблемою міграції, біженців, злочинністю. Вони вважають, що журналісти і політики їхніх страхів не сприймають. До речі, чому у Трампа такий рейтинг? Тому що американці вважають, що еліти займаються лише питаннями меншин. Ті ж самі явища зробили сильною Марін Ле Пен і правий рух в Італії. Це дуже велика системна криза західних еліт. Один відомий історик про це так відгукується, що відділення еліт від іншої частини населення це грунт для зростання популізму і радикалізму.

Читайте: Життя, як у вовчій зграї: про Путіна і російську еліту

Ось мене нещодавно оголосили "коричневою гнойною мухою" і мало не фашистом, у Facebook багато хто видалив мене з друзів. А я всього лише описав історію, як мені вночі на вулиці жінка розповіла, що вона відчуває, як небезпечно стало жити у Німеччині і що вона вночі боїться ходити по вулиці. Таке чую майже в кожному місті, куди приїжджаю виступати. А виявляється, коли говориш публічно те, що кожен день тобі розповідають люди, для багатьох це табу і діє, як червона ганчірка.

Хоча це моя робота і мій обов'язок як журналіста.

Я вважаю, що в демократичному суспільстві проблему міграції ми повинні обговорювати. Якщо ми не станемо на шлях толерантності та плюралізму, дорослої і нейтральної дискусії це для Путіна буде просто подарунком, а вороги нашої демократії будуть лише сильнішими.

— Ви жили в Росії багато років. Зараз, коли буваєте наїздами, що думаєте про цю країну?

Коли я буваю в Москві, я бачу дуже велике невдоволення серед людей російською владою. Багато людей, від таксиста і до робітника, відверто лаються. Це таке дивовижне явище, адже багато хто не бояться, що дуже тішить і дає надію.

Мені здається, що ця пропаганда багатьом набридла і росіяни перебувають у політичній депресії. Вони глибоко впевнені, що нічого не зможуть змінити і очікувати якогось великого руху населення Росії, як це було в Україні, я думаю, не варто. Занадто велика пасивність у росіян.

На Заході складається враження, що в Росії живуть самі путіністи. Це не так. Навіть за опитуваннями, підтримка Путіна — це приблизно третина населення. 60% просто у політичній апатії. Мовляв, нехай буде, що ж поробиш? Це означає, що вони готові певною мірою до змін, хоча завжди їх бояться. Отже, вирішує еліта, а вона багато в чому невдоволена Путіним. Вони ж крали мільярди не для того, щоб витрачати їх у Північній Кореї. Своїх дітей вони не хочуть відправляти до Зімбабве або Ірану. Тобто це люди, які повністю спрямовані на Захід. Дружини у них в Англії, діти в Америці, вілли на Лазурному березі у Франції, гроші у Швейцарії, нерухомість у Німеччині і їм не потрібна зайва конфронтація. Вони хотіли б тиші.

Читайте: ''Путінщина'' зламалася. Система йде в рознос — російський опозиціонер

Втома еліт у Росії досить висока, але вони мовчать тому, що бояться. Якщо хтось перший почне щось робити — йому просто знімуть голову або ж почнуть переділ майна.

Політична система в Росії нестабільна, всередині вона зосереджена на одній людині. Це трошки схоже на НДР в останній стадії. Таке собі політичне кладовище. Щоправда, в Росії є маленька відмінність — це складні противаги, конфлікт між ФСУ і ФСБ, наприклад. І Путін, як артист у цирку, повинен постійно тримати рівновагу. Я йому не заздрю. Це як у вовчій зграї, не дай Боже хвилина слабкості — і шию перекусять.

Путін, як артист у цирку, має тримати рівновагу. Інакше шию перекусять — німецький журналіст

Така система може ще 5-6 років залишатися в такому стані, але найбільша точка нестабільності буде у 2023-му році. Тоді знову постане питання про наступника. За логікою цієї системи Путіну знову доведеться до останньої хвилини зволікати з оголошенням цього рішення, щоб його не перехитрили.

Але він придумає щось нове, як завжди. Він дуже спритний, дуже хитрий в цій справі. Може, і знову когось нового на кшталт Медведєва дістати, як зайця з циліндра. Нове шапіто нам забезпечене. Тільки ось Заходу треба бути готовим до нового етапу нестабільності.

Також ви буваєте і в Україні. Які зміни впадають в очі іноземцю?

— Я помічаю невдоволення. Люди скаржаться, що живуть все гірше. Як показує історія, демократія демократією, але її на хліб не намажеш, і коли уряд не в змозі вирішити основні економічні проблеми — це дуже небезпечно. Мені дуже не подобається, що олігархічний лад ще в силі. З іншого боку, мені подобається, що в суспільстві є розуміння, що з цим треба боротися. Українці позбулися рабської психології і терпіння. Це добре.

Але попереду у вас непростий шлях, хоча на відміну від Росії, ви вибрали правильний вектор. Звісно, пострадянському суспільству притаманні багато ракових хвороб, але українці вже хоч зрозуміли, що це ракова хвороба. А в Росії її оголосили м'язовою масою і народної гордістю.

Путін, як артист у цирку, має тримати рівновагу. Інакше шию перекусять — німецький журналіст

Але я не вважаю, що точка неповернення в Україні пройдена. Якщо економічна ситуація погіршуватиметься, то контрреволюційні сили, які хочуть відродити авторитаризм, можуть набирати силу. Мені здається, українська влада могла б зробити і побільше. Порошенко досяг певних вершин, але я очікував від нього більшого.

Багато хто чекав на більше, тому багато хто зараз і розчарований. Але попереду вибори президента і ніхто не знає, хто їх виграє.

— І це чудово! Ще у 2005-му році один професор МДУ казала "який жах, який бардак. В Україні вибори і навіть незрозуміло, хто виграє". Тоді мене це дуже вразило. Я на відміну від цього професора вважаю, що ваші гідність і перевага в тому, що влада і сама не знає, переоберуть її чи ні. Тому вона змушена більше старатися. З точки зору демократії, ви багато чого досягли.

Читайте: Російська пропаганда забила гол у власні ворота

Але як ви сказали, що її на хліб не намажеш.

— Так, і це біда. Я думаю, що ЄС міг би тут більше зробити, але з іншого боку я розумію їхні страхи про те, що ці гроші можуть осісти десь на швейцарських рахунках.

Ще велика проблема, що у політичних пріоритетах ЄС Україна на дуже низьких місцях. Навіть у газетах це десь 35 тема. У нас поки смажений півень не дзьбає... Хоча українців теж не хвилював би конфлікт Узбекистану і Туркменістану, наприклад, доти, доки у вас не опинилися б сотні тисяч туркменів.