УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС
Борис Джонсон
Борис Джонсон
політик, колишній прем'єр-міністр Великої Британії

Блог | Путін проклав Україні шлях до членства в НАТО

Джонсон закликав прийняти Україну до НАТО

"Українцям потрібно дати все необхідне, щоб вони могли закінчити цю війну якнайшвидше", — пише колишній прем'єр-міністр Великобританії Борис Джонсон у колонці для The Washington Post.

Що ж, ми випробували творчу невизначеність і дивіться, до чого це привело нас. Упродовж десятиліть ми використали дипломатичну двозначність щодо НАТО та України — і це завершилося абсолютною катастрофою.

Ми роками говорили українцям, що у нас у НАТО політика "відчинених дверей", що у них є право вибирати свою долю і що Росія не має права щось ветувати. І весь цей час ми відкрито сигналізували Москві, що Україна ніколи не вступить до альянсу, оскільки багато членів НАТО просто скористаються своїм правом вето.

Тобто, в принципі, так; на практиці — ні. Такий був наш меседж.

І який ми отримали результат такого одночасного вдування і видування? Чого ми досягли, посміхаючись у різні боки обома куточками нашого рота (інакше кажучи, стверджуючи прямо протилежне у спробі догодити обом сторонам).

Результат цього — найгірша за 80 років війна в Європі. Президент Росії Володимир Путін зруйнував незліченну кількість життів, будинків, надій та мрій. Він також знищив найменшу причину співчувати йому або потурати його параної.

Принагідно він знищив усі аргументи проти членства України в НАТО.

Раніше говорили, що українське населення надто розділене на питання про членство в НАТО; і до 2014 року ви, безумовно, могли наводити цей аргумент. Подивіться на цифри зараз. Згідно з одним недавнім опитуванням, підтримка населенням членства України в НАТО зараз зашкалює і становить 83%.

Раніше люди стверджували, що Україна несумісна з НАТО у воєнному розумінні. Сьогодні українці розгортають запаморочливу різноманітність техніки з країн НАТО, проявляючи найвищу майстерність та відвагу.

Немає абсолютно нічого, чому НАТО могло б навчити українців у веденні війни — насправді вони могли б навчити нас багато чому. Насамперед люди стверджували, що перспектива членства України в НАТО була "провокаційною" для Путіна та для Росії. Правду кажучи, ми ніколи не повинні були брати до уваги цей аргумент.

Ми мали наполягати на реальності — що Кремлю нема чого боятися НАТО, бо це оборонний союз. Але країни-члени погодились із цим фіктивним пунктом. Зізнаюся, якийсь час я також погоджувався з ним.

Отже, подивіться, що сталося, коли ми щосили намагалися не провокувати Путіна. Ми заспокоїли його на саміті НАТО у Бухаресті у 2008 році. Українці хотіли План дій щодо членства в НАТО (ПДЧ). Вони отримали кілька теплих слів про можливе членство в НАТО, але не ПДЧ. Путін був присутній на цьому саміті та заявив, що задоволений результатом.

Що він зробив далі? У 2014 році він вторгся до Донбасу та Криму зі своїм фірмовим поєднанням відвертої брехні та жорстокості. Замість того, щоб як слід покарати його, ми відповіли політикою малодушного умиротворення.

Далекі від того, щоб допомогти українцям виселити його зі своєї країни, ми створили трагікомічний "нормандський формат", згідно з яким до Росії та України ставилися так, ніби вони були однаково винні, коли Росія була явно агресором, а Україна була жертвою. Відтоді членство в НАТО теоретично стояло на порядку денному, але всі знали, що цього просто ніколи не станеться, або, принаймні, не станеться за політичного життя будь-кого за цим столом.

Тож українці отримували "найгірше від обох світів". НАТО вимовляло досить гарні фрази про членство України, щоб Путін міг використати їх у своїй пропаганді та стверджувати, що Росії загрожує оточення.

І все ж таки реальність така, що НАТО нічого не зробило для захисту України і нічого для просування справи членства України.

Правду кажучи, якби ви запитали мене перед вторгненням Путіна, коли Україна вступить до НАТО, я б сказав: "Приблизно тоді, коли пекло замерзне, чи щонайменше не раніше, ніж через 10 років".

Але тоді, якби ви запитали мене, чи тепер ми будемо посилати в Україну танки "Челленджер", або танки Абрамс, чи пошлють німці туди танки "Леопард", — я б подумав, що ви збожеволіли. Так само, як я б подумав, що ви збожеволіли, якби ви сказали мені, що Путін збирається вторгнутися до України.

Путін не вторгався, бо думав, що Україна має намір вступити до НАТО. Але він завжди знав, що це малоймовірно. Він напав на Україну, бо вважав, маючи численні докази цього факту, що ми не дуже серйозно ставимося до захисту України. Він напав, тому що хотів відновити стару радянську імперію, і тому, що він по дурості вірив, що переможе.

Якби ми були досить сміливими та послідовними, щоб прийняти Україну в НАТО — якби ми справді мали на увазі те, що говорили, то цієї абсолютної катастрофи вдалося б уникнути.

Я знаю, що в деяких європейських столицях такий результат буде важко перетравити. Але ця логіка неминуча. Заради стабільності та миру Україна зараз потребує ясності щодо своєї позиції в архітектурі євроатлантичної безпеки. Всі наші викрутки та еківоки завершилися бійнею.

Українцям потрібно дати все необхідне, щоб вони могли завершити цю війну якнайшвидше, і ми маємо розпочати процес прийняття України до НАТО, і розпочати його саме зараз.

І Москва може скільки завгодно скаржитися, це все одно марно. Якось вони вже скаржилися, і їх вислухали з повагою. Але їхній кейс було знищено бомбами та ракетами Путіна.

Переклад NV

disclaimer_icon
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...