Путін підходить до обриву і не знає, як відійти від краю - Шевцова

Путін підходить до обриву і не знає, як відійти від краю - Шевцова

Володимир Путін розпочав свій черговий (формально - четвертий, неформально - п'ятий) президентський термін. Він уже спробував себе в ролі "збирача земель" і в ролі миротворця. Яку роль він обере для себе цього разу? За кілька днів до виборів Путін спробував налякати Захід мультфільмом про надсучасному зброю, нібито наявну у РФ. Чи означає це, що ми можемо стати свідками посилення холодної війни?

Також поки неясно, яким чином Кремль при новому-старому керівникові має намір діяти щодо Донбасу і Криму, а також щодо Сирії.

Своїми роздумами на ці теми з "Обозревателем" поділилася російський політолог Лілія Шевцова.

- Яку роль на новий президентський термін обере для себе Путін? Миротворця, "збирача земель" або якусь іще?

- Все залежить від потреб виживання путінського режиму, тобто механізму здійснення влади нинішньою правлячою корпорацією. І, звісно, того, як вона розуміє свої потреби. Президент, мабуть, прийшов до висновку, що просто популізм, який був закладений у всіх його попередніх спробах легітимації, не працює.

Лілія Шевцова

І дійсно, народ все важче вірить в кремлівські обіцянки хорошого життя. Легітимація через створення образу лідера-"збирача російських земель", яку Кремль використовував після анексії Криму, починає видихатися - принаймні, так думають кремлівські технологи. Інакше навіщо було Кремлю повертатися до традиційного об'єднавчого механізму - через створення вигаданої загрози і перетворення Росії на "фортецю в облозі"?

Хоча і сам Путін повинен розуміти, що ця легітимація не може бути нескінченною, і вона суперечить і інтересам держави, включеної в глобалізацію, і інтересам правлячої еліти, інтегрованої в Захід.

До якої ідеї консолідації суспільства навколо влади Кремль звернеться, коли доведеться виповзати з "фортеці", поки що неясно. Можливі різні технологічні трюки, включаючи вже запущений механізм атомізації суспільства і його деморалізації. Для Кремля важливо, щоб легітимація влади допомагала зберегти статус-кво. До нескінченності! Що навряд чи можливо.

- Чи можна з упевненістю стверджувати, що Путіну вдасться досидіти на посаді до закінчення каденції?

- Ну, на це питання вам ніхто не відповість. Навіть сам Путін. Ми зараз екстраполюємо на майбутнє нинішні тенденції. Але через рік ситуація в Росії і в світі може настільки змінитися, що вітром здує всю нинішню політичну сцену. Можливо, не тільки в Росії. Торнадо і в природі, і в політиці виникають несподівано і стрімко. А може статися так, що болотна гладь покриє Росію на довгі роки... А в цей час і Захід почне солодко хропіти... Поки ж ми перебуваємо в історичній паузі.

- Чи можна очікувати на активізацію протестних настроїв, активізацію опозиції, в тому числі на тлі санкцій Заходу щодо РФ?

- Поки Росія після протестного вибуху 2011-2012 років затихла. Ніби заснула. Чи надовго? Не зрозуміло. Адже ніякі опитування не попереджували про те, що люди вийдуть на вулицю в 2011 році.

Але глухе бродіння всередині громадського "тіла" все ж відбувається. Невдоволення тліє і в будь-який момент зможе вирватися назовні... Опитування говорять, що зараз протестувати готові 5-7% опитаних. Втім, різні сегменти суспільства і протестують - далекобійники, ошукані пайовики, молодь. Але протестні "струмочки" не формують потужного потоку. Поки що.

Лілія Шевцова

Крім того, нерідко протестуючі звертаються по допомогу саме до президента - відповідно, протест все ще не зачіпає системних підвалин. Але ж сама влада, бетонуючи сцену, позбавляє людей легальних каналів артикуляції своїх інтересів, виштовхуючи їх на вулицю.

Західні санкції, хоча і підривають економічну стабільність в Росії, не є поки що тригером протестних настроїв. Тим більше, вони не можуть викликати консолідацію опозиції. Навпаки, санкції поки що підкріплюють в суспільстві не антикремлівські, а антизахідні настрої. Принаймні, в найближчому майбутньому Кремль може не хвилюватися. Але ж Кремль, намагаючись зберегти владою матерію, що розповзається, робить масу дурниць, підриваючи свої ж позиції.

- Як можуть розвиватися відносини Заходу і РФ в найближчі 6 років? Чи буде тривати протистояння, або, навпаки, Кремль піде на мирову угоду? Що буде підштовхувати до такого кроку найсильніше?

- На перспективу всього путінського президентського терміну загадувати неможливо. Бачите, в ході попереднього президентства Путін встиг побувати в діалозі з Заходом, а з деякими західними країнами і в партнерських стосунках. Він встиг спробувати замиритись із Заходом - щоправда, на своїх умовах - в 2016- 2017 роках. А сьогодні він перейшов до конфронтації з ліберальними демократіями.

Чи надовго? Важко сказати. Думаю, що Кремль коливається між двома курсами. Перший - дотискати Захід і грати в напруженість довго, сподіваючись, що еліта і народ витримають, а Захід піде на Велику Оборудку. Другий варіант - намагатися домовлятися із Заходом через дрібниці і створювати ілюзію перемоги для внутрішнього користування. На даний момент Кремль намагається дотискати Захід. Вся справа в тому, що ескалуючи напруженість, підбиваючи ситуацію до прірви, Путін явно не знає, як відійти від неї...

Що буде впливати на політику Кремля? Різні чинники. Серед них настрої еліти, яка не хоче конфронтації. Настрої в суспільстві і його готовність до самопожертви в ім'я перемоги над противником. Своє значення мають і здатність влади осмислити наслідки своєї політики... Її страхи, фобії, ступінь впевненості в своїй силі... Або ступінь її невпевненості і відчаю, коли робиться найбільше дурниць.

- Як можуть розвиватися події навколо України (Донбас і Крим)? Чи буде Кремль заморожувати конфлікт на сході країни, чи буде і далі перетворювати Крим на військову базу?

- Тут можна лише гадати. А гадати з питання, яке викликає кровопролиття і масову трагедію, не хочеться. Тим часом, практично всі прогнози на цю тему є ворожінням. І не лише тому, що ми не маємо достовірної інформації про те, як протікає процес осмислення "українського гамбіту" в Кремлі. А тому, що очевидно, що Кремль поняття не має, що робити далі... А Захід не має поняття, як реагувати на Кремль.

Можна лише сказати про нинішню логіку поведінки Москви: нинішній лідер не готовий відступати в українському сюжеті. Він про це говорив неодноразово. Але одночасно він думає про те, як би виповзти з донбаської пастки. Але не бачить жодного варіанту, який би допоміг йому це зробити, не втрачаючи обличчя.

А Крим? Крим вже є російською військовою базою і, мабуть, Захід прийняв це як даність на невизначений час.

- Чи досягне Кремль своїх цілей по Сирії? Якщо ні, які наслідки матиме поразка?

- Путін заявляв вже кілька разів про перемогу в Сирії і найуспішніший вихід звідти. Тільки щоб потім знову почати закачувати в Сирію війська і озброєння.

Кремль домігся в Сирії декількох тактичних успіхів: зберіг Асада і зняв питання про його відхід з переговорів про майбутнє Сирії. Кремль повернувся на Близький Схід. І головне - змусив Захід і, перш за все, Америку сісти з ним за стіл переговорів. Це було важливо для Путіна, який виявився в ізоляції після українського гамбіту. Коротше, Сирія допомогла Росії повернутися на світову сцену в якості актора, з яким потрібно вести справи.

Але ось як вийти з Сирії, яка цілком може стати для Росії її Афганістаном - це питання. Бо стратегічно Сирія Росії не потрібна. Сирія нічого не дає Кремлю у внутрішній політиці, крім питань та зростаючого роздратування. Тому всі дані про втрати в Сирії засекречуються, а для ведення військових дій використовується приватна компанія "Вагнер".

Але як звідти вийти? Це питання, на яке Кремль не має відповіді. А тим часом вартість військових дій там починає бити по російському бюджету. Розслідування РБК каже, операція в Сирії обходиться Міноборони, як мінімум, в $2,5 млн щодня. Наприклад, один запуск ракети "Калібр" становить приблизно $750-900 тисяч за один пуск. Чи може це Росія дозволити при перелатаному бюджеті? Адже Сирія руйнує не один регіональний бюджет!

А крім того, при нинішньому сирійському бардаку і конфлікті різноманітних інтересів легко вляпатися в військовий конфлікт, навіть того не бажаючи. Так, американці знищили російських найманців з "Вагнера", яких російське Міністерство оборони навіть не стало захищати. Москва проковтнула приниження. Але ж це вже був привід для військового конфлікту!

- Чи може Росія стати причиною третьої світової війни?

- Якщо це питання передбачає, що в Кремлі сидять камікадзе, які мають синдром самогубців, то це уявлення далеке від істини. Кремль прагне повернутися до докримского етапу в світовій політиці. Російська еліта зовсім не прагне до глобальної конфронтації і до війни із Заходом. Деякі цілком впливові сили всередині західної еліти хотіли б того ж. Кремль розуміє необхідність використання ресурсів ліберальної цивілізації, як це робив ще СРСР. Але проблема в тому, що знову увійти в цю річку вже неможливо.

Виникла логіка, яка штовхає Росію і Захід до протистояння, яке може бути небезпечніше холодної війни. Бо тоді різні сторони в основному дотримувалися правил. Принаймні, після Карибської кризи. Сьогодні ніхто не знає, чи є правила, і які вони.

РосіяЕксклюзивРосійсько-український конфліктВибори в РосіїХолодна війна між Заходом і РосієюКонфлікт в СиріїЛілія ШевцоваВолодимир Путін