Чи готовий Путін перетворитися на ядерний попіл і що стоїть за новими погрозами диктатора. Інтерв'ю з Фейгіним

Країна-агресор Росія та її президент Володимир Путін критично підвищує ставки, шантажуючи Захід та весь світ ядерною війною. Рішення про розміщення ядерної зброї в Білорусі, нахабна риторика Путіна на адресу НАТО – все це свідчить про те, що настав час зупиняти диктатора. Президент США Джо Байден назвав загрозу розв'язання Кремлем ядерної війни реальною. До його слів необхідно прислухатися хоча б тому, що глава Білого дому передбачив повномасштабне вторгнення російських військ в Україну за місяць до того, як це сталося.

Не виключено, що сьогодні розвідувальна спільнота чи хтось із оточення Путіна потай обговорюють тему усунення диктатора від влади. Але щоби поставити його на місце, мають звучати і сильні публічні заяви. Не можна допустити, щоб Земля згоріла в ядерному вогні лише тому, що хтось боїться купірувати цю загрозу. Відповідаючи на вимогу НАТО скоротити ядерне озброєння Росії, Путін сказав: "хрін їм". Сказавши, що загроза з боку Путіна реальна, Байден повинен був продовжити і заявити диктатору: "Май на увазі, друже, якщо ти збираєшся шантажувати, ми відповімо на шантаж, а якщо застосуєш ядерну зброю, ми теж її застосуємо. Якщо "хрін вам", тоді і хрін вам". Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZREVATEL висловив російський правозахисник Марк Фейгін.

– Президент США Джо Байден заявив, що небезпека застосування Путіним ядерної зброї є реальною. Він також назвав "абсолютно безвідповідальним" розміщення ядерної зброї на території Білорусі. Що це означає – коли голова Білого дому робить подібні заяви?

– Контекстуально ця заява прозвучала не дуже однозначно – він говорив про річку Колорадо, яка висохла. Хтось може віднести це до ексцентричного пасажу. Але насправді Байден не просто так це заявляє. Очевидно, це аналіз розвідувального співтовариства, тієї інформації, яку має президент США. Тож у будь-якому разі дослухатися до цього треба.

У питаннях війни і миру, подібних небезпек я б не сказав, що Байден так часто помилявся. Згадаймо хоча б переддень широкомасштабного вторгнення в Україну (за місяць до повномасштабного вторгнення, 25 січня 2022 року, Байден несподівано заявив про таку небезпеку, а за тиждень до вторгнення, 17 лютого 2022 року, попередив, що воно може статися найближчими днями. – Ред.).

Якщо Байден каже, що загроза є реальною, це дає підстави обговорювати це серйозно. Різною мірою різні чинники щодо готовності Москви вкинути світ у ядерну війну виглядають то більш, то менш переконливо. Подекуди Москва робить суперечливі заяви, місцями її дії неоднозначні. Але, безумовно, крок до порушення Конвенції про нерозповсюдження ядерної зброї шляхом розміщення її в Білорусі – це, безумовно, загрозливі дії, з яких можуть випливати ті небезпеки, про які говорить Байден.

Я б сказав, що Байден має деякі підстави це стверджувати. Подивимося, як розвиватиметься ситуація, але дуже важливо, який набір заходів для протидії цьому має міжнародне співтовариство і насамперед США? Ці заходи зрозумілі: будь-яка спроба застосування ядерної зброї або продовження шантажу матиме відповідь. При застосуванні вдарять по вам, при продовженні шантажу будуть вжиті альтернативні дії – такі, які завдадуть великої шкоди Кремлю, конкретно Путіну та його оточенню.

Не треба обмінюватися шантажем та погрозами. Тут треба діяти. Ви розмістили ядерну зброю у Білорусі? Ми розмістимо її в Польщі та Литві. Ось це була б логічна відповідь. Можливо, заява Байдена пов'язана з Вільнюським самітом НАТО, де це питання точно обговорюватиметься.

Путін продовжує грати і натякати на щось – добре, отже, треба запроваджувати санкції, вилучати майно. Потрібно робити все, чого він хоче досягти, тільки навпаки. Він хоче, щоби перед ним пасували, але треба, навпаки, показувати силу. І тоді ресурс для цього шантажу просто зникне.

– Сьогодні з теоретичної площини ядерна небезпека переросла у практичну. Це рулетка: що вирішить Путін. Але поки що ми не бачимо активних дій, про які ви сказали. Тут виникає два питання: чому Захід, ті, хто може це зробити, досі не сприяли усуненню Путіна від влади? Що реально вони можуть зробити, щоби не допустити ядерної катастрофи?

– Починаючи з другої частини питання – як я вже казав, якщо будуть заходи, які відповідають на виклик, то загроза ядерного конфлікту зменшиться. Якщо на розміщення ракет з боєголовками на території Білорусі буде така ж адекватна відповідь – розміщення ядерної зброї по кордонах Білорусі, наближення до кордонів Росії, то взаємне ядерне знищення – це вже така собі перспектива. Ще питання, чи наважиться Путін на застосування ядерної зброї.

На шантаж потрібно відповідати таким самим шантажем. У жодному разі не можна поступатися, тому що, якщо ти поступишся, він піде далі. У цьому феномен. Не треба вірити в те, що якщо він щось отримає, то він задовольниться. Путін ніколи не задовольниться.

Якщо йдеться про застосування ядерної зброї та загрози нею, потрібно відповісти: якщо ядерна війна – нічого з цим не поробиш, так тому й бути, але якщо ви завдасте ядерного удару, ми готові вас знищити. Бог свідок, ми намагалися зробити все, щоб цьому запобігти, але ми вас усіх вб'ємо. Ми також відповімо з використанням ядерної зброї.

Поки що це звучить інакше – що на ядерний удар буде неядерна відповідь. Тобто ви залишаєте шанс Путіну. Мовляв, Білорусь запустить, а що йому в тому бункері? Ні, так ніхто не повинен грати. Потрібно чітко сказати: ракети в Білорусі – ваші, Лукашенко та Путін – це одна сатана, тож відповідь буде і по Москві також. Тоді це буде певним коригуванням.

Якщо вдарять по Москві, у чому тоді цінність цієї ситуації? Сказати про те, що Путін готовий згоріти в ядерному вогні, перетворитись на ядерний попіл... Якось не схоже. І Лукашенко також. Для них цікавий удар без відповіді і нав'язування за допомогою своїх умов. А от померти внаслідок всієї цієї авантюри до їхніх планів не входить. Мені так здається.

Отже, цим треба скористатися. Це люди не ідеологічні, вони лише за власну владу, за свою безпеку. І треба виходити із цього. Це означає, що вони спасують, коли ситуацію буде доведено до межі, коли нікому не залишать шансів.

Вони спасують. Першим блимне той, хто не хоче вмирати. Потрібно продемонструвати волю, і тоді загроза відступить, бо, розуміючи наслідки, Москва буде не в змозі наважитися на такий крок. Тому що такі рішення ухвалює не одна людина. Дуже важливо залучити до ухвалення рішення щодо завдання ядерного удару, щодо продовження ядерного шантажу не тільки самого Путіна та його найближче оточення, але ширше середовище. Що, армія так само думає? Генштаб? Уряд? Олігархи? Діти всіх цих людей, які живуть на Заході, всі їхні коханки та коханці? Вони також так думають? Тоді вони мають прийняти на себе колективну відповідальність.

Земна кулька згорить тільки тому, що хтось зупинятиметься перед можливістю купірувати цю загрозу, у тому числі й боляче вдаривши по всіх, хто пов'язаний із цим режимом? Це смішно.

Якщо буде вжито адекватних заходів, тоді загроза мине. Тому що зараз Москва в цьому сенсі сам на сам. Адже навіть Китай не підтримує всього цього, оскільки усвідомлює те, чим це може закінчитися.

Між іншим, Китай може припинити своє існування як єдина країна в південно-східній Азії, яка має ядерну зброю. Там може виникнути ядерна Японія, ядерна Південна Корея, ядерний Тайвань. Адже вони бачать, як добре працює ядерний шантаж – ти можеш шантажувати, загрожувати і як мінімум забезпечити свою безпеку та суверенітет. Україна також може мати ядерну зброю. А скільки це може тривати?

Ані Китай, ані США точно не зацікавлені в такому розвитку подій. Залишатися в межах конвенційної війни? Ну, так Москва її не тягне, це очевидно. І далі буде лише гірше. Тому я переконаний, що тільки більш різкі заходи можуть призвести до зупинення цього.

Так, наростання йде. Але воно пов'язане з продовженням війни, з неуспіхом Москви, зі страхами Путіна. Коло питань таке, і потрібно саме на ці питання і впливати. Навіщо переходити на діалог, який вам нав'язує Москва? Мовляв, якщо ви робите це, ми не будемо робити цього. Навпаки: він не хоче, щоб ми це робили, тому треба робити саме це.

– Чому на порядку денному досі немає питання усунення Путіна від влади?

– Я не знаю. Можливо, розвідувальна спільнота, якісь люди з оточення Путіна вже обговорюють це таємно. Адже такі речі не обговорюються публічно. Ми не знаємо, які плани будуються. Але мають бути й публічні події. Без цієї комбінації нічого не вийде.

Добре, Байден сказав, що загроза є реальною. Але він повинен був продовжити: май на увазі, друже, якщо ти збираєшся шантажувати, ми відповімо на шантаж, а якщо застосуєш ядерну зброю, ми теж її застосуємо.

Тоді вже виникає певна паритетність. "Ви що, реально по нас вдарите?" – "Звичайно, вдаримо, а як ти думав? І наші союзники вдарять. Ми з різних боків шибнемо". Тоді починається інша розмова: "Давайте домовлятися, але ми б хотіли…" – "Ні, Україна – це окреме питання, воно не має стосунку до ядерної безпеки. Ви там воюєте конвенційно? Ну і воюйте. Програєте? Ну, хлопці, вас попереджали. Але ядерна безпека має стати предметом окремої розмови".

Що відповідає Путін? "Хрін вам"? Він так прямо і відповів на Петербурзькому економічному форумі (відповідаючи на вимогу НАТО скоротити ядерне озброєння, Путін сказав: "хрін їм". – Ред.). Ну, якщо "хрін вам", тоді і хрін вам.