Путін був чудовою людиною - Орєшкін

Після довгої інтригуючою паузи, після активного обговорення численних версій про те, чому Путін може відмовитися від участі у виборах, він, нарешті, заявив: хочу бути президентом Росії ще 6 років.

Чи існує хоч найменша ймовірність того, що він програє, на що може піти Путін, щоб зробити свою перемогу найбільш ефектною, хто грає їм як "воскової лялькою" і яку угоду глава Кремля уклав із Заходом - про це та багато іншого в інтерв'ю "Обозревателю" розповів російський політолог Дмитро Орєшкін.

- Путін заявив, що все-таки йде на вибори. Чи є хоча б мінімальна ймовірність, що він програє?

- Ні. Було зрозуміло, що він не може не піти. І точно так само зрозуміло, що він не може не виграти. Штучно створювалася якась інтрига: боже мій, а раптом він не піде, а раптом з ним якась біда, а раптом наступник.

Але тут інтрига в іншому. Вибори втрачають привабливість, російський народ втомився від всіх цих переможних розмов, тому явка не буде занадто високою. Ставилося завдання забезпечити 70%. Цього не буде точно - думаю, що не буде навіть 60%.

Але оскільки на вибори не підуть ті, хто сумнівається, і ті, хто не хоче підтримувати Володимира Путіна, серед тих, хто віддасть свій голос, підвищиться частка путінських прихильників. Тому він набере багато, але при відносно низькій явці.

- Ми розуміємо, що Путін зразка 2017 року - зовсім не той, що Путін зразка 2000 року. Що буде являти собою Путін зразка 2018 року?

- Звичайно. Путін зразка 2000 року був чудовою людиною, демократом, цілком осудним, продовжувачем нормального курсу на вестернізацію, перетворення і розвиток Росії. Як казав Михайло Ходорковський, якби Путін пішов після двох термінів - це був би найкращий лідер в країні за останні кілька сотень років. Це при тому, що сам Ходорковський більшу частину цих перших двох термінів сидів у в'язниці. Тобто це думка людини, що, м'яко кажучи, Путіну не симпатизує, але об'єктивної.

Якби він пішов у 2008 році, то він залишився б в пам'яті, як найуспішніший, найпопулярніший, самий-самий.

Але він не пішов, і замість цього почалася грузинська епопея, потім українська епопея і так далі.

До питання про Путіна-2018. Це буде період вже навіть не стагнації, а руху під гірку. З низки причин. Він дійсно увірував, що він відірвався від землі, що він - владика, що він бога за бороду тримає. Йому це благополучно внушили. При всьому його природному розумі він, схоже, в це повірив. Це означає, що він перетворюється на воскову фігуру, це означає, що їм починають грати. Причому, грати конкуруючі сили, маніпулювати ним.

Наприклад, скандал з Плотницьким - це явна ознака того, що Путіна поставили перед фактом, тому що всю стратегію Суркова і всю адміністрацію президента, ввічливо кажучи, бортонули силовики. І ті були змушені з цим змиритися. До речі кажучи, Плотницького, який прийшов до влади в результаті "вільного вибору вільного луганського народу", який нібито був обраний на "вільних" виборах, викинули за борт.

Читайте: "Плотницкий публічно принизив": Тука розкрив причину перевороту в "ЛНР"

Віртуально Путін стає владикою, демоном або ангелом, ширяє в небесах, а в реальності він вже якось не дуже і потрібен, тому що створив систему, яка працює сама по собі і генерує нічні кошмари.

Економічного розвитку не буде, буде стагнація. Роздратування людей буде наростати, ми бачимо це вже зараз за соціологічними даними. Поліпшити ситуацію позитивними методами не вдасться, тому доведеться покращувати негативними, тобто знаходити ворогів і зрадників: саботажників, шкідників тощо. Подальше замикання і відтискування Росії на периферію.

Але для об'єктивності важливо сказати, що це не лише проблема особисто Путіна. Це проблема всього пострадянського істеблішменту, тому що радянська влада означала олігархат і повну олігархічну власність групи товаришів, які представляли вищу номенклатуру на всю країну. Їхня функція описувалася трьома поняттями: володіти, розпоряджатися і відчужувати.

Читайте: Агресія Росії триватиме: в США назвали наступну жертву Путіна

Коли ця система руйнується, все одно залишається уявлення про те, що країна повинна бути чиясь. І ось Росія - це країна Путіна. Він володіє нею. Точно так само, як Білорусь - це країна Лукашенка. Те ж саме неминуче і в Україні.

- Ви сказали про те, що явка на виборах буде досить низькою. Чи потрібна Путіну нова перемога напередодні виборів, щоб мобілізувати електорат?

- Перемога, звісно, потрібна, але я не бачу, де він її може досягти. З моєї точки зору, зараз основна проблема Путіна полягає в тому, що він створив собі націонал-патріотичний електорат, вимогам якого він не здатний відповідати. Він в очах цього електорату виглядає як слабак. Донбас приєднати боїться...

- Але Крим відібрав.

- Так, але Крим вже не актуальний, він перестав радувати. Хотілося б нового подвигу.

На олімпійські санкції відповісти ударом по Нью-Йорку - кишка тонка. Народ в соцмережах бушує: як так, американці нав'язують нам свої правила, а Путін мовчить. З Трампом облажався.

Так що він насправді починає побоюватися цього націонал-патріотичного флангу. Тому, як це не дивно звучить, Путіну зараз потрібна підтримка крупномського космополітичного європеїзованого електорату в Росії. Тому він висуває Ксюшу Собчак, тому він нагороджує Людмилу Михайлівну Алексєєву державною премією, тому він намагається пригальмувати посилення силовиків. А вони насправді посилюються.

Подвигу в військово-патріотичному відношенні він зробити не може. Навпаки - він намагається здобути собі лаври миротворця, наприклад, виводить війська з Сирії. Але в очах громадської думки це не подвиг. Подвиг - це коли комусь дали по морді. Або навіть не дали по морді, а наплювали на міжнародні правила.

Читайте: Ядерна зброя в Криму: в США попередили про "схованці" Путіна

Повертаючись до Криму. Хороші соціологи, які розуміють соціокультурні речі, кажуть: люди раді не стільки приєднанню Криму - у них грошей немає в цей Крим з'їздити. Вони раді тому, що Росія порушила міжнародні правила. У їхньому уявленні це показник сили, тому що ці правила як би нав'язані нам Сполученими Штатами, а ми на них поклали з приладом. І це викликає захват - що ми нарешті піднялися з колін.

Подвиг потрібен, але на зовнішньому ринку його не виходить. А на внутрішньому я бачу тільки один спосіб зробити подвиг: знову викрити якихось ворогів, які робітничому класу підкидають в кашу товчене скло.

- До речі, щодо викриттів. Імовірно в лютому будуть оприлюднені результати розслідування, проведеного фінансовою поліцією США щодо російських олігархів. Яку роль цей факт може зіграти в контексті виборів?

- Думаю, що помірність нинішнього курсу Путіна частково пов'язана і з тим, що він намагається вибудувати угоду з Заходом. В його уяві все продається, все купується. Він розуміє, що кепські справи з "Боїнгом", він розуміє, що кепські справи з грошима на Заході, в тому числі з його особистими грошима і з грошима його оточення. Тому він намагається укласти угоду: ми не робимо чогось надто поганого, а ви не публікуєте про нас надто погане.

Читайте: "Збили українці, американці брешуть, а Боїнг упав"

Думаю, з "Боїнгом" це не вийде, тому що вже дуже великий резонанс. А ось з публікацією даних, напевно, вийде. При цьому санкції будуть введені. Ну і чорт з ними, з санкціями - для нього і для його найближчого оточення це не велика біда. А ось публікація даних - це серйозний удар.

Його противники - а він примудрився за останні п'ять років весь світ зробити противниками - звичайно, постараються це опублікувати. І це дуже цікаве питання.

- Ви сказали, що Путін сьогодні намагається приміряти на себе роль миротворця. Що з миротворчою місією ООН на Донбасі? На чому буде поставлено крапку?

- Крапку не поставлять. Навіть кому не поставлять. Буде нескінченн три крапки, як з мінським процесом. Миротворців "ЛНР" і "ДНР" запускати не будуть, тому що це буде сприйнято як слабкість Володимира Путіна. Так що до березня він точно не зможе цього зробити. Після березня - можливо, вдасться щось таке провести.