Блог | Прокол Шойгу в незнанні історії, або Іноді краще жувати...
Очільниця Міністерства оборони ФРН Урсула фон дер Ляєн заявила, що з Росією треба вести діалог з позиції сили, оскільки президент Путін "не цінує слабкості". Інтерв¢ю, звідки взята цитата, було оприлюднено ще 21 квітня 2018 року. Через 100 днів цей уже призабутий сюжет отримав несподіване продовження. Не знаю, чи то сам Путін, щоб не забути німецької, читає старі журнали, чи то в російському посольстві в Берліні хтось раптом прокинувся, але 11 серпня в інтерв¢ю каналу "Россия 24" (а кому ж іще?) міністр оборони РФ Шойгу накинувся на свою німецьку візаві (дарма що дама!) і застеріг, що, мовляв, "ще двісті років не варто такого казати", а ще порадив пам¢ятати історію й "спитати в дідусів, як воно говорити з Росією з позиції сили".
Читайте: Осенью будет горячо. Путин сдаваться не собирается
А тепер пригадайте рекламу з текстом "іноді краще жувати, ніж говорити". Це я про пораду Шойгу пам¢ятати історію. Бо якби сам Шойгу "спитав у дідусів", то вони б йому нагадали, що колись його батьківщина Тува (а від грудня 1993 року Тива) була незалежною країною і називалася Тувинською Народною Республікою. І що 25 червня 1941 року Тува вступила в Другу світову війну на боці СРСР, постачала радянській армії коней, а ще худобу, харчі, лижі... А громадяни Туви поповнювали лави радянського війська. Але під кінець війни Сталін злякався, що багата кольоровими металами, залізом, вугіллям, азбестом, золотом, сапфірами, ртуттю Тува може відійти до Китаю, й зіграв на випередження. Звісно ж, як завжди в таких випадках хоч у царській Росії, хоч у СРСР, усе було зроблено "згідно з волею тувинського народу". Або як сказано в одному з російських підручників з історії, "зміцнення позиції СРСР на міжнародній арені на останніх етапах війни дозволило радянському керівництву проводити рішучу політику щодо Тувинської держави".
Читайте: Путину главное "росой" попадать в глаза россиян
В чому виявилася ця "рішуча політика"? А в тому, що 11 жовтня 1944 року Тувинська Народна Республіка припинила існування. Натомість на мапі з¢явилася Тувинська автономна область у складі Російської Федерації, яку через сімнадцять років "підвищили" до статусу автономної республіки (знов-таки в складі Росії).
Не знаю, що відповіла (і чи відповіла взагалі) Шойгу на його недвозначний натяк німецька колега. Я на її місці бумерангом повернув би Сєргєю Кужугетовичу його пораду "спитати в дідусів".
