Блог | Постріл Сербії у власну ногу: щодо Росії треба визначитись
Україна і Сербія мають бути на одному боці протидії агресії
Після висловленого державним секретарем МЗС Сербії Івіцею Тончевим коментарем на інтерв’ю українського посла Олександра Александровича, останній був викликаний у Київ для проведення консультацій, які й відбулись 7 листопада. Фактично реагуючи на заяви сербського МЗС, яке вимагало, щоб український уряд та міністерство закордонних справ "вказало на неприпустимість такої поведінки", головний український дипломат Павло Клімкін і провів консультації з послом Александровичем "стосовно актуальних питань взаємин із Сербією", як сказано у повідомленні МЗС України.
У публічний простір вийшли нещодавнє інтерв’ю українського посла, реакція сербського міністерства та відповідні дії МЗС України. Між тим не повідомляється про досить велику кількість коментарів, виступів та інтерв’ю Олександра Александровича, які до цього поширювались в сербському медіа-просторі стосовно ситуації в Україні, російської агресії, неприпустимості дій сербських громадян, які порушують суверенітет і територіальну цілісність України.
Читайте: Пропагандистський міф кримнашистів: у Росії озвучили нову безглузду ідею
Наприклад, в розширеному інтерв’ю сербському "Телеграфу" ще від 5 січня 2016 року український посол детально описав ситуацію в Україні, причини російської агресії та перспективи розвитку українсько-сербських відносин. 29 квітня того ж року сербська газета "Данас" опублікувала статтю Александровича під назвою "Гібридна війна Путіна проти Європи". Трохи пізніше, 16 червня 2016 року, сербське видання "Політика" розмістило його авторську статтю під назвою "Чому Сербії важко ввести санкції проти Росії?". В інтерв’ю сербському "Бліц" 16 листопада 2016 року український посол наголошує, що українці є більші друзі для сербів, ніж Росія, а Путін може "продати" Сербію. Все це свідчить про те, що український посол Александрович не вийшов з неочікуваною заявою щодо оцінок агресії Росії та її впливу на Сербію, а проводив, натомість, послідовну політику, яка, у тому числі, відображалась і в сербському інформаційному просторі.
Очевидно, що наростаюча ізольованість Росії примушує Кремль все чіткіше проводити лінії розділу, хто в світі перебуває на стороні Москви, а хто не підтримує російську агресивну політику. Сербія не зможе уникнути цієї участі – або вона стане на бік європейських цінностей і міжнародного права, яке грубо порушила Росія, або все більше рухатиметься до табору російських "партнерів". Не можна набути членство у Європейському Союзі, а практичні переговори про вступ Сербії до ЄС тривають з 2014 року, і не підтримувати спільну зовнішню політику ЄС, частиною якої є санкції проти Росії.
Читайте: Російська "стабільність": як живе агресивний сусід (продовження)
Україна постійно і послідовно підтримувала і підтримує міжнародне право, у тому числі й стосовно питання Косово. Наша держава не визнала косовську незалежність і не змінює свою позицію, незважаючи на антиукраїнські та абсолютно невзаємні рішення Сербії. Якщо під час голосування за Резолюцію ГА ОО́Н про територіальну цілісність України 27 березня 2014 року сербська делегація була просто відсутня, то вже 19 грудня 2016 року Сербія проголосувала проти Резолюції ГА ООН "Стан з правами людини у Автономній Республіці Крим та місті Севастополь (Україна)". В інтерв’ю сербському "Бліц" 22 грудня посол Александрович назвав таке рішення Белграда "пострілом у власну ногу". Не можна вимагати від міжнародної спільноти поваги територіальної цілісності Сербії з Косово включно і в цей же час, хоч і не офіційно, миритись з анексією Криму. Адже, якщо Україна не визнає косовську незалежність, то жоден косовар не може потрапити на українську територію з косовським паспортом, а от сербські політики (в основному члени Сербської радикальної партії) можуть безкарно перебувати на непідконтрольній Україні території Криму, всупереч українському законодавству.
В той час, як український миротворчий контингент у складі сил КФОР робить вклад у підтримання стабільності на півдні Сербії, сербські найманці виступають на боці агресора, порушуючи і українське, і сербське законодавство. Окрім оприлюдненої в ЗМІ інформації про такі факти, СБУ в жовтні повідомила про чітку ідентифікацію шести таких осіб. Раніше, у 2015 році, в сербських ЗМІ з’являлась інформація про висування сербською прокуратурою звинувачень восьми громадянам Сербії за участь у незаконних збройних формуваннях на території України, але інформації про завершення судових справ немає.
Між тим, через Крим і Донбас пройшли набагато більше вихідців із Сербії. Посол Александрович назвав цифру в 300 осіб. Чи не боїться керівництво Сербії, що ці особи, отримавши бойовий досвід під керівництвом російських офіцерів, повернулись чи повернуться до своїх домівок та можуть становити загрозу для суспільної безпеки в країні чи регіоні в цілому? З якими настроями вони повернулись? Які настанови отримали від своїх командирів? Це вже проблема не лише для України. Російська гібридна агресія направлена проти всієї Європи.
