Інформацію про те, що держсекретар США Рекс Тіллерсон схвалив виділення 60 мільйонів доларів Центру глобальної взаємодії для боротьби з російською пропагандою, було сприйнято в Україні як певну сатисфакцію. Після образливої заяви представника ОБСЄ з питань свободи ЗМІ Арлема Дезіра у відповідь на висилку з країни російської пропагандистки Анни Курбатової — це особливо тішить. Приємно знати, що Україна — не єдина країна, яка має намір жорстко давати відсіч російським пропагандистам. Ось, мовляв, ОБСЄ, дивись і вчись, - пише Лариса Волошина для День. - Саме так потрібно протидіяти інформаційній загрозі у період гібридної війни. США є сьогодні чи не єдиною країною цивілізованого світу, яка солідарна з українським баченням російської гібридної загрози. На її тлі Європейський Союз і міжнародні правозахисні організації явно відстають. Але насправді це не так. Точніше, не зовсім так.
23 листопада 2016 року на засіданні Європейського Парламенту було ухвалено резолюцію "Про протидію пропаганді з боку третіх сторін", яка прирівнює Росію до "Ісламської держави" і Аль-Каїди. У резолюції наголошується, що пропаганда загрожує "суверенітету, політичній незалежності, безпеці громадян і територіальній цілісності держав-членів ЄС". Зауважте, ми говоримо зараз не про документ на підтримку України. Йдеться про об’єднану Європу і про загрози, з якими вона стикнулася після незаконної анексії Криму Російською Федерацією. Так-так. Про Кримський півострів у резолюції теж говориться. Зокрема, зазначається, що посилення російського пропагандистського тиску на ЄС почалося після незаконної анексії Криму. "Пропагандистська війна і вторгнення російських ЗМІ особливо сильно відчувають на собі країни Східного партнерства". Російська пропаганда, на думку європарламентарів, є частиною гібридної війни і спрямована на те, щоб "спотворити правду, посіяти сумніви і ворожнечу між країнами союзу, послабити стратегічну єдність ЄС і його північноамериканських партнерів, паралізувати процес ухвалення рішення, дискредитувати інститут ЄС і трансатлантичне партнерство".
Читайте:
И чем России ответить?
Серед способів, якими Росія здійснює пропаганду, називають: фінансову підтримку опозиційних партій і організацій у країнах ЄС; підкуп експертів і західних журналістів; "фабрики тролів" та інші способи впливу на громадську думку. Основні загрози Євросоюзу становлять російське державне агентство Sputnik, телеканал RT, фонд "Русский мир" і підвідомче російському МЗС федеральне агентство "Россотрудничество". В кінці документа Європейський Парламент доручає Брюсселю розробити та впровадити механізми протидії пропаганді, яка шкодить Євросоюзу й окремим його членам. Таким чином, ще рік тому Євросоюз не просто виступив із гучними заявами, а й заклав основу для здійснення конкретних дій щодо протидії російській пропаганді.
Коли президент Франції Еммануель Макрон на спільній прес-конференції з Володимиром Путіним назвав телеканал Russia Today і інформаційне агентство Sputnik "органами брехливої пропаганди", він просто цитував резолюцію Європейського Парламенту. Нагадаю, що це висловлювання прозвучало у відповідь на претензію кореспондента RT France (французької служби Russia Today), що штаб Макрона створював "певні складнощі" з отриманням доступу та акредитацією. "Якщо хтось поширює наклеп, то це вже не журналісти. Russia Today і Sputnik поширювали неправдиву інформацію і наклеп", — відповів Макрон. І що? Представництво ОБСЄ тоді не вибухнуло гнівною заявою на адресу французької влади про "перешкоджання роботі журналістів"? Ні. Пропустило повз вуха, наче так і треба.
Ми зараз не словесної підтримки західних лідерів шукаємо. Нас цікавить реакція представництва ОБСЄ з питань свободи ЗМІ на дії інших урядів та інституцій щодо російських журналістів, за які звинувачують Україну.
Читайте:
Искусство пропускать мимо ушей
Чи реагує ОБСЄ, якщо Франція чи Німеччина порушують "право" російських пропагандистів брехати?
Жодних гучних слів про "тиск на ЗМІ" не було чутно, коли прокуратура Берліна почала кримінальну справу проти журналіста "Первого канала" Івана Благого за його репортаж про зґвалтування дівчинки Лізи. Тоді сюжет, показаний у січні 2016 року на російському телебаченні, а потім розтиражований на Russia Today і Sputnik, став причиною масових заворушень у Німеччині. Буквально через кілька днів Благогой було звинувачено у "розпалюванні міжнаціональної ворожнечі". Попри те, що прес-секретар МЗС РФ Марія Захарова назвала розпочате розслідування проти нього "прямим тиском на ЗМІ" та "замахом на свободу слова", представництво ОБСЄ й не подумало втрутитися в ситуацію. Жодних повчальних побоювань у тому, що уряд Німеччини може чинити тиск на ЗМІ, не було.
Якщо ви думаєте, що в порушеннях свободи слова не звинувачують тільки європейські країни, то ви нічого не розумієте в тому, як будується "неупереджена позиція" представництва ОБСЄ з питань свободи ЗМІ. Політичний експерт Віктор Уколов розповів, як у 2014-2015 рр. з Росії були вислані два іноземних журналісти: Девід Сеттер — журналіст британського видання The Financial Times і Вацлав Радзівінович (Waclaw Radziwinowicz) — кореспондент польського видання Gazeta Wyborcza. І жодного слова. Ні представництво ОБСЄ, ні Єврокомісія не випустили тоді ніяких заяв взагалі. "У грудні 2015 року МЗС РФ наказало Радзівіновичу покинути Росію протягом 30 днів. Пояснювалося, що це був "захід у відповідь" через вигнання з Польщі Леоніда Свиридова, репортера "РИА Новости", що входить до складу кремлівської медіа-групи "Россия сегодня", — написала тоді з цього приводу британська служба Бі-Бі-Сі. А ось представництво ОБСЄ висилкою іноземних журналістів з Росії зовсім не зацікавилася. Можливо, захисники свободи слова вважали дії Російської Федерації адекватними і звинуватили Польщу в тому, що вона, виславши російського журналіста, спровокувала заходи у відповідь? Так ні ж! Жодних заяв на адресу Польщі теж не було.
Тоді чому представник поважної організації дозволяє собі висловлюватися про Україну, якщо Німеччина, Франція, США і Європейський Парламент також зараховують російських журналістів до пропагандистів і намагаються протидіяти їм за допомогою кримінальних переслідувань і заборон? Чому свобода слова в Україні цікавить представництво ОБСЄ більше, ніж свободи і права журналістів у Росії? Можливо, така вибірковість має причини?
Читайте:
Пожар раздувают намеренно
Робити вигляд, що представництво ОБСЄ з питань свободи ЗМІ не розуміє, що таке російська пропаганда, не помічає, що його звинувачення спрямовані виключно на жертву військової агресії, далі просто неможливо. Всі звинувачення на адресу України стосуються тих дій, які вже давно зійшли з рук іншим країнам, зокрема і країні-агресору. Представники міжнародної організації намагаються перешкодити спробам України захиститися від інформаційної війни. Причому роблять вони це навмисно. Там, де гра на російському полі можлива, ми чуємо заяви і звинувачення. Причому тільки однієї сторони військового конфлікту. Що ж до ЄС і США — тут діють зовсім інші правила. В рамках ухваленої Європарламентом резолюції необґрунтовані звинувачення проти країн Європейського Союзу можуть зашкодити репутації представництва ОБСЄ, а також поставити питання про її заангажованість. А ось розмивати українську позицію гнівними заявами і сумнівними результатами моніторингу сьогодні цілком безпечно.
А тепер ще раз прочитаємо слова заяви представника з питань свободи ЗМІ: "Вигнання журналістів або відмова їм у в’їзді в Україну — тривожні й надмірні заходи, тим більше, що вони не прозорі та відсутній належний механізм апеляції", — говорить Арлем Дезір. "Якщо контент порушує міжнародне законодавство, це питання має вирішуватися відповідно до міжнародної процедури", — вторить йому Анна Лундблад, прес-секретар, старший радник бюро представника ОБСЄ з питань свободи ЗМІ.
Ну, що ж. Звернемося до резолюції Європарламенту "Про протидію пропаганді третіх сторін". Пам’ятаєте способи російської пропаганди, спрямованої проти Європейського Союзу, які перераховані в цій резолюції? — Підкуп експертів, журналістів, фінансування партій і організацій... Російська пропаганда як загроза була введена в міжнародне правове поле понад рік тому. Будемо сподіватися, що недалекий той час, коли адекватну оцінку отримають організації, які прикривають пропагандистську діяльність захистом прав.
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...