Блог | Найближчі двадцять років – це епоха США і України
Кінець світу – це тільки початок
3. Епоха США і... України
Виходячи із аналізу Зейхана про геополітику в найближчі двадцять років я зробив висновок, що це епоха США та України. Сам Зейхан у книзі про Україну мало писав, оскільки завершив її напередодні російського вторгнення. Але у передмові до українського видання він написав, зокрема, наступне: "У вирі численних жахіть війни в Україні криється проста істина: якщо Київ вистоїть, то українці першими в усьому світі отримають досвід функціонування у світі, що зазнав докорінних змін."
Разом з цим, є ще два фактора, які визначають наші перспективи у майбутньому: продовольство і безпека. Зейхан пише, що продовольство буде одним з найбільших викликів людства в майбутньому. Через зміну клімату, і руйнування торговельних шляхів цілі регіони почнуть переживати голод. Важливим фактором у цьому є добрива, доступ до яких є обмежений і станом на сьогодні можливий саме завдяки глобалізації. Україна, яка до війни була супераграрною країною, може відновити свій потенціал і зайняти цю нішу для цілих регіонів. Хоча зміна клімату торкнеться і нас – цей потенціал буде залишатись.
Друге – це наша роль в безпеці. Відхід США створить попит на безпеку морських торгових шляхів, а також військові втручання в окремі регіони. Маючи одну з найдосвідченіших армій Заходу ми можемо посісти провідне місце в цьому. Ми можемо почати охороняти торговельні судна дронами, здійснювати операції спільно з партнерами в інших країнах з критичними ресурсами тощо. І отримувати з цього колосальні фінансові дивіденди. Відповідно, навколо цього можна будувати ефективні успішні коаліції з різними країнами Заходу, поза межами НАТО, якого скоріше за все не стане в найближчі роки.
Фактично, Україна має що запропонувати по ключових позиціях майбутньої епохи за Зейханом. Але є одне але.
Ключове з чим я не погоджуюсь з Зейханом – це його недооцінка рівня організованості. Я вважаю, що здатність нації до організації є важливішою чим демографія чи геополітика. Бо саме організованість показує, що ці виклики можна долати. Подивіться на скандинавські країни, які не маючи великої демографії збудували успішні суспільства, або на приклад тої ж Південної Кореї, яка не маючи необхідних передумов вирвалась до передових країн світу. Організованість – для мене це ключовий фактор успішності чи не успішності нації. І ось тут для нас криються одні з найбільших викликів.
Як приклад, іранська війна створила попит на протидію іранським дронам. Однак, ми не змогли адекватно зайняти цю нішу, бо в нас заборонений експорт! Тому можна сказати, що такий великий шанс ми вже втратили. Або українські приватні військові компанії з ветеранів могли б вже долучитись до підтримки арабських країн. Але цього теж не сталось, бо такі компанії в Україні заборонені! Це приклад того, як слабка організованість, брак стратегічного мислення і системності знищують наші шанси.
