Вибори у Франції: як Макрон заганяє ультраправих у пастку і чого чекати Україні. Інтерв'ю з місцевим експертом

Ультраправа партія Марін Ле Пен "Національне об'єднання", яку очолює Жордан Барделла, здобула перемогу на виборах до Європарламенту, які відбулися у Франції, набравши вдвічі більше голосів, ніж "Відродження" президента Франції Макрона, змусивши його розпустити парламент і оголосити дострокові вибори.

Відео дня

Якщо, як передбачають опитування, "НО" виграє парламентські вибори, що у Франції проходять у два тури – 30 червня та 7 липня, Барделла стане прем'єр-міністром. Тобто ультраправі мають пристойні шанси сформувати уряд у ядерній країні, постійному члені Ради Безпеки ООН, яка відіграє важливу роль у світовій глобальній безпеці. Існує побоювання, що результати позачергових виборів підірвуть роль Макрона як одного з головних прихильників України. Серед кандидатів від "НО" досі багато політиків, які висловлювалися на підтримку Росії або зберігали контакти з нею, навіть після початку повномасштабного вторгнення.

"Національне об'єднання", як і раніше, виступає проти приєднання України до НАТО та ЄС, а також проти ініціатив Макрона – передачі ракет і літаків, відправлення військ в Україну.

Хоча Ле Пен і стала більш поміркованою у своїх висловлюваннях, представляючи себе "як надійну альтернативу на президентських виборах 2027 року", проте прем'єр-міністр від ультраправих займатиме абсолютно протилежні Макрону позиції.

У Франції президент є головою збройних сил, але держбюджетом розпоряджається уряд, а затверджується він парламентом, у нижній палаті якого після двох турів голосування можуть відбутися кардинальні зміни.

Своїми думками про логіку останніх дій Макрона, а також про те, на що чекати від можливого приходу до влади у Франції ультраправих, в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA поділився міжнародний експерт із Франції, ексспівробітник КДБ та Служби зовнішньої розвідки РФ Сергій Жирнов.

– Розпустивши парламент та призначивши позачергові вибори, Еммануель Макрон спантеличив навіть найближчих соратників. Так, його партія зазнала поразки від ультраправих на виборах до Європарламенту, проте гострої необхідності в цьому все одно не було. Тепер, згідно з даними опитувань, вони можуть отримати абсолютну більшість у французькому парламенті і йому, ймовірно, доведеться працювати з новим урядом і прем'єром, які цілком можуть бути ворожими, створюючи проблеми та хаос. Все-таки, наскільки цей крок французького президента виправдано з огляду на рейтинги ультраправих?

– У Франції партія Марін Ле Пен під керівництвом Жордана Барделли набрала 32% голосів на європейських виборах, що не є катастрофою. Треба розуміти, що французи голосують по-різному на європейських та місцевих виборах. Тобто коли вони обирають для Європи, це більш протестне голосування. Вони умовно більше дозволяють собі, аніж коли голосують на парламентських чи президентських виборах. І тому результати Національного об'єднання високі, але не були катастрофою для Макрона, і він міг абсолютно нічого не робити.

При цьому слід зазначити, що останніми роками існує тенденція до збільшення популярності ультраправих партій. Якщо ця тенденція збережеться, то 2027 року, коли відбудуться президентські вибори, Марін Ле Пен із третьої спроби очолить країну. Вважається, що це буде дуже поганий період для Франції. Тобто її партія може взяти під контроль посаду президента, прем'єра та парламент, що, на думку багатьох, буде дуже великою проблемою не лише для країни, а й для ЄС.

Макрон прорахував цю ситуацію і намагається їй запобігти. Хоча він у жодному разі не може переобиратися на третій термін у 2027 році, але, мабуть, національні інтереси все-таки набагато важливіші за особисті, оскільки він пішов на такий ризикований для свого іміджу крок.

– Тобто зараз він у такий спосіб прагне вирішити проблему ультраправих, позбавивши їх можливості повністю захопити владу у 2027 році?

– На мій погляд, він сказав собі: "Дай-но я превентивно загашу цей "правий вогонь". Є екстремальна тактика гасіння вогню. Коли йде величезне полум'я, то ви його можете не заливати водою, а організувати зустрічний вогонь і в такий небезпечний спосіб загасити основне полум'я.

Схоже, Макрон скористався такою тактикою. Бо якщо залишити нинішню ситуацію як є на три роки, то, як я вам сказав, у 2027 році, напевно, вже переможе "Національне об'єднання". Розпустивши парламент і призначивши відразу дострокові вибори, Макрон усіх заскочив зненацька. У цьому сенсі політичний розрахунок його був не скажу що геніальним, але дуже гарним.

Адже Ле Пен та Барделла вимагали від нього розпуску парламенту. Вони дуже хотіли, щоб це трапилося під їхнім тиском, показавши його слабкість. А Макрон зіграв на випередження, до чого ультраправі не були готові. Ніхто не був готовим. На мій погляд, все це зіграло на користь, скажімо так, здорових сил і навіть Макрона.

– У чому виявляється розгубленість ультраправих, адже їхні рейтинги досить високі та є всі шанси здобути більшість у парламенті?

– Ле Пен та Барделла зрозуміли, що якщо вони перемагають на цих парламентських виборах, то їм треба створювати уряд та висувати кандидатуру прем'єр-міністра. Сама Ле Пен не хоче бути прем’єркою, її мета – стати президенткою. На посаду прем'єр-міністерки вона хоче поставити Барделлу, а йому 28 років, і у нього немає досвіду управління чимось, тим більше країною.

Поставити його прем'єр-міністром рівноцінно тому, щоби взяти немовля з пологового будинку та призначити його на цю посаду. Так, є 32-річний нинішній прем'єр Габріель Атталь, але він був до цього міністром і депутатом. Тобто він молодий, але він якраз реально був убудований у механізм державного управління тривалий період. Барделла до цього не готовий, і вони це розуміють.

Далі ультраправим треба буде створювати кабінет міністрів. І тут вже виникає проблема кадрів та управлінських умінь. Одна річ, коли "Національне об'єднання", як популістська партія, голосно критикує владу, та інша справа – самим стати цією владою.

Поки скрізь, де праві в окремих випадках перемагали на муніципальному рівні, вони через рік прокрадалися і доводили свою повну некомпетентність в управлінні муніципалітетами. І загалом Макрон, на мою думку, створив для них пастку. Вони, до речі, це вже зрозуміли. От уже Барделла каже, що не зможе керувати прем'єр-міністром, якщо не матиме стійкої більшості в парламенті. Тобто він уже зрозумів, що без більшості нічого зробити не зможе.

І навіть якщо в нього буде ця більшість, це також ще нічого не означає. Тому що у Франції дуже складна адміністративна і політична система, у якій ви можете ухвалити закон, що ніколи не буде виконуватися. Тобто насправді у Франції існує величезний механізм державних стримувань та противаг.

– Виходить, Макрон, бачачи ультраправих, які набирають дедалі більшу популярність, хоче дати їм можливість покерувати країною, щоб вони не впоралися і розгубили свій рейтинг, позбавивши їх у такий спосіб можливості перемогти на президентських виборах?

– На мою думку, саме такий розрахунок і є. Мовляв, даю вам покермувати трошки, аби люди переконалися, що насправді ви тільки говорити вмієте, а коли здобуваєте реальну владу, то нічого не можете зробити. І на наступних президентських виборах, звичайно, вони не отримають того результату, на який розраховують.

Найпростіший приклад – економічна програма "НО" складається з обіцянок на 127 мільярдів євро, а джерел для її реалізації немає жодних. Тобто вони, як і всі популісти, просто голослівно обіцяють народу рай, без вказівки, як це можна зробити. Коли вони прийдуть у міністерство фінансів, їм функціонери скажуть: "А з чого платити? Тобто ви пообіцяли на 127 мільярдів, це витрати. А доходи звідки?"

Тобто насправді розрахунок Макрона – спровокувати майбутнє відторгнення "Національного об'єднання", передавши їм деяку частину влади в країні та чекаючи на їхнє фіаско, що більш ніж реально.

– Напередодні дострокових виборів "НО" тихенько видалили частину пропозицій щодо оборонної політики зі свого вебсайту. Зникли розділи, у яких Ле Пен пропонувала шукати "альянс з Росією з певних питань", таких як європейська безпека або боротьба з тероризмом. У документі також говорилося, що Франція повинна "негайно" залишити об'єднане військове командування НАТО. Невже ультраправі так кардинально змінили свою зовнішню політику?

– Поки вони перебували просто у політичній опозиції, тобто, грубо кажучи, просто "працювали язиком", вони були проти всього. Проти ЄС та євро, проти НАТО та Америки тощо. Проте чим більше вони наближалися до можливості реального обрання та отримання влади, тим менше вони собі дозволяли.

І тому ось цей рух до центру, він абсолютно логічний у будь-якій країні. І у Франції сталося те саме. Ось тому вони прибирають усі свої радикальні гасла. Адже реальну владу можна отримати, лише наблизившись до центру та уникнувши правого екстремізму. Це все логічно. Але повністю виключати небезпеку для Європи та НАТО через прихід до влади ультраправих не можна.

– Жордан Барделла, який може стати прем'єр-міністром Франції, заявив, що підтримує право України захищатися від Росії, але не відправлятиме французькі війська, ракети далекого радіусу дії та літаки Mirage 2000-5. "Національне об'єднання", як і раніше, виступає проти приєднання України до НАТО і ЄС. Марін Ле Пен ледь помітно критикувала вторгнення Росії в Україну, і всім відомий її проросійський кейс. Цьогорічний прем'єр Франції Габріель Атталь заявив, що у разі перемоги правих на виборах більша частина підтримки Парижем України припиниться. Наскільки ультраправі прем'єр-міністр та парламент можуть гальмувати ініціативи Макрона щодо допомоги Україні?

– Справді, для України проблеми можуть виникнути, але не катастрофічні. Треба розуміти, що Франція – президентська республіка. Оборона, закордонні справи, юстиція – у винятковому віданні президента. Тобто насправді вони повністю заблокувати нічого не можуть.

Президент Макрон знає, як це все функціонує, він дуже добре в цьому розуміється, і, безумовно, залишиться лідером західного світу. Він продовжуватиме свої ініціативи. Інша річ, що на рівні парламенту його можна буде частково блокувати, просто вставляти ціпки у колеса. Тобто те, що проходило б швидше і легше, проходитиме набагато повільніше і важче.

Але це не означає, що буде повна обструкція, що зупиниться вся допомога Україні. Тому що Макрон, як президент, може віддавати прямі накази міністру закордонних справ, міністру внутрішніх справ, міністру оборони. У Франції парламент не керує країною, а просто створює законодавчу базу для управління нею, нічого більше. Тобто ось у США той самий Конгрес затверджує все, що президент запропонував, і президент без Конгресу практично не може нічого зробити. У Франції це не так. Тут президент може зробити чимало і без парламенту.

І в цьому сенсі нинішні позиції ультраправих – це не катастрофа, але, безперечно, це неприємна ситуація для України. Розмір "неприємності" буде зрозумілий вже після результатів виборів та формування Кабміну.

– Раніше у лавах "Національного об'єднання" було чимало прихильників Кремля, які активно просували російські пропагандистські наративи. Щонайменше дев'ятеро кандидатів від партії на виборах у 2017-2021 роках були спостерігачами під час виборів у РФ. Деякі ультраправі депутати виступають за скасування санкцій проти Росії, за тісніше зближення Парижа і Москви. Ле Пен хоча зараз і не підносить Путіна, але раніше активно цим займалася і була замішана в отриманні російських грошей. Чи змінився склад партії та погляди на політику Кремля?

– Нічого не змінилося, вони просто принишкли. Майже всі проросійськи налаштовані депутати залишились у партії та присутні у парламенті. Вони зараз мовчать, бо стало політично некоректним підтримувати Росію, коли всі зрозуміли, що являє собою нинішня Росія Путіна.

Так, на загальнопартійному рівні "Національне об'єднання" відійшло від активних путіністських тенденцій. Причина ще й у тому, що найпростіша форма боротьби з французькими ультраправими зараз – це саме боротьба через їхній колишній зв'язок із Путіним. Буквально днями я бачив серію матеріалів у ЗМІ, де фото Марін Ле Пен та інших керівників партії підписані: "Вони патріоти, але патріоти якої країни?", а поруч фотографія Путіна.

І тому навіть якщо в результаті вони прийдуть до влади, то будуть змушені стримати свій запал і публічно заявляти, що вони до Путіна не мають жодного стосунку.

– Добре, а якщо задум Макрона не зіграє й ультраправі не втратять своєї нинішньої популярності та у 2027 році візьмуть ще й посаду президента?

– От якщо президентом стає Ле Пен чи Барделла, тоді це зовсім інша ситуація. Саме тому Макрон зараз і затіяв, у певному сенсі, ризиковану гру. Тому що або він на тлі загрози приходу до влади ультраправих отримає стійку більшість у парламенті, або він отримає дуже слабку більшість "Національного об'єднання". І тоді абсолютно точно вони за рік чи за два доведуть свою нездатність керувати та втратять свій рейтинг.