"Лукашенку потрібно підірвати ситуацію, а Путіну – не залишитися в дурнях": що кажуть у Білорусі та Росії про ПВК Вагнера

За лічені дні до президентських виборів у Білорусі було затримано 33 бойовиків російської ПВК Вагнера. Згідно з офіційною версією, їхнім завданням була дестабілізація ситуації в період передвиборчої кампанії.

Утім, ця історія не така проста, як здається, заявили в коментарі OBOZREVATEL експерти з Білорусі та Росії. Зокрема, політолог Дмитро Орєшкін назвав цю подію спектаклем, адвокат Марк Фейгін допустив, що ПВК Вагнера готували до певних дій у день виборів і відразу після них, а опозиціонер Анатолій Лебедько припустив, що Лукашенко використовував вагнерівців у своїй грі.

Далі в матеріалі OBOZREVATEL – їхня пряма мова.

Дмитро Орєшкін: Лукашенко влаштував виставу, "русскій мір" Путіна тріщить по швах

Мені здається, що тут забагато ознак передвиборчого спектаклю. А оскільки це країна Лукашенка, то всі вистави граються за його сценарієм.

Навряд чи вагнерівські люди були послані туди прямо Кремлем. Просто тому, що Білорусь жодною мірою не Афганістан. Вони що, захоплять Мінськ? Заарештують або вб'ють Лукашенка? Як вони можуть "дестабілізувати ситуацію", за висловом Лукашенка? На мітинги ходити, чи що? Когось убивати? На мою думку, це здається просто несерйозним.

Крім того, це абсолютно не путінський стиль. Коли Путін захоплював Крим, він вів себе абсолютно по-іншому. Перш за все заздалегідь було проведено потужну кампанію, половина кримської української армії насправді дивилася в Москву, а не в Київ.

З білоруською ситуацією не так. Там Лука весь час перетрушує спецслужби, змінює, піклується про їхню лояльність. Силовики начебто теж. Тож спробу трьома десятками архарівців влаштувати бучу було б миттєво придушено, і Путін мав би вигляд, м'яко кажучи, дурня.

Тому я не вірю, що це стратегія Путіна. Зате я вірю, що це стратегія Лукашенка, тому що в нього дуже серйозна ситуація. Єдиний плюс, який він може продати свому виборцю і Європі, – це створення білоруської державності. У цьому сенсі його підтримує населення, тому що білоруси хочуть свою країну, вони не хочуть під крило Кремля.

Наскільки я розумію, Путін розраховує відіграти безпрограшну стратегію: або перемагає альтернативна Лукашенку людина, яка залежить від Москви, або виграє Лукашенко, але його економічні, політичні та інші позиції стають украй слабкими, він втрачає підтримку більшості.

Відповідно, Лукашенку зараз потрібно підірвати ситуацію: або я – або Кремль, або я – або ви йдете під Путіна. Продемонструвати, що Москва готова захопити владу силовим чином, організувати якийсь антилукашенківський Майдан, для чого він цих хлопців і загнув.

Але я не думаю, що Лукашенко з кимось заздалегідь домовлявся, щоб йому послали цих архарівців, а він їх заарештував. Думаю, вони в Білорусі були майже завжди. Білорусь – це перевальна база. Відкритий кордон із Росією й досить вільне переміщення звідти Європою та іншими країнами світу.

Не можу сказати, що Білорусь – це зовсім уже прохідний двір, але там сіра зона, в якій Лукашенко дозволяв бути людям різних політичних забарвлень, якщо вони не втручалися в його внутрішні справи.

Звичайно, ці джентльмени були під контролем білоруських спецслужб. У потрібний момент Лукашенко дав команду розкрити, і вони розкрили.

Сухий залишок у цій історії такий. Коли перед Лукашенком постало питання про збереження влади, він приніс у жертву своїм тактичним інтересам усе те, про що він так любив розповідати протягом 20 років – союзну державу, широку слов'янську душу... Концепція "русского міра", яку так любить Володимир Володимирович Путін, продовжує тріщати по швах.

Тепер він розуміє: якщо він залишиться при владі, то якось із Путіним домовиться. Образиться Путін чи ні – це його справа. Але Лукашенко знає, що вкотре він зуміє зіграти у свою нехитру гру. "Або я йду на Захід, або ти даєш гроші", – каже він Путіну, "Або я йду на Схід, і російські ракети будуть біля ваших кордонів", – каже він Заходу.

Марк Фейгін: влада Лукашенка реально хитається, а Путіну потрібні варіанти

Звичайно, все знають тільки безпосередньо втягнуті в процес особи, але з тієї інформації, яка з'являється, з того, що дає офіційний Мінськ, і того, як це коментує Москва, я думаю, що дійсно співробітників ПВК Вагнера там збирали для якихось дій – в період передвиборчої кампанії і відразу після неї.

Версія про транзит – про те, що нібито з Мінська вони збиралися їхати далі – не витримує жодної критики. Зрештою, їдьте – чого ви там сиділи чотири дні? Перебування їх спочатку в готелі, потім – у санаторії, навіть з урахуванням пандемії, здається дивним.

Я вважаю, що їх збирали, як у Криму, просто трохи за іншою схемою. Хто збирав? Тут сумнівів жодних, це план Кремля.

Але питання в іншому: чи хоче Кремль дійсно позбутися Лукашенка або всього лише натиснути на нього так сильно, щоб він підписав дорожню карту, цей 31-й протокол, щодо інтеграції Білорусі до складу Росії. Найголовніше для Путіна в цьому протоколі – проведення виборів союзного президента. Для нього це більш якісна пролонгація влади, ніж обнулення.

Не те щоб це питання для Путіна не закрите, але він любить варіанти. Такий варіант розглядався спочатку, коли в грудні 2019 року з Лукашенком про все домовилися. Але потім довелося все переглядати, тому що він їх тупо кинув. Шлях диверсифікації, щоб хоча б зовні показати якісь зміни, не закритий.

У цьому сенсі Білорусь потрібна Путіну для двох цілей: перша – щоб здійснити цю видиму диверсифікацію влади, яка, по суті, нічого не змінить. Друга – це аншлюс Білорусі, де-факто – окупація. І неважливо, як вона буде називатися.

За 26 років перебування Лукашенка при владі це перший випадок, коли його влада реально хитається. Москва використовує кандидатів, яких вона контролює або безпосередньо, Бабаріка та Цепкала, або опосередковано, як Тихановську. В останньому випадку, на мою думку, дуже сильний маніпулятивний складник. Сама по собі вона чесна, добра людина, але Тихановська – це торпеда, засіб у цій великій кампанії.

ПВК Вагнера сидить і чекає команди. Якої команди? Таким людям про це не говорять. "Ви просто сидіть у санаторії, а що ви будете робити, ми вам скажемо, коли прийде час". Що б там відбувалося, зараз важко судити, але, можливо, вже й цих дій було досить. Може, це була свідома провокація, щоб Лукашенко зрозумів, що все дуже серйозно.

За уривчастими чутками, він нервується, нібито він переніс гіпертонічний криз чи навіть інфаркт. Правда це чи ні – перевірити складно. Але те, що Лукашенко розуміє, що його влада хитається – це точно, тому що він сам робить такі заяви про дестабілізацію.

Вагнерівці – не єдиний інструмент для тиску на Лукашенка. Я думаю, що значна частина спецслужб Білорусі, силових органів, армії перебуває під контролем Москви. Тому я можу припустити, що потрапляння під арешт вагнерівців – це далеко не весь план Москви.

Я вважаю, що Кремль готовий залишити слабкого, повністю залежного Лукашенка. Але план із привезення свого "Зеленського" в Білорусь у Москви є.

Анатолій Лебедько: Лукашенко провів спецоперацію з релаксуючими вагнерівцями

Тут є кілька версій. Версія перша – що це продовження спецоперації Олександра Лукашенка з перепризначення себе президентом Республіки Білорусь.

Вагнерівці давно використовують Білорусь як перевальну базу, як "будинок відпочинку", де вони релаксують після своїх бойових буднів. Вони просто регулярно періодично сюди приїжджають. І сам факт їх перебування в країні Олександр Лукашенко використав для досягнення цілей і завдань своєї виборчої кампанії. Йому потрібен ворог, а Росія зараз здається правдоподібним ворогом, від якого можуть іти загрози.

Друга версія – припустимо, Лукашенко має рацію, і вагнерівці прибули до Білорусі для дестабілізації в країні. Але в такому разі ми могли б очікувати певних логістичних дій із боку білоруської влади. По-перше, білоруський посол у Москві міг би бути відкликаний для політичних консультацій, Макей (міністр закордонних справ Білорусі Володимир Макей. – Ред.) ініціював би якісь дії в межах Ради безпеки ООН, а Лукашенко разом із силовиками виїхав би в район Смоленська й Орші, викопував би ямки і закопував би прикордонні стовпи. Або принаймні Лукашенко зробив би серйозну політичну заяву й зажадав би роз'яснень від Москви.

Але ми цього не побачили. Так, були якісь натяки про те, що вагнерівці приїхали до нас з несвітлими думками, але в дії це ніяк не проявилося. Дії ми побачили з боку РФ, яка відправила ФСБ на кордон з Білоруссю і там почала посилювати контроль на кордоні. Плюс Росія заморозила всі авіаперельоти. Це робить Росія.

Отже, ми маємо два сценарії, на чолі одного з яких Олександр Лукашенко, іншого – Володимир Путін. Який з них існує насправді, ми дізнаємося найближчим часом. Хоча більшість населення Білорусі все ж вважає більш правдоподібною першу версію.

Звичайно, білорусько-російські відносини зараз здаються прохолодними як ніколи. Це перша кампанія, коли Лукашенко не має публічної політичної підтримки від Москви. Він не має фінансування від Москви як кандидат у президенти.

Ми також пам'ятаємо, що Путін дуже ображений на Лукашенка, який не дозволив йому пролонгувати своє перебування в Кремлі через сценарій інкорпорації Білорусі до складу РФ.

Якщо йдеться про перший сценарій, чи вдасться Лукашенку досягти своєї мети? Думаю, що ні. Тому що, що б зараз не пропонував його штаб, усе це не сприяє зміні його рейтингу, який є на історично низькому рівні, і перелом у настроях виборців не спостерігається. На зустрічі єдиного кандидата від прихильників змін, Світлани Тихановської, приходить усе більше і більше людей.

Лукашенку не вдається переломити ситуацію, і це наслідок багатьох чинників. По-перше, психологічна втома, яка накопичилася за 26 років; по-друге, коронавірус, який був каталізатором багатьох негативних процесів; по-третє, неефективна економічна політика. Тому люди справді хотіли б, щоб Лукашенко пішов.

Спроби зіграти на тому, що він єдиний захисник суверенітету, що він єдиний може захистити країну від загроз із боку Москви, вже не прокочують. Принаймні серед більшості виборців.