Кремль втрачає останніх союзників у Європі: деескалація навколо Косова і відмова Сербії від російських енергоносіїв

Останніми тижнями дедалі більше стає очевидним, що Росія поступово втрачає своїх останніх союзників у Європі. Серед них, окрім Угорщини на чолі з "другом Кремля" Орбаном, завжди була традиційно надзвичайно проросійська Сербія. Звичайно, на рівні публічного дискурсу політичні та громадські діячі Сербії намагаються запевнити російських партнерів у своїй прихильності, однак офіційні заяви сербської влади, а головне – ціла низка економічних рішень свідчать про протилежне.

Сербія відмовляється купувати російські енергоносії

Передусім це стосується імпорту російських енергоносіїв у Сербію, який найближчим часом планується майже повністю зупинити. Так, 21 серпня сербський президент Олександр Вучич нагадав громадянам, що з 1 листопада 2022 року через санкції Белград не зможе отримувати нафту з Росії. Тому, за його словами, Сербія готує альтернативу закупівлі російського палива та спробує закуповувати нафту в інших країнах. Наприклад, планується імпортувати нафту з Азербайджану у 2023 році та до максимуму збільшити запаси газу в газосховищах на цьогорічну зиму. Крім того, президент Вучич заявив про бажання Сербії закупити близько 2 млн тонн вугілля у Китаю та Індонезії для ТЕЦ, які виробляють приблизно 70% електрики в країні. "Ми маємо платити ціну війни на європейській землі", – сказав сербський президент, водночас запевнивши, що серби не постраждають через це: "Ми будемо брати (нафту в Іраку)… Я також намагатимусь поговорити з Венесуелою. Ми можемо брати звідусіль. Ми не гидуємо".

Сербія економічно залежить від Європи

Усе це є наочною ілюстрацією того, як економічна доцільність перемагає політичну риторику. Серби можуть скільки завгодно підтримувати російську політику, проводити мітинги й акції протесту у своїх містах, але мало що змінить той факт, що Сербія майже повністю залежить від європейських країн. Країна географічно розташована майже в центрі Європи, що обумовлює мало не повну транспортну та інфраструктурну взаємопов’язаність. Зовнішній товарообіг та інвестиції в Сербії на 70-80% припадають на західні країни, тому ані Росія, ані Китай не врятують країну під час спроби протиставити себе європейській економічній політиці. Тому дуже слушними є слова сербської віцепрем'єрки, міністерки енергетики Зорани Михайлович, яка зазначила, що глава МЗС Росії Сергій Лавров "зловживає відмовою Белграда від запровадження санкцій проти Росії" і видає її за підтримку сербської влади "спеціальної військової операції" РФ в Україні. Фактично це означає, що Сербія дедалі активніше дистанціюється навіть від натяків про офіційну підтримку військової агресії Росії в Україні.

Шлях євроінтеграції – єдина перспектива для Сербії

Головна причина всіх цих рішень і заяв більш ніж очевидна – Республіка Сербія з 2012 року є кандидатом у члени Євросоюзу, і майбутнє країни поза європейською інтеграцією видається практично безперспективним. Ба більше, європейські лідери періодично стимулюють Сербію більш рішуче рухатись шляхом євроінтеграції. Так, 29 серпня канцлер Німеччини Олаф Шольц закликав до кардинальних реформ Євросоюзу з метою підготувати його до прийняття нових членів, зокрема й Сербії. "Країни Західних Балкан, Україна, Республіка Молдова та в перспективі Грузія мають стати частиною ЄС. Це розширення на користь Європейського Союзу", – заявив він, виступаючи з промовою в Карловому університеті в Празі.

Компроміс щодо Косова – Європа сподівається на деескалацію конфлікту

Заяву канцлера Шольца можна вважати позитивним сигналом керівництву Сербії, яке за декілька днів до того також погодилось на серйозні компроміси щодо транспортного сполучення із Косовом. "Косовські серби, як і всі інші громадяни, зможуть вільно подорожувати між Косовом та Сербією, використовуючи свої ідентифікаційні картки", – повідомив Високий представник Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки Жозеп Боррель.

Сербія на всяк випадок надала уточнення, що це не означає визнання незалежності Косова, але можна відзначити факт деескалації ситуації на кордоні між Сербією та Косовом. Так, ймовірний конфлікт, що міг посіяти хаос у центрі Європі й був би зараз на руку Кремля, має всі шанси бути врегульованим.

Шпигунські ігри з Росією – останні "подарунки" Кремлю

Також офіційні особи Сербії спростували домовленість із Росією про видачу колишнього генерала Служби безпеки України Андрія Наумова, якому нібито запропонували притулок в обмін на свідчення проти президента Володимира Зеленського. Якщо Сербія дотримається свого слова, це буде ще одним свідченням розриву одного із численних каналів зв’язку із Росією та однозначно корисним моментом для України. Можна лише здогадуватися, які нісенітниці може озвучити людина, яка наважилась на державну зраду і перехід на сторону окупантів, тому необхідно позбавити Росію будь-яких шансів використати цю ситуацію на свою користь. З іншого боку, є достатньо висока ймовірність, що саме в таких "невеликих" справах, як видача генерала-перебіжчика, Сербія буде все ж таки грати на боці Росії, щоб хоч якось компенсувати глобальні економічні збитки Кремля від втрати сербського енергоринку.

Отже, зовнішня політика Росії в Європі знову зазнає чергової поразки. Ймовірність ескалації конфлікту навколо Косова, який міг бути дуже вигідний Кремлю, поступово знижується, а втрата енергоринку в Сербії та на Балканах загалом, схоже, стає невідворотною. Як тільки цієї зими європейські країни налагодять альтернативні потоки постачань нафти, газу і вугілля, повернення до російських джерел енергоносіїв уже не буде. Тому навіть такі традиційні союзники Російської Федерації, як Сербія, поступово переходять у статус так званих нейтральних країн, які ще не підтримують Україну, але вже і не підтримують Росію, чим прискорюють міжнародну ізоляцію путінського режиму.