УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Коваленко: Угорщина та Словаччина борються за російські та сторонні інтереси в Європі – як це б'є по Україні

4 хвилини
143,8 т.
Угорщина та Словаччина проти України

Повномасштабне вторгнення російських військ в Україну у 2022 році консолідувало європейське співтовариство в єдиному пориві надання підтримки та допомоги нашій армії та народу. Війна, масштабів якої не було з часів Другої світової, та загроза, яку вона становила для самого ЄС та НАТО, об'єднали європейські країни. Але не всі – винятком стала Угорщина. А після приходу до влади Роберта Фіцо таким же шляхом пішла і Словаччина.

Докладніше про те, що стоїть за позицією керівництва цих країн та як це впливає на Україну, – читайте у матеріалі.

Політичний ізгой

Угорщина, а точніше її прем'єр-міністр Віктор Орбан, а також більшість політичної сили Fidesz ("Фідес") абстрагувалися від проблематики великої війни буквально в них під боком і займалися лише тим, що створювали проблеми в наданні Україні своєчасної допомоги.

Керівництво Угорщини завжди стояло на позиції блокатора будь-яких ініціатив щодо фінансування України. Так, у грудні 2022 року Угорщина заблокувала надання нам 18 млрд євро на наступний фінансовий рік. Це блокування вдалося обійти, але сам факт створив бюрократичну затримку, неприпустиму в умовах бойових дій, які потребують активної та своєчасної допомоги. Крім того, Угорщина регулярно блокує транші допомоги ЄС Україні з Європейського фонду миру обсягом 500 млн євро.

Ці відверто деструктивні дії Віктора Орбана та представників його партії перетворили Угорщину на політичного ізгоя в ЄС, від якого багато хто цурається і відкрито називає агентами Кремля, які діють лише на користь Росії. Звичайно, про зв'язки Орбана з Володимиром Путіним добре відомо, і російський орден Дружби було вручено главі МЗС Петеру Сіярто невипадково в розпал підготовки до вторгнення в Україну.

Коваленко: Угорщина та Словаччина борються за російські та сторонні інтереси в Європі – як це б'є по Україні

А в березні цього року Угорщина заблокувала заяву Євросоюзу про ордер МКС на арешт президента Росії Володимира Путіна, через що голова європейської дипломатії Жозеп Боррель та міністри закордонних справ ЄС були змушені зробити заяву від власного імені.

А втім, поведінку Віктора Орбана і партії Fidesz слід розглядати не тільки як дії в інтересах Росії – з перспективою після відставки отримання в якійсь російській монополії місця в керівництві, як це було з Герхардом Шредером (голова ради директорів "Роснефти"), Карін Кнайсль (член ради директорів – незалежна директорка ПАТ "Роснефть") та іншими лобістами інтересів РФ. Орбан та Fidesz використовують трагічні події в Україні також у своїх особистих, корисливих інтересах.

Наприклад, блокуючи надання пів мільярда євро Україні від ЄС, Будапешт вимагає, щоб угорський банк OTP було виключено із "чорного списку ведення бізнесу", причому "довічно".

Угорське керівництво діє як класичний здирник, вимагаючи для себе тих чи інших благ в обмін на припинення блокування певного питання, пов'язаного з Україною. Але йдеться не лише про жадібні інтереси самої Угорщини, на яку завжди можна натиснути та вказати її місце в ієрархії. Наприклад, як це було у вересні 2022 року, коли Угорщина погрожувала заблокувати продовження санкцій проти Росії, вимагаючи прибрати зі списку санкцій Алішера Усманова, Петра Авена та Віктора Рашнікова. Але тоді Чехія натиснула на Будапешт – і угорці швидко ретирувалися.

У чергу за Кремлем

Сьогодні Угорщина перетворюється на інструмент, яким можуть скористатися й інші країни (крім Росії) для лобіювання своїх інтересів чужими, угорськими руками.

Наприклад, 25 жовтня парламент Угорщини відхилив пропозицію щодо голосування за заявкою Швеції на вступ до НАТО. Ініціативу заблокувала керівна партія Fidesz. Здавалося б, що може мати Угорщина проти вступу Швеції до НАТО? Нічого, але ось Туреччина – так.

Всім добре відомо, що президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган з перших днів дискусії про вступ Швеції до НАТО зазначав, що Стокгольм повинен дослухатися вимог Анкари з цілої низки питань. Не всі вони були врегульовані, хоч гострі кути і вдалося згладити.

Але все ж таки за загальної видимості готовності Туреччини відкрити Швеції двері до НАТО їх закриває Угорщина, яка вже діє в турецьких інтересах.

І це не єдиний приклад того, як Угорщина не лише обстоює російські інтереси, а й перетворюється на бюро з надання політичних послуг через блокування ініціатив. При цьому темою може бути не лише Україна. Через Угорщину діють і ведуть переговори як через пов'язану ланку не лише країни зі складу ЄС, а й корпорації, на користь яких також може виступати Будапешт.

Словаччина "у справі"

Таким же шляхом починає йти і Словаччина після обрання прем'єр-міністром Роберта Фіцо. Але перші його кроки поки що менш впевнені, ніж у Орбана.

Наприклад, під час обговорення виділення Україні 50 млрд євро макрофінансової допомоги проти виступив лише Віктор Орбан, тоді як Роберт Фіцо дотримувався нейтралітету в цьому питанні – хоча раніше заявляв про те, що блокуватиме це рішення.

А буквально 6 листопада Роберт Фіцо зазначив, що Словаччина не перешкоджатиме транзиту зброї в Україну через свою територію, хоча раніше він також виступав проти цього.

Такі зміни впираються в те, що Словаччина, як і Угорщина, – частково дотаційні країни, які залежать від допомоги Євросоюзу. Не отримуючи фінансування від ЄС, вони не зможуть грати в популізм для спокуси свого електорату, а тому будь-який їхній демарш можна дуже швидко знищити в зародку.

Але зовсім інша справа, коли Угорщина та Словаччина виступають не як політичні агенти Кремля, а як посередники у вирішенні внутрішніх питань через шантаж того чи іншого роду. У таких ситуаціях поки замовники не вирішать свої питання, Угорщина та Словаччина займатимуть зазначену позицію, хоч би якою помилковою та принизливою вона була.

Гроші не пахнуть. Особливо в обсягах, коли йдеться про торгівлю репутацією країни.

Матеріал опубліковано в межах спільного проєкту OBOZ.UA та групи "Інформаційний спротив".