Блог | Коли у США одразу два президенти: один намагається опритомніти, інший мовчить, світ метушиться

Боягузливий Байден частково втратив свою фірмову обережність, навіть дозволив глибше бити американською зброєю по мордору, надихнувши принагідно й Європу, а також надав протипіхотні міни, трохи грошей, пообіцяв дати ще та й взагалі раптом майже прокинувся.

Трамп замовк. Невдалий кіндер, охр*нілий Маск, хтось із оточення й телеведучі щось лопочуть, але він навіть не коментує. Обраний президент вивчає ситуацію й нарешті після виборів замислився щодо стратегії з тактикою: не тільки що казати, але й що робити, пригадуючи, як це.

Європа метушиться, але, як завжди, недолуго, непослідовно і несистемно, йде квола імітація бурхливої діяльності на тлі тривожного чогось очікування.

Позиція Китаю по всіх питаннях за традицією чітка, послідовна, незмінна й нікому незрозуміла, бо надто хитровихитрувана, але тремтить навіть він.

Мордор принципово відмовляється від перемовин, висловлюється щодо бажання вести переговори й тихенько їх веде, надсилає різноманітні сигнали і взаємопротилежні натяки, лякаючи, погрожуючи, шантажуючи, блефуючи, змінюючи доктрини, при цьому вбиваючи — і чимось новеньким, і давно застарілим, і змішуючи одне з одним, помітно нервує і дуже квапиться, доки несподіваний мовчун мовчить.

Ядерна небезпека суттєво зросла й повисла у повітрі, люди гинуть, йде певне просування й [без]успішний захист, мир став ближче (бо час плине), чути розмови, заяви й суцільне глибоке занепокоєння — світ на паузі.

Всі очікують на 20 січня.