Китай намагається обміняти Україну на Тайвань, маніпулюючи питаннями збройної підтримки

Останнім часом надзвичайно гостро постало питання про можливу підтримку Російської Федерації з боку Китаю у вигляді постачання зброї, боєприпасів, спорядження та інших типів допомоги, якої вкрай потребує країна-агресор на тлі своїх військових невдач в Україні. Зважаючи на масштаби обговорення даної теми у світових і українських ЗМІ, це виглядає як важливий елемент дипломатичної гри офіційного Пекіну, яка переслідує виключно китайські інтереси.

Мирний план Китай виявився "порожньою бульбашкою" – світ його не підтримав

Варто згадати, що пафосно розпіарений "мирний план" Китаю виявився, як і прогнозувало наше видання, лише декларацією про наміри без жодних конкретних механізмів реалізації його пунктів. Лише деякі країни, різним чином залежні від Росії, такі як Білорусь, Угорщина, Казахстан, публічно підтримали китайський мирний план, спекулюючи на "миротворчій" тематиці. Країни Заходу очікувано цей план розкритикували, адже офіційний Пекін навіть не наважився назвати війну в Україні "війною", використовуючи традиційне для себе найменування "криза". Тому зараз Китай продовжує привертати до себе увагу педалюванням теми Тайваню у питаннях ймовірної допомоги Росії.

Китай намагається шантажувати світ "тайванським питанням"

Так, новий голова міністерства закордонних справ Китаю Цінь Ган, в минулому колишній посол КНР в США, відкрито почав порівнювати Тайвань та Україну, критикуючи американську військову допомогу обом країнам: "Чому США просять Китай не надавати зброю Росії, тоді як самі й надалі продають зброю Тайваню?" Також із його боку прозвучали нічим не обґрунтовані звинувачення у затягуванні війни на адресу США: "Зусилля щодо мирних переговорів неодноразово підривалися. Здається, є невидима рука, яка підштовхує до затягування та ескалації конфлікту та використовує українську кризу для обслуговування певної геополітичної програми". Ще раніше китайський міністр заявляв, що "Тайвань – це червона лінія, яку не можна перетинати китайсько-американським відносинам".

Китай постає перед дилемою – підтримувати Росію чи втратити відносини із Заходом та США

Отже, наразі китайське керівництво намагається поставити Захід, і в першу чергу США, перед хибним вибором: кого підтримувати далі – Україну чи Тайвань. Однак американська і західна дипломатія самі є майстрами ставити своїх опонентів перед складним вибором. У даному випадку перед Китаєм постає доволі очевидна дилема – допомагати Росії у злочинній війні, яку засуджує більшість цивілізованого світу, чи зберегти нормальні взаємовигідні відносини із Заходом і США? Варто нагадати, що економіка Китаю є складною та орієнтованою на експорт, великими ринками збуту є саме Європа і США, причому вони купують китайські товари, а не ресурси. Тому в разі закриття цих ринків, впровадження санкцій та інших обмежень тисячі китайських підприємств із сотнями мільйонів працівників опиняться перед загрозою закриття, а саму економіку Китаю очікуватиме масштабна й вельми небезпечна криза, яка може зруйнувати всю могутність, накопичену за останні 30 років успішного розвитку. Все це буде наслідком хибного рішення щодо військової підтримки Росії.

Натомість вигоди від публічної підтримки Кремля збройними постачаннями навряд чи будуть значними. Гроші за постачання Росії військової техніки чи боєприпасів жодним чином не перекриють економічні втрати від економічного розриву з Європою та США. З іншого боку, Китай сам гостро потребує запасів озброєнь, маючи серед потенційних супротивників мільярдну ядерну Індію та величезні кордони із Росією, до якої в Пекіна є історичні територіальні претензії. По-друге, Китай потенційно готує військове вторгнення до Тайваню, що буде вкрай складною операцією. Ну і по-третє, Китай готується протистояти наймогутнішій армії та економіці світу, яку представляють Сполучені Штати Америки. В разі спроб вторгнення на Тайвань Пекіну протистоятиме "далекосхідне НАТО" в складі щонайменше самого Тайваню, Японії, Південної Кореї, Філіппін, Австралії та Нової Зеландії, а очолюватимуть їх США власною персоною.

Російські невдачі в Україні стримують Китай

Тому потрібно звернути увагу на свіжу доповідь директорки Національної розвідки США Евріл Гейнс, в якій констатується, що влада Китаю наразі не хоче виникнення збройного конфлікту навколо Тайваню, адже це матиме фатальні наслідки для країни. Також необхідно враховувати думку чинного голови ЦРУ США Вільяма Бернса, який вважає, що китайське керівництво вражене провалами російської армії у війні в Україні та ретельно вивчає помилки свого північного сусіда. Невипадково у своїй риториці офіційний Пекін продовжує плекати надії на "мирне возз'єднання із Тайванем" в майбутньому. Тому американська збройна підтримка України, на думку Бернса, стримує Китай від військових дій проти Тайваню найближчим часом.

Отже, зараз Китай опинився в пастці власної риторики – він не може визнати Крим російським і легітимізувати порушення територіальної цілісності України, адже таким же чином Тайвань може провести референдум про незалежність або (теоретично) приєднання до США в статусі неінкорпорованих територій, тобто під повним захистом США, але без надання громадянства. Фактично для продовження мрій про возз'єднання з Тайванем Китай має наполягати на відновленні територіальної цілісності України включно із Кримом та Донбасом, а будь-які спроби допомогти Росії зброєю зроблять шанси мирного повернення Тайваню мінімальними. Це залишить їм тільки опцію військового вторгнення на острів, що в разі військової підтримки від США може не лише обернутися невдачею, а й загрожувати крахом усій могутності Китаю.