Відео дня
Блог | Фінальна точка російського впливу на Заході: Москва не зможе захистити Кубу
У західних аналітичних центрах і розвідувальному співтоваристві все частіше лунає теза про "фіналізацію" кубинського питання. На тлі припущень про підготовку США можливої силової або гібридної операції з демонтажу режиму в Гавані, в Латинській Америці відчувається підвищена напруженість. Кубинське досьє не просто питання регіональної безпеки, на кону доля старої геополітичної моделі, в якій Росія грала роль "захисника пригноблених диктатур".
Сьогоднішня Куба вже зовсім не острів революційного романтизму часів Фіделя Кастро. Режим Мігеля Діас-Канеля демонструє критичну крихкість. Внутрішня легітимність влади вичерпана: молодь не вірить гаслам, а стара гвардія не здатна запропонувати нічого, окрім репресій. Оглядачі El País і Diario de Cuba одностайні: апарат держбезпеки досі функціонує, але соціальна тканина країни розірвана. Масові протести 2021 року були лише "першою ластівкою". В умовах відсутності харизматичного лідера і тотального дефіциту, будь-яка зовнішня дестабілізація може обрушити картковий будиночок кубинської компартії за лічені дні.
Теперішня Куба переживає пік економічних труднощів, який можна порівняти з "особливим періодом" 1990-х. Інфляція, віялові відключення електрики і нестача продовольства стали повсякденністю. Однак є ключова відмінність, яка полягає в тому, що якщо раніше на допомогу завжди приходила Москва, то сьогодні ситуація змінилася.
Володимир Путін фактично кинув свого давнього карибського союзника. Незважаючи на гучні заяви про "стратегічне партнерство", реальна допомога Росії звелася до символічних жестів. Західні експерти одностайно підкреслюють: у Кремля просто немає ресурсів для утримання "непотоплюваного авіаносця" в Карибському морі. Усі фінанси та логістичні потужності поглинені війною в Україні. Куба залишилася сам на сам із санкціями та зруйнованою інфраструктурою, що робить її ідеальною ціллю для форсованої зміни режиму.
Ризик повалення чергової зношеної диктатури пригнічує і лякає Путіна. Для російського лідера будь-яке падіння авторитарного режиму, чи то в Лівії, чи то у Венесуелі, чи то тепер на Кубі, усвідомлюється як особиста загроза і "поганий прецедент".
Для Кремля Куба - це не тільки військова база, а й символ ідеологічного протистояння Заходу. Успішна операція США, навіть якщо вона матиме характер підтримки внутрішнього повстання, стане найпотужнішим сигналом для російських еліт: "Ніхто не захищений, і Москва більше не є гарантом виживання своїх сателітів".
Головний висновок, який робить світова спільнота з поточної кризи, полягає в тому, що Росія через війну проти України перестала бути серйозним актором міжнародних відносин. Раніше сама лише присутність російського флоту в порту Гавани могла зупинити плани Вашингтона. Сьогодні ж залишки російського ВМФ зв'язані Чорним морем; нинішня дипломатична вага РФ на латиноамериканському треку прагне до нуля; військова доктрина Москви звузилася до спроб утримати захоплені території на Донбасі.
Якщо США справді наважаться на операцію, вони зроблять це з повним розумінням того, що "російський фактор" більше не є стримуючим. Москва може висловити "глибоку занепокоєність", але не зможе відправити ні конвой, ні значущий військовий контингент для порятунку Гавани, та й узагалі будь-якого сателіта.
Можлива операція проти кубинського режиму стане фінальною крапкою в історії російського впливу в Західній півкулі. Для Путіна це не просто втрата союзника, а наочна демонстрація того, що його стратегія "багатополярного світу" розбилася об сувору реальність. Держава, нездатна захистити своїх партнерів, неминуче втрачає статус навіть регіональної потуги.
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZ.UA – запосиланням...