Блог | Чи впливає кількість зв'язків у гонці Путіна та Лукашенка?

Проведення Лукашенком подвійної політики, у спробах зберегти лояльність союзників та налагодити відносини із Заходом із тріском провалилося. Численні поїздки самопроголошеного на різні континенти, а також допомога у війні Росії проти України, змусили Лукашенка залишити надії на відновлення репутації Білорусі під його проводом у цивілізованому світі. Після багатьох невдач у спробах зберегти лояльність союзників — включаючи Африку, Азербайджан та Сінгапур, Олександр Лукашенко явно переглянув політичний курс. Таким чином, вектор Республіки повністю попрямував на співпрацю з Китайською Народною Республікою. Одним із ключових аспектів стратегії Лукашенка при діалозі з Сі було підкреслення стабільності та довгостроковості відносин з Китаєм, що ймовірно вказує на прагнення самопроголошеного президента РБ знайти заміну втраченим контактам із Заходом.

Для аргументації доцільності та актуальності розширення співробітництва Росія погодилася взяти Білорусь на поруки. Наступним кроком був заклик Міністра закордонних справ РФ Сергія Лаврова до міжнародної спільноти про ухвалення Білорусі до ШОС. Мабуть не варто тішитись добротою Росії, оскільки заглиблюючись у тему співпраці РБ з Китаєм можна виявити безліч підводних каменів. По-перше, пропозиція Лаврова розглянути кандидатуру Білорусі як члена ШОС, ймовірно, мала намір визначити місце не конкретно Білорусі, а саме Союзної держави, ватажком якої є Росія. Незважаючи на "пил" щедрості Кремля, слід усвідомлювати, що такі дії часто обмежуються стратегічними інтересами РФ. Адже по суті Союзна держава для РФ стала черговою можливістю використання Білорусі для зміцнення свого впливу в регіоні. Таким чином, порівняння білорусів із РФ виходитиме за межі побутового і вважатиметься нормальним у міжнародних колах.

В економічній сфері співпраця країн також є цікавим моментом, оскільки Білорусь активно користується борговими кредитами КНР, що тягне за собою ще більшу експансію та залежність Мінська від Китаю у різних сферах. Китай, у свою чергу, намагатиметься розширити свій вплив настільки, що зрештою контролюватиме багато сфер Республіки, починаючи від будівельної, закінчуючи військовою сферою. Отже, розширення співпраці з Китаєм для Білорусі несе як економічні проблеми у зв'язку з високим відсотком та невигідними умовами, так і ризики в контексті геополітичної залежності та втрати контролю над важливими галузями національної економіки.

Здавалося б, перспектива співпраці з Китаєм є гарною можливістю Білорусі зробити внесок у розвиток держави у різних сферах, однак у такому разі Лукашенку варто забути про ілюзії налагодити міжнародні відносини з країнами Заходу через відкриту підтримку Китаю війни проти України. Найімовірніше, Лукашенко сподівається бути з Путіним на рівних, вимірюючи авторитет у кількості впливових союзників, але йому не варто забувати, що в цій гонці він назавжди залишиться андердогом.