Чи стосуються України події на Кубі: трикутник Москва – Гавана – Київ

3 хвилини
25,1 т.
Куба. Гавана

От і закінчилися груднево-січневі свята. Хтось провів їх удома, хтось у Буковелі, хтось в окопі, а хтось у Європі або й далі - в більш екзотичних краях, зокрема, й на Кубі. Прочитав нещодавно захоплені вигуки однієї пані - ах, гарячий пісок!, ах, сонце!, ах, море! - і збагнув, що пані, не виходячи з готелю та пляжу, так і не зрозуміла, куди потрапила.

Поясню: в різних містах Куби зараз відбуваються політичні судові процеси. Влада чинить розправу над учасниками протестів, що спалахнули на Острові в липні минулого року. Людей вивели на вулиці злидні, соціальна несправедливість і нездатність влади впоратися з пандемією COVID-19. Наймасовіші за понад шістдесят років комуністичної диктатури протести були жорстоко придушені. І ось тепер їхніх учасників судять. За даними громадської організації Justicia11j ("Правосуддя 11липня" - за датою початку протестів,) до кримінальної відповідальності за статтею про підривну діяльність притягнуто 1377 осіб, серед них чимало неповнолітніх. Процеси відбуваються в залах, наповнених поліцією та партійними функціонерами. І при цьому вражають вироки, на яких наполягають прокурори - для багатьох обвинувачених це 20-30 років ув'язнення.

Цікава деталь: 26 липня 1953 року Фідель Кастро очолив не мирну демонстрацію, а збройний напад на військові казарми Монкада з метою провокації народного повстання. Напад провалився, його учасників судили. На процесі Кастро дали можливість виступити з відомою промовою "Історія мене виправдає", засудили до 15 років, але через 22 місяці амністували, звільнили, після чого він виїхав з країни. Воістину, "кривава диктатура Батисти" не може тягатися з виплеканим Кастро комуністичним режимом.

А тепер про Україну та Росію. Ще в добу СССР Куба використовувалася Москвою як цитадель у протистоянні зі США і взагалі із Заходом. Маю на увазі не лише найпотужніший совєтський, а згодом російський центр радіоелектронної розвідки в Лурдесі. І не лише використання оснащеного совєтським озброєнням кубинського військового контингенту в Африці (немарно знаменитий репортаж Габріеля Гарсії Маркеса називався "Куба в Анголі").

Відносини двох режимів - Москви та Гавани - сьогодні безхмарні, і на це є свої причини. Росія в 2014 році "пробачила" Кубі 31,7 млрд. доларів боргу перед колишнім СССР. Для нездатного на економічні перетворення комуністичного режиму, який довів країну до ручки, це стало подарунком, який він старанно відпрацьовує. Куба - одна з небагатьох держав, що голосують суголосно з РФ усі резолюції ГА ООН по Криму і коли йдеться про його мілітаризацію окупаційною владою, і коли йдеться про порушення прав кримськотатарського народу.

Останнім часом у цих відносинах з'явилися нові, пов'язані з Україною, нюанси. Бо погрози Кремля розмістити на Кубі військовий контингент у перекладі з московської на людську можна тлумачити як пропозицію Вашишгтону про своєрідний бартер: Куба біля вас, а Україна біля нас, давайте мінятися. А водночас натяк, мовляв "можєм повторіть" Карибську кризу шістдесятирічної давнини. У цьому ж контексті, як на мене, слід розглядати і недавню, зроблену в парламенті і підтриману депутатами заяву спадкоємця братів Кастро, президента Мігеля Діаса-Канеля про те, що ближчим часом Куба подасть заявку на вступ до ОДКБ.

Одне слово, українській владі і українським громадським організаціям час визначитися. І передусім зрозуміти, що кубинська влада і кубинський народ - це різні поняття. Влада України повинна засудити репресії на Кубі, приєднатися до тих демократичних країн світу, які вже це зробили. Те саме стосується громадських організацій (на напівзаборонену компартію я не розраховую). На жаль, на сайті МЗС України і навіть нашого посольства в Гавані я не знайшов жодної згадки про судові процеси. Ба навіть більше, останнім часом доводиться чути, нібито українська влада наміряється призначити посла на Кубі, де з 2014 року ця посада вакантна. Так от цього робити якраз не можна. Підвищити рівень представництва означало б заплющити очі і на репресії, і на підтримку кубинським режимом агресивних устремлінь Росії.

disclaimer_icon
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...