Блог | Азербайджан спростував тезу "війна на Донбасі не має військового рішення"

8 листопада по центральному телебаченню Азербайджана пройшла пряма трансляція промови президента Алієва, який заявив про те, що сьогодні над Шушею майорить азербайджанський прапор і що місто повністю звільнене від окупантыів. Наскільки можна зрозуміти, це місто більш важливе для азербайджанців, ніж Ханкенді, адміністративний центр Карабаху.

Загалом, перша інформація про те, що почалася операція зі звільнення Шуші, пройшла ще пару днів назад, коли азербайджанська армія вийшла на автодорогу Шуша-Лачін-Вірменія. Рельєф місцевості там такий, що йти перпендикулярно загальному напрямку дороги – нікуди, оскільки попереду гірський хребет і його з технікою не пройдеш.

Звідси випливає, що подальший рух треба було здійснювати або у напрямку до Лачіну, або у напрямку до Шуші. Вибір був очевидним і зрозуміло, що війська Азербайджану розгорнулися саме в напрямку Шуша-Ханкенді, який знаходиться в декількох кілометрах від Шуші. І ось рано вранці в Мережі засвітилося це відео, зняте вірменськими окупаційними військами.

Як його прокоментували азербайджанські колеги, місце це вже на виїзді з Шуші в напрямку Ханкенді. І додали, що ні танка, добре помітного на цьому відео, ні цих вірменських військових вже немає. Вірніше, вони є, звичайно, тільки ось уже значаться вони по відповідних графах розділу "втрати".

Ну а разом з цим, є ще й інші відео, на яких показана масова евакуація з Ханкенді. Власне кажучи, дивлячись на ці кадри, виникає ефект дежавю, оскільки точно так же окупанти виїжджали і з Шуші. Деякі джерела стверджують, що передові сили азербайджанської армії вже увійшли в Ханкенді, а це значить, що через невеликий час ми побачимо кадри азербайджанського прапора, що розвиватиметься над містом.

Загалом, з цього моменту, вірменським окупаційним військам вже просто немає сенсу йти на м'ясо. Зі втратою центральних районів Карабаху, відбувся докорінний перелом ситуації, а простіше кажучи, азербайджанська армія вийшла в глибокий тил противника і вся та бетонна армада укріпрайонів, які вірмени будували три десятка років по периметру окупованих територій, відтепер втратила будь-який сенс.

Та війна, до якої вони так довго готувалися, не трапилася, і вони отримали зовсім іншу війну. Простіше кажучи, азербайджанським військам вже немає сенсу штурмувати бетонні фортеці, вкопані вірменами в скелі. Вони роблять те, що Гітлер зробив з французькою "Лінією Мажино", вони обійшли ці укріплення і вже провалили тили противника. І загалом, це вже є очевидною військовою поразкою вірменської армії.

І повертаючись до промови президента Алієва, звертаю увагу ось на що. Він особливо підкреслив, що нинішні успіхи здобуті на полі бою, а не за столом переговорів. Три десятки років безплідного переливання з пустого в порожнє не звільнили азербайджанську землю. Тобто, на практиці було показано, що гасло, яке у нас розмазує наша нинішня влада "війна на Донбасі не має військового рішення" – спростований повністю.

Навпаки, приклад Азербайджану, Придністров'я, Осетії, Абхазії та інших територій, окупованих або самою Москвою, або її нацюцюрниками, не має рішення в переговорній площині, і навпаки, єдиний шлях вирішення – вигнання супротивника і/або його повне знищення на своїй землі. Так що іншого рішення питання окупації частини Донбасу і Криму, крім військового – немає і бути не може.

Єдина умова, яка може вирішити питання не військовим шляхом – розвал РФ. Інших варіантів – немає і всі, хто розповідає про те, що "тільки шляхом переговорів можна вирішити..." – дивимося на Карабах. 30 років переговорів не дали ні звільнення цієї землі, ні заморозки військових дій. Результатом була лише окупація і обстріли, обстріли, обстріли.

Цю істину підтверджують як 30 років переговорів, нав'язаних Азербайджану, так і 6 років переговорів, нав'язаних Україні. Ось така теорія, а як відомо, істинність теорії підтверджується практикою. Практику ми спостерігаємо прямо зараз.