Перший крок до Апокаліпсису: Китай готовий розпочати ядерну війну проти США
У Китаї натякають на ядерну війну з США через Тайвань Напередодні один з генералів армії Китаю виступив із заявою, в якому не виключив, що між Піднебесної і США можлива ядерна війна. Причиною її, за його словами, може стати втручання американських військ в операцію по возз'єднанню Тайваню з материком. Якщо цей прогноз збудеться, з то зі Сходу на Землю прийде Апокаліпсис.
Виступаючи на прес-конференції в Пекіні, декан факультету оборонних досліджень Університету національної оборони Народної визвольної армії КНР (НВАК) генерал-майор Чжу Ченху вимовив: "Якщо США завдадуть удару по території Китаю, якщо американські війська почнуть висадку на китайській території, я думаю, що Китай буде готовий відповісти на це ядерним ударом ". Він додав, що китайською територією є й ті військові з'єднання, які можуть брати участь в операції по возз'єднанню Тайваню з материковим Китаєм.
Необхідність ядерного удару по США Чжу Ченху пояснив тим, що по звичайних озброєнь китайці явно поступаються американцям, а втягуватися в гонку озброєнь Китаю не варто, бо тоді йому уготована доля СРСР. "Ми бачимо досвід СРСР, який розвалився в чому через те, що втягнувся в цю гонку, а Китай сьогодні не сильніше економічно, ніж колись був Радянський Союз", - пояснив він.
Втім, за словами Чжу Ченху, ймовірність такої війни вкрай мала. "Я думаю, що це може статися тільки в тому випадку, якщо політики в одній з цих країн зійдуть з розуму", - цитує його РІА "Новости". Наприкінці свого виступу генерал сказав, що думка про можливість нанесення ядерного удару по США є його особистою точкою зору і не висловлює офіційну позицію КНР.
Останнє зауваження відразу ж наштовхує на думку про те, що керівництво Китаю не виношує планів ядерної війни або, принаймні, вважає її необхідною тільки в самому крайньому випадку. Дійсно, перед КНР зараз стоять завдання зовсім вже іншого плану. Економіка країни стрімко розвивається, майже вдалося впоратися з голодом. Однак більша частина населення живе дуже бідно. Шанхай, Тяньцзінь і інші міста на узбережжі Жовтого і Східно-Китайського морів до цих пір представляють собою вітрину, а велика частина країни продовжує залишатися "чорним ходом".
До цього варто додати, що найбільшим ринком збуту китайських товарів є саме США. Поки що високотехнологічна продукція (якщо не вважати піратської) невідь конкурентоспроможна, і Китай завалює весь світ товарами легкої промисловості. Втрата американського ринку боляче вдарить по економіці Піднебесної. Тим більше що в США живе кожен другий інвестор, що вкладає гроші в економіку КНР, з числа представників місцевої китайської громади. Тому військове зіткнення з США обернеться крахом для всього "китайського дракона".
Чи не здається неминучим і війна з Тайванем. Звичайно, голова КНР Ху Цзіньтао і президент бунтівного острова Чень Шуйбянь постійно вправляються у войовничої риторики, проте поки нічого крім військових навчань не відбувалося. У материковому Китаї, швидше за все, хочуть використати у випадку з Тайванем вже випробувану схему возз'єднання з процвітаючими капіталістичними Гонконгом і Макао. Та й сам соціалізм в Китаї все більше еволюціонує у бік капіталізму, тому ідеологічне перешкода для возз'єднання рано чи пізно буде знято.
Але є свої "але" і на Тайвані. Цей острів, населений китайцями, занадто давно відірваний від материкової частини. До Другої світової війни він був колонією Японії, а потім туди, рятуючись від комуністів Мао Цзедуна, втекли представники партії Гоміньдан на чолі з Чан Кайши. Поки на материку здійснювали "культурну революцію", Тайвань разом із сусідньою Південною Кореєю стрімко перетворювався на азіатського тигра, рівень життя в якому зіставимо з Японією і країнами Заходу. Тому на острові побоюються об'єднання з бідної материковою частиною.
Крім економічних, є і політичні причини. Правляча еліта Тайваню побоюється того, що її повністю відтіснять від управління країною. При соціалізмі вона не жила, і навряд чи зможе успішно вбудуватися в апарат Комуністичної партії. Тому вона всерйоз з об'єктивних і суб'єктивних причин тримається за фактичну незалежність, гарантами якої можуть бути тільки американські військові бази. Дійсно, не будь їх, з Тайванем розправилися б ще в часи Мао Цзедуна.
А що ж США? Вони потребують військовій базі на Тайвані для того, щоб мати можливості для політичного тиску на Китай, який все частіше розглядається як головний геополітичний супротивник. Проте, загрузнувши в Іраку і маючи невдалий досвід війни у ??В'єтнамі, американці навряд чи сунуться в півтора мільярдний Китай. Нинішній стан речей їх цілком влаштовує. Тепер же для створення противаги Китаю вони все більше крізь пальці дивляться на те, що Японія відмовляється від принципу сил самооборони і відтворює повноцінну армію. Яка напевно не залишиться байдужою у можливому конфлікті навколо Тайваню.
Таким чином, ядерна війна між Китаєм і США через Тайвань поки здається повною утопією. Але немає ніякої гарантії, що у влади у Вашингтоні не виявиться який-небудь Гаррі Труман або Дональд Рамсфельд, який не вирішить принести "свободу" в Китай. А в КНР, у свою чергу, не прийде до влади черговий Мао Цзедун, який не скаже, що можна буде пожертвувати половиною людства, щоб інша жила при комунізмі. Історія говорить, що китайці періодично схильні вірити в утопічні ідеї харизматичних вождів. І тоді слова генерала Чжу Ченху можуть виявитися страшним пророцтвом, і ядерний конфлікт між Китаєм і США стане першим кроком до Апокаліпсису.