Єдина Росія здає позиції

Що завершилися минулої неділі вибори до Держдуми РФ показали ряд примітних моментів. Почнемо з "Єдиної Росії", яка сіла в калюжу, незважаючи на триваючу обробку даних і бадьорі заяви Дмитра Медведєва. Після 2007 року, коли єдинороси взяли 64.3%, отримавши в результаті конституційну більшість з 315 депутатських мандатів, нинішні 49% можна назвати відвертим провалом.

Зрозуміло, що "Єдина Росія" залишиться правлячою партією, і коаліція з податливою "Справедливою Росією" або ЛДПР буде всього лише формальністю. Однак проблема для єдиноросів полягає в іншому. Вперше за довгий час вони не можуть тепер мовитиме від імені більшості росіян, так як при явці в 50.4%, і з урахуванням потужного адміністративного ресурсу, "Єдина Росія" змогла нашкребти по засіках лише чверть підтримки своїх громадян. У психологічному плані цей результат, однозначно, провальний.

Але що цікаво, кандидат у президенти від "Єдиної Росії" Володимир Путін цими результатом може бути цілком задоволений. По-перше, формально він участі в них не брав, а федеральний список очолював Медведєв - значить, з нього і попит. Коли на чолі списку перебував Путін, була конституційна більшість, як очолив Медведєв - результати звелися до необхідності формування коаліційного уряду. По-друге, за результатами парламентських виборів, у Путіна з'явився додатковий аргумент не призначати (або призначити на нетривалий термін) Медведєва главою уряду.

Взагалі, по кулуарного думку ряду експертів, майбутнє місце роботи для Медведєва готується у вигляді крісла спікера нижньої палати парламенту. Виконавчу владу Медведєв ніколи не очолював, а для Росії це дуже характерний показник. Одна справа - бути лубочним президентом, а інше - керувати економікою гігантської держави. Інша справа, що Медведєв, як не крути, а все-таки президент, і вже увійшов в історію Росії. А тому нікуди його просто так не подінеш. Принаймні, послом в Україну або "директором Сколково" призначати його було б сущою глузуванням. Тому й бачиться його спікерство поки що самим "пристойним" працевлаштуванням.

А ось де сьогодні справжнє свято - так це на Малому Сухаревського провулку, в центральному офісі КПРФ. Після 1996 року, коли у Зюганова були реальні шанси стати президентом Росії, це найбільший успіх комуністів. Не всі поки так просто, партії Зюганова ще належить виграти десятки суден, щоб захистити свій результат. Тільки в неділю від КПРФ були складені заяви в прокуратури Брянської, Тульської, Волгоградської та Ростовської областей. І таких розглядів будуть ще десятки, і щось у них єдинороси обов'язково відітнуть. Але навіть з такими розкладами близько 20% голосів виборців - це величезний успіх КПРФ. Соціально-агресивний гасло комуністів "Примушу повернути вкрадене!" Спрацював: дістала росіян тотальна чиновницька корупція в країні.

Оскільки "правих" до виборів у Росії взагалі не допускають (а "допущені" - справжні клоуни), виборець звернувся до "допущеним" лівим. Можна сказати, російські комуністи остаточно пройшли реанімацію, а сам Зюганов довів, що його ще рано міняти.

Ще одна партія, яка може справедливо (саме так) говорити про тріумф - це "Справедлива Росія" Сергія Миронова, колишнього екс-голови Ради Федерації. "Російські соціалісти" примудрилися практично подвоїти свій результат у порівнянні з минулими парламентськими виборами (нагадаю, в 2007 у них було 7.74%), набравши близько 13% голосів виборців. Більше того, поки ще точно не відомо (тут вже як порахують в Центрвиборчкомі), але є величезна ймовірність того, що "справедливороси" обженуть ЛДПР, що для Миронова вкрай важливо психологічно. Наймолодша парламентська партія Росії обходить найстарішу партію в РФ - для майбутнього позиціонування це дорогого коштує.

Але важливіше інше. У сумі ліві сили - КПРФ і "Справедлива Росія" - набирають по країні не набагато менше правлячих єдиноросів. Це говорить про те, що соціальна напруга в РФ досить високе, і на просторах величезної країни знову витають радикальні настрої.

Якщо в найближчі "путінські роки" Кремль не почне переглядати свою соціальну політику, вся відбудована з 2000 року вертикаль може почати валитися. При цьому з низів, що особливо небезпечно. На відміну від політизованої патерналістської України, в Росії рівень громадянського суспільства та самоорганізації громадян в регіонах на порядок вище. При чітких орієнтирах "хто ворог" і "що потрібно робити" влада чекістів може захитатися.

Нарешті, останні тріумфатори (з натяжкою їх теж можна так назвати) парламентських перегонів - ЛДПР. Партія Володимира Жириновського показує завидно стабільний результат, а тому "російські ліберали" (трохи комічно звучить, кажучи так про відверто націоналістичної ЛДПР) особливо нічим не здивували.

ЛДПР в Росії співіснує з правлячою "Єдиною Росією" приблизно в такій же конфігурації, як у нас неформально дружать між собою Партія регіонів і КПУ. У 2007, наприклад, комуністи і представники "Справедливої ??Росії" гучно звинувачували владу, що та підкидає їх голоси на користь ЛДПР. Логіка, до слова, в тому була - з проходом саме 4 партій єдинороси отримували в Держдумі конституційну більшість. З урахуванням того, що Путін до кінця ще не знав, як поведе себе Медведєв на президентському посту (а раптом хлоп'я надумає в Наполеона пограти?), Йому як голові партії просто необхідний був важіль тиску на майбутнього президента.

За чотири роки дружба між партіями трохи ослабла, але ЛДПР як і раніше залишається вірною право-реакційним філією "Єдиної Росії". До того ж, певну настороженість у думаючих людей повинен викликати і центральний гасло, з яким ЛДПР непогано виступила на цих виборах - "Ми за росіян!"

Про інших учасників парламентського забігу міркувати не варто. Відзначимо тільки, що Путін в останній момент вчасно врятував від ганьби Михайла Прохорова, видавивши того у вересні з "Правого дела". Негоже ставному мільярдерові опускатися до теоретиків-невдах начебто Нємцова, Хакамади або Новодворської. Втім, Міша мільярдер правильний. Сказали "очолити" - очолив, сказали "піти" - пішов. Зрештою, треба ж комусь і е-мобіль до розуму довести.

А якщо двома словами, то підсумок парламентських виборів у Росії такий. "Єдину Росію" адміністративно ще підтягнуть (трохи за 50%), але для правлячої партії нехай це і не крах, але значне "фу" від своїх співгромадян. Поряд з цим в РФ різко посилилися ліві і право-нацистські настрою. Це, звичайно, ще не Німеччина зразка 1932 року, але те, що у нашого сусіда копиться купу соціально-протестних настроїв, цілком очевидно.