Французька еміграція

Головне - не бути бідним.

Шарль Талейран

Ще півроку тому кандидат у президенти Франсуа Олланд роздавав щедрі обіцянки на перспективу отримання французького громадянства всім нелегальним мігрантам, які 5 років прожили у Франції. Крім того, соціаліст Олланд розгорнув кампанію, яку українці вже чули в 2004-му - "багаті поділяться з бідними". І ось диво сталося. Другий раз в історії Франції вищу посаду в країні займає соціаліст, а багаті з 1 січня зобов'язані будуть ділитися з бідними. При цьому ділитися будуть за радянським принципом - 25% залишиться буржую, а все інше піде в казну держави.

Отже, вододіл у Франції визначений чертовски просто - індивід, що має річний дохід в 1,3 мільйона і більше євро, оголошується багатим. А значить, зі свого багатства він буде зобов'язаний заплатити податок в 75%.

Найбільше дивує у всіх цих податкових ініціативах тільки місце дії - цивілізована Франція. Якби подібні ініціативи спливли небудь у Росії чи Україні, де недоторканність приватної власності, м'яко кажучи, має не найкращі традиції - це ще можна було б якось зрозуміти. Принаймні, у нас 75%-й податок, якби його додумався хтось вводити, можна було б пояснювати "корупційним походженням первинного капіталу". У Франції, де капіталістичні відносини існують вже 200 років, а при озвучуванні в пресі слова "корупція" тут же реагують правоохоронні органи, подібний "податок" можна назвати більш точним словом - експропріація.

Політика соціальної зрівнялівки Олланда в самому корені вбиває дух підприємництва. Чим більше індивід виявляє ініціативи та підприємницької жилки, тим більше йому, в кінцевому рахунку, доведеться віддати. У той час як на протилежному полюсі формується гігантська армія дармоїдів, для яких відсутність постійної роботи в матеріальному плані на порядок вигідніше і ситніше, ніж сама праця. Сюди ж можна приплюсувати незаконних мігрантів, які стануть "законними" через п'ять років порушення цього самого закону.

Подібна політика Олланда і Ко призвела до цілком очевидним наслідків - з Франції потоком ринули найбільш успішні, багаті і творчі люди країни. Одним з перших до Англії перебрався найбагатший француз - Бернар Арно (власник торгової марки Louis Vuitton). На минулому тижні стало відомо, що головна кінозірка Франції - Жерар Депардьє подав прохання про надання йому бельгійського громадянства. Крім того, в самій Бельгії Депардьє вже встиг купити будинок, і одночасно в Парижі виставив на продаж за 50 мільйонів євро свій улюблений особняк.

Особняк Жерара Депардьє

При цьому мова йде не тільки про іменитих французів. Наприклад, в прикордонному з Францією бельгійському містечку Нешен, де Депардьє купив собі будинок, за останні півроку оселилося вже близько 800 французів. Всього ж в містечку (за нашими мірками це, швидше, село) проживає близько 2000 чоловік. Тобто, вже зараз можна говорити про масову міграцію. І мова йде не про біженців, пенсіонерах або шукачах "кращого життя", а про найбільш успішних людей Франції. Цікава й реакція на подібну міграцію. Офіційні особи Британії та Бельгії радісно коментують переїзд до них французів, і готові їм "всіляко сприяти" в отриманні місцевого підданства. Французькі ж офіційні особи, навпаки, переходять на відверті образи. Прем'єр-міністр Франції Жан-Марк Ейро назвав переїзд Депардьє "недостойним". Та й у цілому, французький уряд до збіглим французам-мільйонерам відноситься, як радянські комісари до белоемігрантам.

Очевидно вже зараз, що поповнити бюджет за рахунок багатих французів Олланду саме таким способом не вдасться. Навіть наші більшовики були розумнішими, і забирали все відразу, але одноразово. Олланд же хоче знайти серед своїх співвітчизників ідіотів, які будуть щорічно віддавати три чверті свого заробленого капіталу. Той же Жерар Депардьє - топ-актор світового рівня, - в середньому за один фільм отримує гонорар перевищує "межу багатства" в 1,3 мільйона євро.

Колись у Франції ще один діяч - Людовик XIVотменіл Нантський едикт, в результаті чого країну покинули заповзятливі люди - протестанти, які переселилися до Англії, Голландії та Німеччини. Тепер вже Олланд своїм "податковим едиктом" виганяє найуспішніших французів, замінюючи їх ніщеброд і дармоїдами. На цьому тлі наш Арбузов зі ідеєю про введення 15%-го податку на оборот з валютними операціями виглядає просто-таки полум'яним шанувальником економічної теорії Давида Рікардо. Адже міг же (Арбузов, а не Рікардо) запропонувати теж 75%-й податок. Але не запропонував. Напевно, бо не француз.