Незалежна Гагаузія: новий сусід України?

У границь України може з'явитися ще одна невизнана республіка. Йдеться про гагаузької автономії у складі Молдови. Остання, незважаючи на свої іграшкові розміри, має тенденцію до систематичного розвалу. При цьому Кишинів "вбивають" не тільки сепаратистські настрої регіонів - Придністров'я і тієї ж Гагаузії, а й самі "етнічні молдавани". У країні після 20 років незалежності на державному рівні досі стоїть дилема - молдавани - це окремо взятий народ або ж румуни?

Буквально днями глава Гагаузії Михайло Формузал виступив на з'їзді громадського руху "Єдина Гагаузія", суть якого зводилася до наступного: якщо в Молдові не припиняться масові мітинги уніоністов (прихильників приєднання Молдови до Румунії), Гагаузія буде боротися за відновлення своєї державності. Характерно, що з 1990 по 1994 рік Гагаузія вже була фактично незалежною. Однак у середині 90-х з Кишиневом вдалося мирно домовитися про входження трьох південних гагаузьких районів на правах широкої автономії до складу Молдавії. І з тих пір взаємне незадоволення центральної влади та автономії тільки посилювалося.

Щоб зрозуміти суть гагаузька-молдавського конфлікту, потрібно спочатку звернутися до суті молдавського націоналізму. А це досить унікальне явище. Приміром, той же Придністровський збройний конфлікт, наслідком якого стала поява невизнаної республіки, спочатку виник через мовної проблеми. Верховна Рада тоді ще Молдавської РСР став масово закривати російські школи на сході країни, одночасно змушуючи місцевих органів влади в одномоментному порядку перейти на молдавське деловодство. Схожий конфлікт останні роки спостерігається у Кишинева і з Комрат (столица Гагаузії). В автономії більше 90% шкіл викладають російською мовою, практично всі деловодство також здійснюється російською. Для прикладу, офіційний сайт гагаузької парламенту (називається Народні Збори Гагаузії) функціонує виключно в російській версії.

У Кишиневі всі ці русифікаторські тенденції сприймають болісно, ??а реагують, м'яко кажучи, неадекватно, у стилі української патріотки Фаріон. У 2011 році випускники автономії повально отримали незадовільні оцінки з предмету "румунська мова і література". З урахуванням того, що сам молдавська мова більшість лінгвістів характеризують як діалект румунської мови, то не здача зазначеного іспиту рівносильна екзаменаційного провалу з української мови в Україні.

Ще один приклад боротьби дозволу мовного питання в республіці - недавня заборона таксистам Кишинева під загрозою позбавлення ліцензії звертатися до своїх клієнтів російською мовою. Якщо у Львові забороняють "тільки" крутити пісні російською мовою, то в Кишиневі таксистам заборонено взагалі на ньому розмовляти. І мова йде про місто, де, щонайменше, для третини населення російська мова є рідною.

Однак характерна особливість молдавського націоналізму - він проявляється виключно на містечковому рівні. А ось державницького націоналізму в Молдові зовсім немає. Молдавські націоналісти ідентифікують себе виключно як румуни. Квітневі погроми 2009 року, коли в захопленому молдавському парламенті був поставлений прапор Румунії - це навіть не провокація, а реальні настрої величезної частини населення Молдавії. У цій ситуації парадоксально звучать імена справжніх прихильників незалежності Молдавії - це російськомовні жителі, комуністи і ті ж гагаузи. Те ж заяву глави Гагаузії Формузала носило альтернативний характер: якщо Молдова стане Румунією, то Гагаузія - незалежною.

У кожному разі, у південних кордонів України в осяжному майбутньому можуть відбутися істотні зміни. Може з'явитися ще одна невизнана крихітна республіка, а може, і Румунія суттєво збільшить протяжність свого кордону з Україною. Незмінно залишається тільки одне - абсолютна пасивність Києва на всі геополітичні процеси поблизу своїх кордонів. Гагаузьку карту розігрує Москва, розігрує Бухарест, активно втручається Анкара, а Києву все по ...