Хто тепер "старший брат"? У Росії оцінили переговори Путіна та Сі Цзіньпіна

Голова КНР Сі Цзіньпін майже на два дні затримався у Москві по дорозі до Німеччини. Він їде до свого найбільшого європейського торгово-економічного партнера з державним візитом, а потім, разом з іншими лідерами, візьме участь у саміті G20 у Гамбурзі. Там він знову зустрінеться із Володимиром Путіним, й обидва вони (зрозуміло, окремо) проведуть переговори з президентом США Дональдом Трампом.

Москва потрібна Пекіну саме в якості військового союзника проти Вашингтона. Економічно китайці - вже давно "старші брати" росіян, констатує російський політолог і публіцист Іван Преображенський у статті для DW.

Читайте: Путін нагодував Сі Цзіньпіна зморшками: спливли цікаві деталі зустрічі

"Старші" і "молодші брати"

У середині минулого століття росіяни і китайці були "братами навік", причому пріоритети були розставлені міцно. Росіянин був "старшим братом", а китаєць - "молодшим". З тих пір багато води утекло. СРСР розпався, Росія перетворилася у регіональну державу з великими геополітичними претензіями, а Китай прагне стати по деяких параметрах першою економікою світу.

Часи, коли РФ була для КНР джерелом технологій, давно забуті. Тепер китайські технології та інвестиції намагається залучити Кремль. Це для нього особливо важливо на тлі подальшого посилення західних санкцій. При цьому Москва хоче одночасно демонструвати свою незалежність від "комуністичного" сусіда. Хтось вважає, що у неї виходить балансувати, не опускаючись до рівня "молодшого брата", інші говорять, що на Далекому Сході та в Південно-Східній Азії, де це по-справжньому важливо для китайців, росіяни стрімко перетворюються у китайських підспівувачів.

На тлі цих дискусій, власне, і проходили переговори в Москві. Які, відразу треба зазначити, ніяких особливих економічних плодів жодній зі сторін не принесли. Старі проекти, на кшталт трубопроводу "Сила Сибіру", були підтверджені. А всі нові були скоріше угодами про наміри, ніж договорами прямої дії з реальними термінами виконання. І пов'язано це, швидше за все, саме з тим, що Китай все ще не готовий взяти Росію на утримання, як він міг би вчинити з "молодшим братом".

Читайте: "Покінчити раз і назавжди!" Трамп закликав Китай вжити жорстких заходів проти КНДР

Військовий союз

Відсутність серйозних нових економічних угод між Москвою і Пекіном зайвий раз наголошує: їхня дружба, в першу чергу, пов'язана з бажанням китайців спиратися на Росію як на військову силу. Недарма найжорсткішу спільну заяву було присвячено навіть не Північній Кореї, де 4 липня зуміли провести випробування міжконтинентальної балістичної ракети, а питання розміщення у Південній Кореї елементів американської системи протиракетної оборони.

США напередодні зустрічі в Гамбурзі звично піднімали ставки в торзі з іноземними партнерами. Оголосили, що продадуть зброю Тайваню, американський есмінець пройшов повз спірних територій у водах, які Китай вважає своїми територіальними, а Дональд Трамп у телефонній розмові з Сі Цзіньпіном у черговий раз попередив, що якщо Китай не приборкає Північну Корею, то Вашингтон сам цим займеться. Росії ж американський лідер послав аналогічний сигнал, відвідавши перед Німеччиною Польщу, а також запропонувавши замінити російський газ у Центральній і Східній Європі на американський.

І для Володимир Путіна, і для Сі Цзіньпіна їхня зустріч у Москві природним чином стала можливістю напередодні переговорів із Дональдом Трампом у Гамбурзі продемонструвати наявність (як у Росії, так і у Китаю) сильного, зокрема і військового, союзника, який зрівнює сили в психологічному протистоянні зі США.

Читайте: "Трамп на краю": стягнута до берегів КНДР ядерна міць США налякала Росію і Китай

Лідери на роздоріжжі

Треба також розуміти, що Володимир Путін і Сі Цзіньпін зараз знаходяться у схожому становищі. Обидва вони в найближчому майбутньому повинні будуть продовжувати свої повноваження. У Путіна, як всі ми знаємо, мають бути в 2018 році вибори. До сих пір він не підтвердив своєї участі, але 66% росіян, за даними "Левада-Центру", хотіли б знову бачити його на посаді президента.

У схожій ситуації Сі Цзіньпін. Восени відбудеться черговий з'їзд компартії Китаю, де його повноваження продовжать, але, за сформованою в останні десятиліття традиції, він повинен буде назвати ім'я свого наступника, якому в 2022 році й почне передавати повноваження по керівництву КНР.

Обидва лідери, таким чином, на роздоріжжі і потребують зовнішньої підтримки вже хоча б тому, що обидва відчувають серйозний зовнішній тиск. Від Путіна Захід хотів би, щоб він, як мінімум, пішов у тінь і підібрав собі наступника. А Сі Цзіньпіну дають зрозуміти, що треба швидше назвати наступного голову КНР і не чіплятися за владу.

Тому Путін і його китайський колега демонструють, що вже вони повноваження один одного в 2018 році в будь-якому випадку визнають. Росія і Китай під їхнім чуйним керівництвом будуть рука об руку йти в майбутнє, щоб там не говорили на Заході. Військових сил у двох країн для цього вистачить. Правда, економіка Росії, на превеликий жаль, і далі буде залишатися за дужками цього союзу. Такий вже китайський прагматизм.