Єдиний простір стає єдиним. Президента Білорусії налякають України

Вчора до Москви з робочим візитом приїхав президент Білорусії Олександр Лукашенко. Як звичайно, йому належить обговорити питання економічної інтеграції та створення єдиної держави. Проте цього разу розмовляти з білоруським лідером у Кремлі, швидше за все, будуть куди жорсткіше, ніж раніше. У Москві усвідомили, що перспектива "волошкової революції" в Мінську дуже реальна, і тому намагатимуться пояснити "батька", що єдиний для нього спосіб залишитися при владі - погодитися на швидке поглинання Білорусії Росією.

Російський сценарій

Згідно сценарію, найяскравішою подією першого дня візиту Олександра Лукашенка в Москву стало відвідування РРК "Енергія". Він оглянув місце складання білоруського космічного апарату "Білка", заявив, що "довго виношував рішення про його створення", і поділився з журналістами: "Хочу зберегти космічну школу Білорусії. Зрозуміло, що без братньої Росії зберегти цю школу неможливо".

Очевидно, приблизно в такому ж дусі пройдуть і переговори білоруського лідера в Кремлі. Володимиру Путіну належить пояснити своєму колезі, що "без братньої Росії" йому вже не вдасться зберегти ні космічну школу, ні власне крісло. Російська влада готові поставити питання руба: або форсоване об'єднання, або неминуча кольорова революція.

Відео дня

Не секрет, що в останні роки Мінськ докладав усіх можливих зусиль для затягування процесу об'єднання. Білорусія вимагала гарантованих сверхльготние поставок російських енергоносіїв, введення плати за наявність на її території об'єктів ППО. Ще сильніше Мінськ заперечував проти російського плану переходу на єдину валюту з початку 2006 року. За версією пана Лукашенка, емісійний центр має бути створений на паритетних засадах: і в Москві, і в Мінську; більше того, Росія повинна виплатити Білорусії компенсацію за відмову від власної валюти в розмірі $ 2,7-3 млрд.

Нинішні переговори можуть опинитися в цьому плані поворотними: білоруському лідерові може бути запропоновано відмовитися від усіх домагань, погодитися на просування російського варіанту будівництва Союзної держави, введення російського рубля, встановлення російського контролю над енергетичною інфраструктурою Білорусії і найбільш великими білоруськими промисловими підприємствами. Взаємини Олександр Лукашенко може отримати не так багато - "дах". Російська влада просто пообіцяють йому зробити все можливе, щоб запобігти наступну "кольорову революцію в Мінську". Часу на роздуми у Олександра Лукашенко вже немає - вибори в республіці намічені на наступний рік, тому або він вирішується розділити всю відповідальність з Москвою, або бореться поодинці. У другому випадку він неминуче програє. У першому, швидше за все, теж.

Навряд чи російське керівництво ризикне всерйоз вступати у відкритий союз з Олександром Лукашенко проти Заходу. Розрахунок, очевидно, робиться на те, щоб вичавити з нього максимум, форсовано інтегрувати Білорусію до Росії і запропонувати панові Лукашенку якийсь втішний пост.

Західний сценарій

Аргументів у Москви предостатньо. Судячи з останніх висловлювань Вашингтона, Олександр Лукашенко в даний момент є для США еталоном абсолютно неприйнятного лідера, "абсолютним нулем", з якого починається відлік світових диктаторів. Не так давно, виступаючи з дуже жорсткою критикою на адресу президента Узбекистану Іслама Карімова, держсекретар США Кондоліза Райс порівняла його ні з ким іншим, як з Олександром Лукашенко. Немає сумнівів у тому, що передвиборні кампанії в Білорусії наступного року стануть періодом битви за зовнішній контроль над білоруською владою. Це розуміють вже і в Мінську, де щосили йде кампанія по видворенню з країни західних фахівців, у кожному з яких режим бачить агента впливу. Іншими словами, повторення в Білорусії "помаранчевої революції", за образом і подобою української, є найбільш очікуваним - це якраз той варіант розвитку подій, якого так чекають і побоюються і в Москві, і в Мінську. Білоруська влада вже навіть охрестили своїх революціонерів "картопляно-волошковими".

За словами джерела в Мінську, в оточенні президента Лукашенко все частіше говорять про те, що Захід різко збільшує кількість фінансових коштів, що виділяються на "підривні заходи" - від десятків до сотень мільйонів доларів. Якщо Захід серйозно візьметься за Олександра Лукашенка (а поки немає ніяких підстав вважати, що слова президента США Джорджа Буша про "останній диктатор Європи" - це жарт) і дійсно готовий виділити солідні кошти на його повалення, то шансів вистояти поодинці у білоруського лідера немає. Чи не стає їх більше навіть у тому випадку, якщо Москва пообіцяє йому завуальовану підтримку.

Третій шлях

Втім, у Москви на прикметі є ще й третій сценарій. Справа в тому, що питання про неминучість зміни режиму в Білорусі піднімається світовими лідерами вже не перший місяць. Російський президент напевно не одного разу ставав свідком, а то й учасником подібних закулісних переговорів про "Батькино спадщині". Тому, щоб остаточно не посваритися із Заходом, для Москви було логічно почати спільну операцію проти Олександра Лукашенка.

Західні аналітики вже досить давно висловлюють думку, що такий результат боротьби за владу в Білорусії був би оптимальним, оскільки тільки він допоміг би уникнути кровопролиття і зробити передачу влади найбільш гладкою. Сценарій виглядає приблизно так: Росія і Захід спільно вибирають наступника Олександру Лукашенко, Москва змушує білоруського лідера змиритися з ним, після чого в республіці проходять чесні вибори. Такий, нехай навіть проросійський лідер, стверджують західні аналітики, можливо, був би більш прийнятний, ніж бойовий лідер, який спустився в президентське крісло прямо з барикад.

Втім, російська влада, схоже, ще не до кінця визначилися. Не виключено, що вони побоюються, що такий "киргизький сценарій" з часом перетвориться на "молдавський". І проросійський наступник Олександра Лукашенка, як колись молдавський лідер Володимир Воронін, змінить орієнтири і почне прагнути до інтеграції не з Росією, а Європейським союзом. Саме ці побоювання, судячи з усього, змушують Кремль дотримуватися старої політики.

Разом з тим російська влада все ще зберігають можливість пустити в хід саме цю третю модель поведінки. Про це говорить хоча б те, що Москва останнім часом все частіше критикує режим у Мінську, в тому числі ситуацію з правами людини. Так, 1 червня відбулося організаційне засідання "Громадської російсько-білоруської правозахисної комісії", створеної в рамках Ради при президенті Росії щодо сприяння розвитку інститутів громадянського суспільства і прав людини. До складу комісії увійшли в тому числі і представники білоруської опозиції. А місяць тому Рада при президенті РФ, очолюваний Еллою Памфиловой, направив Олександру Лукашенко відкритий лист. У ньому говорилося, що "Ситуація в сфері громадянських прав і свобод в Білорусії є неблагополучною і викликає сильну стурбованість". Владі Білорусії нагадували про зникнення політиків, про численні політв'язнів, про відсутність незалежних ЗМІ, тиску на правозахисні організації. Реакція білоруського посольства з'явилася тільки через тиждень. У ній говорилося, що "тенденційні коментарі внутрішньополітичної ситуації в 'відкритому листі' у білоруської громадськості викликали подив і нерозуміння. Всім розсудливим людям очевидно, що Рада на чолі з його головою Еллою Памфиловой неправомірно привласнює собі роль судді".

Найближчим часом Олександру Лукашенко доведеться зіткнутися з більш серйозними критиками. Незадовго до зустрічі з білоруським колегою Володимир Путін заявив, що обов'язково поговорить з ним про права людини в республіці. Первинною метою цієї розмови буде, звичайно, бажання Кремля підштовхнути Мінськ до серйозних поступок. Але, проявивши незговірливість, Олександр Лукашенко може зробити Володимира Путіна вкрай наполегливим захисником прав людини. У Білорусії.

МИХАЙЛО Комерсант-Зигаря, "Коммерсант"