Sueddeutsche Zeitung: Лівія горить - Росія заробляє

Кризові часи минули, і Москва знову на коні: згідно з останнім рейтингом журналу Forbes, ніде не проживає стільки мільярдерів, як в російській столиці. Тут влаштувалися 79 з 101 російського супербагатіїв, пише постійний автор Sueddeutsche Zeitung Соня Цекрі. "За російськими мірками це відмінний прогрес після скорочення кількості доларових мільярдерів в роки фінансової кризи: в 2009 році в столиці проживали всього 27 магнатів".

При цьому у випадку з Росією рейтинг Forbes є насамперед індикатором розвитку сировинного ринку. "Росія купається в нафтодоларах, потік яких ринув після того, як світова економіка оговталася від кризи і потреба в енергоресурсах зросла. Однак найсерйознішим фактором, що вплинув на зростання цін на енергоносії, стали революції в арабському світі і пожежі в лівійському нафтоналивному порту Рас-Лануф ". При цьому, зауважує автор публікації, якщо добробут 115 китайських і 55 індійських мільярдерів пов'язано з природним зміцненням національних економік, то російських - виключно із зростаючою ціною на нафту.

"Російський рубль вже став зміцнюватися в порівнянні з доларом США. Тепер Кремлю належить вирішити, чи буде він наповнювати нафтодоларами Стабфонд, як пропонує міністр фінансів Кудрін, або ж буде ділитися прибутком. Справа в тому, - продовжує журналіст, - що цього року росіяни обирають парламент, а в наступному - президента. У цьому зв'язку прем'єр Путін вже роздає обіцянки про підвищення зарплат держслужбовцям, добробуту жителів села, сімей з дітьми та студентів ".

Однак незважаючи на те, що російські ліберали з надією поглядають на революції в арабському світі, експерти вказують на суттєві відмінності: у Москві рівень безробіття не дотягує і до 1%, в цілому по країні - 7,6%. Молоді не вистачає, населення старіє. Крім того, після сумного досвіду 1990-х багато росіян асоціюють повалення режиму не з проривом, а з бідністю і хаосом, передає Инопресса .

Як пише на закінчення Соня Цекрі, на тлі нинішнього потоку нафтодоларів експерти передрікають ослаблення готовності до реформ і згортання зусиль щодо позбавлення від сировинної залежності.