Хороводи навколо Сирії

Днями Росія знову не змогла домовитися з Туреччиною про спільну позицію щодо Сирії. Сторони пообіцяли продолжітьь переговори, однак користі від цього мало. Туреччина вже домовилася з НАТО про розміщення аркетних комплексів "Петріот" вздовж турецько-сирійського кордону. Скільки Путін жодного заявляв про те, що мілітаризація сирійсько-турецького кордону лише погіршить ситуацію, турецьке керівництво було непохитно.

Відео дня

Турок можна зрозуміти: розриви сирійських ракет і снарядів на території Туреччини трапляються регулярно, а якщо врахувати, що Туреччина підтримує сирійських повстанців, то конфлікт з військами Асада зовсім не виключений. Оснащені війська Асада досить непоганими ракетами, які можуть накрити значну частину території Туреччини. Так що "Петріот" на кордоні з Сирією заваді не буде.

Поки Туреччина заявляє про те, що характер розміщення ракетних комплексів суто оборонний. Воно і вірно: основна функція ракет "Петріот" - перехоплення балістичних ракет супротивника. Однак адже ці ракети цілком в змозі вражати і літаки на відстані до 80 км, тобто, фактично, вести бойові дії над територією Сирії .

Це не єдина невдача Росії на зовнішньополітичному фронті. Разом з турецьким гіпсом на травмованій руці глава МЗС РФ Сергій Лавров привіз до Брюсселя і прихоплене з Туреччини невезіння.

У Брюсселі пройшло засідання Ради Росія-НАТО на рівні міністрів закордонних справ. Мало того що Лаврову не вдалося переконати главу НАТО Расмуссена почекати з турецькими "Петріот". Як і раніше не предвідімтся згоди з питань розширення НАТО і розгортання системи ПРО. Свиню підклав Лаврову і американський сенат, який прийняв рішення заборонити Пентагону закуповувати зброю у "Рособоронексопрта". Сенатори мотивували це рішення тим, що "Рособоронекспорт" постачає зброю до Сирії.

Лавров вже заявив, що рішення сенату США шкодить військово-торговельного співробітництва між штатами і Росією. Зокрема, якщо рішення сенату набуде чинності, то про угоду з постачання та обслуговуванні російських вертольотів в Афганістані Москва може забути.

Так що найближчим часом Росії доведеться вирішувати, який ринок озброєнь для неї пріоритет - американський чи сирійський.

Втім, зараз і США, і Ізраїль більше цікавляться іншими аспектами сирійської оборонки, а саме - хімічною зброєю Асада.

Причому заяву самого Асада про те, що він ніколи не застосує хімічну зброю проти свого народу, до уваги не береться. Напрошується аналогія з "зброєю масового ураження в Іраку". Але у хімічних арсеналів Асада є одна принципова відмінність: вони, не в приклад іракським, існують насправді.

Останнім часом у ЗМІ періодично з'являлася інформація про те, що Башар Асад має намір застосувати хімічну зброю проти повстанців. Після цих дивних повідомлень (ніби Асад звітує перед світовою громадськістю про свої намерно щодо застосування заборонених боєприпасів) з'являлися більш зважені - про те, що США і Ізраїль ведуть постійне спостереження за хімічними арсеналами Асада. Результати спостереження нібито свідчать, що навколо цих об'єктів останнім часом помічена підозріла активність.

Суть цієї активності не розкривається, проте США вже заявили, що не допустять, щоб зброя масового ураження потрапило в руки і було б застосовано хоч Асадом, хоч повстанцями. Повідомлялося також про готовність Ізраїлю знищити хімічні арсенали Сирії ударами з повітря.

Яким чином бомбардування хімічних складів вбереже населення від отруйних речовин, які вирвуться назовні після бомбових ударів, Ізраїль не пояснює.

Однак ті ж ЗМІ повідомляють, що американські війська в Йорданії знаходяться в повній бойовій готовності і можуть за першим сигналом почати наземну операцію в Сирії.

Поки ж бої навколо Дамаска йдуть з перемінним успіхом. Причому як реальні, так і інформаційні. Так, Аль-Джазіра днями розмістила повідомлення про те, що президент Сирії Башар Асад чи то убитий по дорозі в аеропорт, чи то втік до Росії. Правда, МЗС РФ поспішив повідомити, що Асад не перетинав кордону Росії. Згадуючи, скільки разів ЗМІ ховали того ж Муаммара Каддафі, можна сумніватися в достовірності нинішнього повідомлення. Проте в тому, що рано чи пізно в Сирії все скінчиться як в Лівії, сумніватися не доводиться.

І ніяка Росія цьому не завадить. А "на жаль" чи "на щастя" - кожен вирішує сам.