Berliner Zeitung: Сталін більше не грузин

Сьогодні в Горі, на перший погляд, нічого не нагадує про те, що два роки тому російські винищувачі бомбардували місто, перетворивши його на руїни. Між будинками знову росте трава, а на дитячих майданчиках чути голоси дітей. І тільки метрова скульптура, виготовлена ??зі спотворених сталевих прутів і залишків підірваних гранат, нагадує про війну Росії та Грузії. "Дерево життя" - так називається ця скульптура - символ переживань мешканців Горі, а також їхніх зусиль впоратися з наслідками війни, зниклої з перших шпальт видань, пише Berliner Zeitung.

Ескалація конфлікту між Москвою і Тбілісі навколо оголосили про свою незалежність Південної Осетії і Абхазії сталася в ніч на 8 серпня 2008 року. Грузія продовжувала наполягати на тому, що обидві республіки є її невід'ємною частиною, Росія ж усіма силами прагнула підтримувати сепаратистські настрої в регіоні, оповідає автор.

Після того як грузинські військові почали наступ з метою повернути контроль над регіоном, російські війська відповіли просуванням в центр Грузії. Через два дні після початку військових дій, нагадує видання, росіяни атакували Горі, розташований всього в 60 км від грузинської столиці, з повітря, в результаті чого загинули мирні жителі. Російські танки увійшли в місто, щоб потім повернутися до Південної Осетії і, як і в Абхазії, стати "гарантами миру".

Комісія при ЄС, створена для розслідування обставин тієї війни, хоч і визнала відповідальність президента Саакашвілі за початок військової операції, проте звинуватила Росію в неадекватно жорсткої реакції і масові провокації. Як пише автор публікації, про те, що криється за офіційними формулюваннями, як ніхто інший знають жителі самого Горі.

Тамар Карелі, лікар станції невідкладної допомоги, прийшла на роботу 9 серпня раніше звичайного - цього дня очікувався потік постраждалих біженців з розташованої всього в 20 км Південної Осетії. Незабаром вона побачила що кружляє над будинками російський вертоліт. Спочатку, розповідає жінка, вона подумала, що пілот заблукав. Проте сьогодні вона розуміє: те, що сталося пізніше, не залишає сумнівів у справжніх намірах російських військових, адже перед будівлею стояли машини швидкої допомоги з чітко видними червоними хрестами - пілот не міг цього не бачити. Молодий лікар не чула вибуху касетної бомби - вона пам'ятає тільки, як її відкинуло ударною хвилею і біль від влучення в тіло осколків бомби. Після проведеної операції жінка перебувала в комі три доби, в результаті поранення вона втратила одну нирку.

"Коли Тамар розповідає свою історію, її обличчя подібно масці. Вона не посміхається, її карі очі дивляться серйозно і сумно", - продовжує автор. Тамар знову приступила до роботи, проте до цих пір її не покидає страх, що в повітрі з'явиться вертоліт і все повториться знову: як би то не було, російські військові досі в Південній Осетії.

"На вулицях Горі панує звична суєта. Жінки перемовляються з продавцями овочів, пекарі пропонують свій товар, а по ринковій площі курсують невеликі вантажівки". І тільки Йосипа Сталіна російсько-грузинський конфлікт, схоже, не обійшов стороною. Як пише видання, 25 червня 2010 його статуя була знята з постаменту на головній площі міста і відправлена ??до музею його імені. Свого часу, продовжує автор, навіть Микита Хрущов не ризикнув чіпати цю статую в рідному місті диктатора, де його вважали насамперед великим сином вітчизни, а не вбивцею. "Але нинішньому керівництву Тбілісі культ Сталіна і монумент у Горі вже давно стали більмом на оці. Вони не збігалися з образом сучасної Грузії за версією президента Саакашвілі". За словами працівників музею, після війни з Росією шанувальників диктатора стало значно менше. "Схоже, якимось чином Сталін раптом став російським", - відзначає автор.

Тепер на місці пам'ятника Сталіну буде зведено монумент жертвам сталінізму, радянської окупації і війни 2008 року. "Те, що в цьому монументі буде об'єднана пам'ять про злочини Сталіна з війною при Путіні, свідчить, наскільки ускладнені сьогодні відносини між двома сусідніми країнами", - зауважує автор.

За офіційними даними, число "внутрішніх" біженців в Грузії досягло більше двох сотень людей. За словами міністра у справах інтеграції Тимура Якобашвілі, йдеться про "етнічних чистках".

Як пише далі автор статті, лінія фронту між Росією і Грузією через два роки після закінчення військових дій виглядає все більш тимчасової: військові пости по обидві сторони кордону, яку Тбілісі називає адміністративним поділом території, мішки з піском, обтягнуті сіткою камуфляжу, а по обидві сторони від укріплень - в однаково розслабленому стані перебувають як грузинські, так і російські військовослужбовці.