Північнокорейська космічна програма чомусь схоже підводному флоту України. Формально ніби і існує, щось там з помпою запускається, але де воно потім знаходиться (те, що запускалось), невідомо жодної спецслужбі планети. Вперше Пхеньян оголосив про початок "освоєння космосу" у серпні 1998 року, коли стартувала ракета "Тепхедон-1". Корейці (ті, що північні) тут же оголосили, що на орбіту виведено супутник, але крім Пхеньяна цей супутник не виявила більше жодна країна світу. Одинадцять років потому північні корейці "вивели" на орбіту другий супутник з ракетоносія "Инха-2". І знову супутник виявився надтаємним, так як крім КНДР його більше ніхто не виявив.

Відео дня

І ось на минулому тижні стартувала чергова "космічна програма" Пхеньяна. Пхеньян пафосно анонсував запуск ракети "Инха-3". Ракета успішно вибухнула на старті, так що самі корейці не стали заявляти, що на орбіті з'явився черговий супутник. Однак викликає подив інше - неймовірно нервова реакція світової громадськості на всі ці північнокорейські псевдозапускі.

Південна Корея напередодні п'ятничного старту привела свої збройні сили в повну бойову готовність. Японці в центрі Токіо розмістили американські ЗРК "Патріот", а в Японське море були виведені три есмінця з системою ПРО Aegis для перехоплення ракети. Американці взагалі заморозили поставки всієї продовольчої допомоги КНДР.

Найбільші авіакомпанії Японії, Південної Кореї і США на 4 дні змінили маршрути польотів в регіоні (це при тому, що над КНДР цивільна авіація Заходу взагалі не літає). Нарешті, навіть в Генштабі РФ зробили заяву, що в разі прольоту північнокорейської ракети над територією Росії, ППО буде відданий наказ збивати об'єкт.

Насправді Захід панічно боїться не міфічної космічної програми КНДР, на яку у Пхеньяна немає ні технологій, ні ресурсів, а створення північними корейцями балістичної ракети, здатної пролетіти кілька тисяч кілометрів. КНДР за своїми розмірами досить маленька держава - в усякому разі, проводити експериментальні запуски балістичних ракет уздовж своєї території вони не можуть. Єдиний вихід - це виробляти запуски ракет "вгору", тобто в космос, імітуючи таким чином "космічну програму".

З урахуванням того, що до цих пір не зрозуміло, чи є у КНДР атомну зброю чи ні (в Пхеньяні стверджують, що є, проте варто пам'ятати, що за запевненнями північнокорейців, вони і два супутники на орбіту "вивели"), наявність ще й засоби його доставки викликає у Сеула, Токіо і Вашингтона істеричні спазми. Оцінили це і в Пхеньяні. А ще більше там оцінили припинення поставок продовольчої допомоги від США. І щоб пом'якшити хоч якось ситуацію, безпосередньо на запуск ракети були запрошені всі провідні інформаційні канали США, Франції, Японії та Росії. Для Пхеньяна крок майже безпрецедентний.

Передчуваючи загрозу ймовірного голоду, нове керівництво Північної Кореї практично пішло на задній хід. В умовах, коли скасувати запуск ракети було вже неможливо (Кім Чен Ина не зрозуміли б навіть співвітчизники), все захід був інформаційно перетворено в "буденне дія". Мовляв, запускаємо сільськогосподарський супутник, вага не приховуємо - 100 кг, орбіта - 500 км, і взагалі, приходьте і знімайте все, що душі завгодно - у нас тут виключно мирна програма.

Втім, з вибухом ракети проблеми для Пхеньяна не зникли. Американці не тільки не мають наміру відновлювати продовольчу програму допомоги КНДР, але ще і встигли оголосити, що під виглядом запуску супутника Пхеньян 13 квітня відчував міжконтинентальну балістичну ракету "Тепходон-2". Радіус дії цієї ракети порядку 10 тис. км, а для ранимих американців це здається мало не смертельною загрозою. Принаймні, хоча б на теоретичному рівні ця ракета здатна долетіти до Сіетла і Лос-Анджелеса.

Інша справа, що в історії КНДР не було проведено взагалі жодного успішного запуску балістичної ракети. І систематичні загрози чогось там запустити більше схожі на блеф після систематичного недоїдання. Той же Іран в розробці як атомної зброї, так і засобів її доставки представляє для світової спільноти незрівнянно більшу загрозу.

Єдиною країною регіону, яка абсолютно у всіх "космічних" запусках Пхеньяна зберігає незворушний спокій - це Китай. Для Пекіна КНДР служить приблизно такою ж розмінною монетою у вирішенні своїх геополітичних завдань, як для Москви послужило визнання Заходом незалежності Косово. Буйна керівництво КНДР для Китаю є додатковим козирем тиску на Тайвань.

Якщо згадати останні військові кампанії американців у світі, то вони починали бомбардування різних країн по менш значним "провин". Нагадаю, ні Югославія, ні Ірак, ні Лівія про наявність у себе атомної зброї ніколи не заявляли, як і не намагалися запускати міжконтинентальні ракети. А КНДР це робить зухвало систематично. І ніяких наслідків. Тому що у Пхеньяну є впевнене почуття, що китайці здавати свого комуністичного сусіда не мають наміру ні за яких обставин. А це означає, що Кім Чен Ину доля Мілошевича, Хуссейна або Каддафі точно не загрожує.

Більше того, відразу ж після провального запуску ракети Кім Чен Ин очолив ще й комітет оборони. Тепер 28-річний хлопчина став повноцінним володарем Північної Кореї, таким собі собі маленьким Сауроном в маленькій же країні. І, може, балістичну ракету, яка буде не тільки злітати, а й долітати до пункту призначення, північні корейці взагалі ніколи не створять, але розхитану психіку "цивілізованих" країн Заходу вони будуть відчувати ще дуже довго.