Піар-аси з США подсушат підмочену репутацію Путіна

У Москві обговорюють, що означають стали значно більш різкими висловлювання на адресу Росії американських керівників. Виступ віце-президента США Діка Чейні у Вільнюсі порівнюють зі знаменитою промовою Уїнстона Черчілля у Фултоні, що поклала початок холодної війни. Але в 1946 році, коли вона була виголошена, Йосипа Сталіна не надто цікавило, що думають у світі про його політику. А Володимира Путіна негативний імідж Росії турбує. І тому Москва то створює новий телеканал, що віщає на зарубіжну аудиторію, то підписує контракт з американським PR-агентством з просування ідей майбутнього саміту "Великої вісімки".

Про химерному переплетенні цих інтересів - наша бесіда з директором російських і азіатських програм Центру оборонної інформації (Вашингтон , США) Микола Злобін, який щодня бачить американську політичну кухню зсередини. - Скажіть як вашингтонський інсайдер: чи відбулося будь-яка зміна щодо політичного істеблішменту Америки до Росії? - Так, сталося. Сьогодні до Росії ставляться як до країни, яка відкочується назад, у минуле і забула всі свої демократичні обіцянки. У Вашингтоні ще зовсім недавно кипіла дискусія з приводу того, що відбувається в Росії. Висловлювалися аргументи за і проти тієї чи іншої політики щодо Москви. Сьогодні діагноз однозначний: Росія перетворилася на авторитарну державу, хоча й цілком сучасного типу. І про те, що демократія в Росії закінчилася, вже ніхто не сперечається. Суперечка йде в основному про те, чому це сталося, чи можна було цьому запобігти і що робити далі. Але головне, що ті, хто причетний до формування політики щодо Росії, сходяться в думці: ця країна дуже швидко втрачає свою цінність як можливий партнер Сполучених Штатів. А стало бути, її інтереси будуть меншою мірою враховуватися. - Але ж ще недавно у всіх виступах американських керівників звучало: у Росії є проблеми з демократією, але з нею слід продовжувати зберігати відносини як з партнером по антитерористичній боротьбі, як з важливою енергетичною державою . - Я вважаю, що адміністрація зробила колосальну помилку, посилаючи Москві сигнали про те, що співпраця з Росією на міжнародній арені важливіше, ніж її внутрішня еволюція. Зараз у Вашингтоні відкрито говорять, що це був колосальний прорахунок в стратегії адміністрації. Адже демократична Росія значно цінніший партнер США, ніж Росія авторитарна, від якої невідомо, чого чекати. Єльцинська Росія при всьому своєму хаосі була більш передбачуваною, ніж Росія путінська. Зараз цю помилку в Америці намагаються виправити. Тут визнають, що в якихось областях інтереси двох країн можуть збігатися, але ці збіги не носять глобального характеру. - Але в Москві як і раніше впевнені, що, поки президентом США залишається Буш, нічого радикально у відносинах не зміниться. - Це твердження не зовсім вірно. Американська політика щодо Росії формується в багатьох центрах політичного впливу. І президент Буш є свого роду брокером між ними. Йому потрібно враховувати найважливіші фактори, яких у Москві можуть і не знати. Те, що говорить Буш Путіну, не тотожне тому, чим є і чим буде насправді американська політика щодо Росії. А вона вже змінилася і буде змінюватися в найближчі роки кардинально. Вже три роки Москва проводить політику стримування Сполучених Штатів. Роздратування з приводу цієї політики в США дійшла до певної точки. Зрештою Вашингтон вустами віце-президента Чейні сказав: "Добре, ми приймаємо ваш виклик". - Але гряде саміт G-8 у Санкт-Петербурзі. Про що говоритимуть там лідери, що накопичили так багато взаємного роздратування? - Формально зустріч у Санкт-Петербурзі пройде успішно. Всі документи підпишуть, лідери будуть цілуватися і фотографуватися. Але, по суті, це буде провал і для Росії, і для "вісімки". Для Кремля не було більш вдалого моменту для впливу на світову політику, ніж головування в G-8. А зараз йому постійно доводиться виправдовуватися. Адже голови "вісімки" звинувачують у тому, що він виступає проти решти семи країн. А ті вже давно зрозуміли, що рішення про проведення саміту в Росії було помилкою для всіх. Але, як це не парадоксально, це була і помилка Путіна: відразу всі юпітери включилися і висвітлили те, що відбувається в Росії. Вона сама викликала до себе пильну увагу світу. Кількість публікацій про Росію зростає в міру наближення до саміту, і в переважній більшості це публікації вкрай негативного характеру. - А що чекає Росію і США після саміту? - Відносини будуть погіршуватися. Мова Чейні - це тільки початок. Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров стверджує, що віце-президента підвели радники. Насправді, наскільки мені відомо, деякі радники, навпаки, намагалися пом'якшити мова Чейні. - Але деякі впливові експерти у Вашингтоні вважають, що США треба визнати очевидний факт: Росія стає сильнішою. А будь-яка країна, відчувши свою силу, починає грати мускулами. - Накопичення нафтодоларів і золотого запасу не обов'язково робить країну економічно сильніше. Китай не може вважатися супердержавою тільки тому, що робить більше всіх штанів і комп'ютерів. Багато американських економістів вважають, що Росія продовжує залишатися надзвичайно вразливою економічно. І від цього її політика стає збоченій. Зверніть увагу: у міру цього посилення економічної потужності авторитет Росії у світі не зростає, а падає. Малі країни, у яких нафтодоларів немає, починають говорити Москві, що вони не хочуть мати з Росією ніяких справ. А така країна, як Україна, після висміяних росіянами виборів лише придбала авторитет в очах і американців, і західних європейців. Вибори були сумбурними, зараз різні політичні сили намагаються домовитися один з одним, але це - нормальна західна практика. Відносно ж Росії відбувається щось прямо протилежне. Те, що у неї з'явилося більше грошей, в США знають. Але аж до недавнього часу тут сподівалися, що більш сильна Росія буде проводити і більш мудру політику. - Але при всій самовпевненості Росія задумалася про свій імідж за кордоном і, зокрема, в Америці. Зовсім недавно Кремль підписав контракт з PR-агентством з Нью-Йорка Ketchum. Це допоможе Росії поліпшити свою репутацію? - Росії це не допоможе. Ця компанія буде займатися піаром конкретної політичної акції на прохання іноземного уряду. А PR-агентства працюють у вузьких рамках. Їм все одно, що відбуватиметься з країною після закінчення проекту. Росія пішла по глибоко хибним шляхом. Ця акція носить дуже обмежений характер за часом і змістом. І вона була сприйнята у Вашингтоні як жест відчаю, як повний програш в іміджевій війні. За два місяці до самого саміту вже зробити нічого не можна. Вашингтон вкрай повільний, і навіть десяток статей не зможе зрушити ні на йоту його мислення (поки, до речі, жодної з цих статей з просування ідей саміту тут не з'явилося). Звичайно, про успіх конкретного політичного заходу подумати нікому не забороняється, але серйозно задуматися про імідж країни в Москві поки нікому в голову не прийшло. Євген БАЙ, спеціально для " Нової ", Вашингтон