Війна в Лівані згубно вплинула на психіку дітей

720
Війна в Лівані згубно вплинула на психіку дітей

Війна в Лівані згубно позначилася на психічному здоров'ї населення, в першу чергу дітей.

Трирічна Зейнаб не хоче повертатися додому. За день до того, як її батьки, рятуючись від ізраїльських бомбардувань, виїхали з розташованої поблизу південно-ліванського міста Тир села Базуров, поруч з їхнім будинком розірвалася ізраїльська ракета, до смерті налякавши дівчинку. З тих пір при кожному гучному звуці Зейнаб в страху біжить до своєї мами і, сховавшись за нею, кричить: "Бом-ба, бом-ба!"

Чотирирічного Аббаса теж лякають різкі звуки - він забирається під ліжко, де довго сидить, немов зацькований звірок, поки його не вдається заспокоїти.

Протягом усієї війни Аббас залишався з батьками в Тир. І хоча безпосередньо поблизу їхнього будинку ракети не падали, звуки розривів і артилерійської стрільби, особливо в останні дні війни, були невід'ємною частиною його життя.

"Це травмувало психіку дитини. Він не спить ночами, весь час мовчить, панічно боїться незнайомих людей", - сказав у бесіді з кореспондентом РІА Новини головний лікар розташованої в Тирі лікарні "Джебла Амаль" Ахмед Мруве, за допомогою до якого звернулися батьки Аббаса.

Ніхто не може сказати, скільки сьогодні в Лівані таких дітей, на очах яких вмирали близькі люди, руйнувалися будинки, які разом з батьками цілодобово ховалися в підвалах.

"До нас приходять сотні людей щодня. В основному з дітьми у віці від 3 до 13 років. Але ще більше число людей до лікарів не звертаються. Багато хто просто не підозрюють, що вони або їхні діти хворі", - говорить доктор Мруве.

Якщо в ході війни лікарня "Джебаль Амаль" лікувала, за його словами, переважно поранених, то тепер люди приходять сюди в основному за допомогою психологів і психіатрів.

"Однак у більшості випадків ми нічого не можемо зробити - у нас немає відповідних фахівців. У Лівані взагалі немає спеціалізованих медичних установ, які могли б допомогти людям подолати психологічні наслідки війни", - констатує співрозмовник агентства.

Тому, вважає він, для оцінки масштабів впливу війни на психологічне здоров'я людей має бути створений спеціальний державний орган, у завдання якого входила б також розробка і реалізація комплексної програми соціально-психологічної реабілітації ліванського населення. Діяти він повинен спільно з міжнародними організаціями, спираючись на допомогу розвинених країн.

"Останні, зокрема, могли б прийняти на лікування частина ліванських дітей, таких як Зейнаб і Аббас", - говорить Ахмед Мруве.

Поки ж, нарікає він, половина лікарів його власної лікарні приймають заспокійливі засоби і самі потребують допомоги психологів.

"Наслідки цієї війни Лівану належить долати ще багато років", - підсумовує лікар.