Мракобіси Європи

На минулому тижні в грецькому парламенті тричі з вуст місцевих нардепів прозвучало привітання "Хайль Гітлер!". Для країни, яка в роки Другої світової втратила тільки убитими майже півмільйона греків (з семимільйонному на той момент населення), це звучить, щонайменше, цинічно. Однак для заплуталася в своїй економіці і загальному розвитку Греції вульгарний радикалізм став вже трендом останніх років. Бідне, ліниве, православне (а значить, вкрай патерналістичний) суспільство у разі, якщо йде "щось не так", має властивість радикалізовуватися. Є тільки одна країна у всій Європі, схожа в цьому на Грецію - Україна.

Відео дня

Націоналісти в Європі

Ультранаціоналістичні партії та рухи в Старій Європі існують у двох іпостасях - сепаратистської і люмпенізованою. До сепаратистським можна віднести націоналістичні партії, генеральною метою яких є створення нової держави на базі окремого етносу. Саме такого роду націоналісти і переважають у Старій Європі. В Іспанії - це баски і каталонці, які намагаються відокремитися від Мадрида.

В Італії досить сильні позиції "Північної Ліги", що проголосила метою створення на півночі Італії держави падання. У Бельгії багаті фламандці намагаються від'єднатися від валлонської "селюка". Ірландські націоналісти з партії "Шин Фейн" мріють про повернення до складу Ірландії Ольстера ...

"За своєю організаційною суті, націоналістичні партії Європи більше нагадують політичні рухи, де базовою ідеєю залишається створення своєї національної держави. Однак навряд чи депутатів від" Фламандського інтересу "або" Північної Ліги "можна запідозрити в симпатіях до нацистських ідей Гітлера чи фашистським устремліннями Муссоліні. Як тільки ті ж фламандці або каталонці отримають незалежність, весь їхній націоналізм випарується ", - запевнив" Обозреватель "доктор філософських наук Національного університету імені Тараса Шевченка Михайло Бойченко.

Другий тип політичного ультранаціоналізму в Старій Європі відноситься вже до того визначення, що у нас називають "політичними гопниками". У Європі, де функціонує відкрите суспільство, ліберальні цінності і дух індивідуалізму, будь радикалізм сприймається як махровий невігластво. При цьому в кожній окремо взятій країні націоналізм має свої містечкові особливості.

У таких країнах, як Франція чи Італія, націоналісти є барометром суспільства, який негативно реагує на арабську еміграцію. Болгарські націоналісти з "Атаки" за своїми програмним установкам є більше антиглобалістами і ізоляціоністами, ніж прихильниками якихось агресивних ультраправих ідей. "Справжні фіни" за своєю ідеологією дуже близькі до лівацької партії, а головна їх "фішка" - це скептичне ставлення до членства в ЄС (що в світлі розвитку цієї організації, в країнах, де вміють працювати, давно вже не є "дивною ідеєю" ).

Грецькі шизоїди

А от у Греції націоналістичний рух має зовсім відмінний від Європи характер. У країні на останніх парламентських перевиборах в головний законодавчий орган потрапили відразу дві ультранаціоналістичні партії - щодо "осудні" "Незалежні греки" і неофашисти з "Золотої зорі". Саме представники останньої і кричали "Хайль Гітлер!" в грецькому парламенті.

Програма "Золотий зорі", крім відверто лівацьких гасел (шариковщина характерна всім ультранаціоналістичним організаціям) рясніє і досить екзотичними гаслами. Наприклад, грецькі неофашисти виступають проти промислового виробництва (тут навіть "зелені" та "екологи" відпочивають), а також проти ідей Просвітництва.

Однак у самих ідеологічних установках "Золотий зорі" панує повний бардак. Ось цитата з офіційного сайту партії, яка вказує, хто може стати членом "Золотого світанку": "Тільки арійці по крові і греки за походженням можуть претендувати на членство в партії". На цьому ж сайті, грецькі неонацисти активно цитують французького ідеолога расової теорії Артюра де Гобіно, проте цитати дають якось дуже вибірково. Наприклад, повністю пропускаю вигадки Гобино про "північних народах" (або "нордичної раси", яку взяли в початку ХХ століття на озброєння німецькі нацисти). Якоюсь мірою "Золота зоря" в інтелектуальному плані дуже здорово перегукується з історичними теоретиками "Свободи", у яких, наприклад Володимир Мономах є "українцем", а вже його син Юрій Долгорукий - це вже "москаль".

Цікаві також і релігійні уподобання членів "Золотий зорі". Ще в 2005 році хлопці оголосили себе нащадками спартанців, Лікурга і Леоніда. А так як і Лікург, і Леонід жили в дохристиянський період, то члени "Золотий зорі" нарекли себе язичниками. Втім, "істинними язичниками" грецькі наці були тільки три роки, а потім себе оголосили "православними християнськими арійцями".

І, власне, ця карикатурна організація не заслуговувала б такої уваги, якби не два "але". По-перше, ця партія користується значною підтримкою в грецькому суспільстві, вона змогла двічі за останній час пройти до парламенту. А по-друге, бойовики від "Золотої зорі" не гребують бити людей "негреческой національності". Таким чином, грек, який голосує за місцевих неонацистів, дає мандат на насильство проти "не грека". А це вже патологія всього грецького суспільства, яке знаходиться не тільки в економічному, але й у моральному кризі.

Галицькі 140-тисячілетней патріоти

У цьому плані грецькі неонацисти дуже здорово схожі на українських аборигенів зі "Свободи". З тією тільки різницею, що ідеологічна основа українських неонацистів заснована ще на більшому комплексі неповноцінності, ніж це присутнє у їхніх грецьких побратимів. Але головне схожість у грецьких і західноукраїнського неонацистів залишається в їх агресивно-міфологічному світогляді. При цьому воно нав'язується з досить істеричною образою. Ось деякі приклади "свободівських" інтелектуалів від науки, що працюють у сфері освіти. Наведемо деякі карти з навчального посібника "Українська нація", який рекомендований для шкіл і вузів України.

Карта 1. Україно-грецька війна 4 століття до нашої ери. Навіть не історику коментувати весело.

А ось з цього ж підручника карта 2, на якій детально розписана схема україно-перської війни і зовсім 6 століття до нашої ери.

Шикарна карта з шикарними ж географічними назвами. Чорне море називалося "тоді" "Україн-море". У Криму жило плем'я "Мала Україна", а на території сучасного Донбасу - украіноарійци. Автор Микола Галичанец - член ВО "Свобода".

З цього ж підручника наведемо цитату, звідки пішла назва півострова Крим.

Проте у всіх цих комічних неонацистких рухів є одна особливість. Вони проростають у середовищі, де панує невігластво і дурість. Наприклад, у тій же Росії неонацистці рух розвинене в не меншому ступені, ніж в Україні. Тому що там дуже багато людей, як зображено на цьому відео.