"Країна вимкненого світла": журналіст розповів, чи загрожує Вірменії революція
Чи перетвориться протест проти підвищення цін на електроенергію у Вірменії в народну революцію або виявиться однією з численних політичних акцій, пов'язаних із соціальним невдоволенням?
Відповіді на ці запитання дає своєму блозі на сайті Лига.net журналіст Віталій Портніков. "Обозреватель" наводить його думку повністю:
"Багато спостерігачів сприймають подібне протиставлення з подивом. Вірменія - взагалі, країна постійної мітингової активності, як політичної, так і соціальної. При цьому ніяких особливих відмінностей у вірменській політичній еліті немає і бути не може - практично кожна з провідних партій країни так чи інакше пов'язана з Москвою. Тоді при чому ж тут вірменський Майдан?
Але варто нагадати те, про що в Москві та Єревані згадувати не хочуть. Протест у Києві теж починався як "Майдан без політиків" і його головним завданням було переконати владу прислухатися до вимоги громадян про необхідність повернення до політики європейської інтеграції. При цьому головною силою протесту була, як і в Єревані, молодь. Перетворення "Майдану без політиків" в "Майдан з політиками" відбулося вже після побиття студентів - але навіть тоді опозиційні лідери намагалися наздогнати народним протестом. Тому те, що сьогодні вірменський протест носить соціальний характер, не означає, що завтра він не переросте в політичну акцію.
Чи відбудеться це чи ні, залежить від розсудливості влади. Якщо вони утримаються від розгону протестуючих, знайдуть компроміс, відмовляться від підвищення цін - то зможуть відсунути момент краху режиму. А те, що цей крах неминучий, може не розуміти тільки сам Серж Саргсян. Причому потрібно зазначити, що такий крах обумовлений не якимись особливими якостями вірменського президента. Просто саме на його перебування при владі припав момент остаточної вичерпаності ресурсу пострадянської вірменської державності - як в українському випадку цей момент прийшов на час президентства Януковича.
Так, вірмени протестують проти підвищення тарифів на світло - і тільки. Але причиною протесту є і глибока недовіра до влади - і політичної еліті в цілому. Кожен, хто бував у Вірменії, скаже вам, що народ цієї країни живе в злиднях і безвиході. І причина цьому - аж ніяк не тільки Карабах і блокада з боку Туреччини та Азербайджану. Адже кордони з Грузією і Іраном відкриті, так що не можна сказати, що Вірменія взагалі відрізана від зовнішнього світу. Насправді причина бідності - те, що Вірменія буквально пронизана корупцією. Після соціалізму країна потрапила в справжнісінький феодалізм, замаскований - втім, як і в Росії - патріотичними гаслами і мілітаризацією суспільства.
Ніякого виходу з цього просто немає, тому що на шляху європейської інтеграції Вірменії - а ця інтеграція могла б змусити владу хоча б спробувати змінити правила гри - колодою лежить Росія. Відмовитися від російської підтримки Вірменія не може, тому що боїться залишитися на самоті в боротьбі за збереження Карабаху. Той, хто скаже, що Вірменії потрібна не територія, а успішна державність, шансів побудувати яку країна при сформованому поєднанні умов практично позбавлена, буде сприйнятий як зрадник більшістю вірмен. Жоден політик не насмілиться сказати вам, що Карабах перетворився на камінь на шиї Вірменії. При цьому ті, хто кажуть, що камінь на шиї - це залежність від Росії, неминуче стикаються з питанням про Карабах.
Не можна сказати, що влада в Єревані не шукає виходу. Шукали - і підписання угоди про асоціацію з ЄС було саме відображенням цих спроб. Але після того, як Путін зірвав цю угоду, залякавши Саргсяна, спроби завершилися. Вірменський президент залишився один на один з державою, що розвалюється, з народною недовірою, прагненням Ільхама Алієва домогтися реваншу в карабаському конфлікті - а системна криза в Азербайджані тільки підсилює це бажання - і кремлівською дурістю. Для того, щоб розрубати цей гордіїв вузол, потрібно бути державним діячем, здатним усвідомити весь драматизм ситуації - але все це не про Сержа Саргсяна і не про вірменську еліту в цілому. Саме тому - а зовсім не через підвищення ціни на світло - Вірменія ризикує приєднатися до клубу держав, які намацують дно і намагаються вибратися назовні з пострадянської прірви. Першою з таких держав була Грузія, другою - Україна. Росія до цього дна тільки наближається і наслідки її жорсткої посадки будуть настільки оглушливі, що змусять надовго забути про всі інші".
Як повідомляв "Обозреватель", в Єревані з 22 червня тривають протести проти тарифів на електроенергію. Влада відмовилася виконувати вимоги "тарифного Майдану".