Вже після першого туру парламентських виборів було очевидно, що соціалісти у Франції отримають перемогу. Проте другий тур показав, що це виявилася не просто перемога, а тотальний тріумф. Соціалістичної партії Франсуа Олланда не треба навіть вступати в коаліцію з тими ж "зеленими", щоб сформувати більшість у парламенті. 314 мандатів з 577 можливих - це найкраще, що собі могли уявити соціалісти навіть у самих райдужних снах.

Відео дня

Цінність перемоги соціалістів ще й у тому, що у Франції сама процедура голосування досить складна, а депутатський склад формується не з абстрактної політичної сили, а з конкретних депутатів-бійців, які пройшли у своїх округах буквально кожного виборця особисто. Навіть українські депутати-мажоритарники так не напружуються, як їхні французькі колеги.

Щоб у Франції стати місцевим нардепом, необхідно не тільки одержати абсолютну кількість голосів тих, хто прийшов на вибори виборців, але також цих голосів повинно бути не менше 25% жителів, зареєстрованих в окрузі. Щоб зрозуміти всю складність цієї системи, можна навести таку цифру - у першому турі депутатами у Франції стали тільки 36 осіб.

Все це говорить про те, що в країні зараз користуються великою популярністю не тільки ліві ідеї (це само собою), але також і кадровий склад французьких соціалістів - як ніколи сильний.

Наприклад, лідер Національного фронту Марін Ле Пен у другому турі програла всього 118 голосів своєму опоненту з соцпартії. Зате пройшла до парламенту 22-річна внучка Жан-Марі Ле Пена - Маріон, що стала таким чином, наймолодшим депутатом в історії французького парламентаризму.

До слова, не потрапила до парламенту і колишня дружина Франсуа Олланда Сеголен Руаяль. Хоча в цілому жіноче представництво в парламенті цього скликання стане рекордним в історії Франції - 108 депутатів-дам на радість усім феміністкам Європи.

Щодо головних опонентів соціалістів - "Союзу за народний рух", яке ще недавно представляв Ніколя Саркозі, то вони не те, щоб повністю провалилися, просто зібрали майже на сто голосів менше лівих - 212 мандатів. Що цікаво, у першому турі "народники" відстали від соціалістів всього на два відсотки - 27,12% проти 29,32%.

Тобто, будь у Франції вибори хоча б за змішаною системою (вже не говоримо про партійну), то соціалісти не змогли б самостійно сформувати більшість у парламенті. Це говорить тільки про те, що в кадровому підборі колишня партія Саркозі істотно поступається команді Олланда.

Тепер же соціалісти мають більшість у нижній палаті, контролюватимуть Сенат і зможуть скласти більшість в уряді. Для Олланда-президента наступають практично золоті часи, коли йому не потрібно з кимось домовлятися, а з'являється можливість реалізовувати на практиці всі свої передвиборчі задумки.

Тепер можна не стримувати витрати, підвищити мінімальний рівень заробітної плати, суттєво збільшити видатки на освіту та "соціалку", відмовитися від підвищення пенсійного віку з 60 до 62 років, підвищити податки великим корпораціям, пройтися податковим ярмом по багатих (так-так, багаті повинні поділитися з бідними). Загалом, зайнятися всім тим, що соціалісти обіцяли своїм виборцям останні півроку, і за що, власне, ці виборці, ласі на соціальну халяву, і проголосували.

Інша справа, чи впевнений Олланд сам, що в розпал фінансово-економічної кризи необхідно підвищувати соціальні виплати та ще більше обкладати податками великий бізнес? Чи впевнений сам Олланд, що від цих заходів французька економіка зможе вийти з рецесії? Якщо це так, значить, потрібно визнати, що Ангела Меркель і величезний штат німецьких фінансистів просто некомпетентні і нічого не розуміють в економіці. А Олланд зможе навчити Європу новому (дуже успішному) образу економічного гуртожитку. В іншому випадку, через п'ять років соціалістів може очікувати дуже сумне фіаско.