Конституційні проколи планети

З 1996 року, коли в Україні народилася своя "автокефальна" Конституція , її ж незмінно практично всі політичні сили катували змінити. Намагався змін у ній домогтися Кучма (і таки домігся), всю свою каденцію з нею ж (конституцією) активно боровся Ющенко, активно перед своїми останніми президентськими виборами про її "докорінній зміні" заявляла Тимошенко, нарешті, систематично положення основного закону не влаштовують Януковича. При цьому кожен раз одним з основних довід для внесення змін до Конституції, були еківоки в бік Заходу - от саме там все конституционально вилизане до гранітного ідеалу від першої до останньої літери основного закону. Мабуть, безпідставно було б стверджувати, що українська Конституція наближена до ідеалу (про що неодноразово в особистих коментарях заявляли експерти з конституційного права). Наприклад, зі слів доктора філософських наук Київського університету ім. Тараса Шевченка Михайла Бойченко, значна частина розділів нашої конституції носить суто декларативний характер (це стосується права на житло, безкоштовну медицину і освіту і т.д.), а головне, в основному законі не прописаний чітко баланс між різними інститутами виконавчої влади. Однак якщо покопатися в змістах західних основних законів, то там всіляких "багів" буде на порядок більше, ніж в українській Конституції будь-який її варіації.

США

Для прикладу, візьмемо мало не головну конституцію планети, завдяки якій ідеї Просвітництва і республіканського правління вперше були апробовані на практиці. Переваг у цього документа неймовірне безліч, однак, ідеальним його теж назвати не вийде. По-перше, основний текст Конституції США є неймовірно архаїчним за своїм змістом. Сама Конституція еволюціонує тільки за рахунок поправок, а також прецедентних рішень Верховного Суду. Та й серед самих поправок зустрічаються, як на сьогоднішній день, чудернацькі моменти. Наприклад, третя поправка забороняє в приватних будинках розміщувати солдатів у мирний час.

Ще одним специфічним моментом в Конституції США є положення про непрямі вибори. Американці свято вірують, що живуть в самій демократичній країні у світі, але при цьому главу своєї держави обирає колегія виборщиків. Це призводило (при цьому неодноразово) до того, що президентом ставав кандидат, який отримував в абсолютному співвідношенні менше голосів.

Японія

Кожна освічена український дев'ятикласник (а такі, треба думати, ще є) знає, що Японія за формою правління є конституційною монархією. Однак у самій японської Конституції, яка була прийнята в далекому післявоєнному 1947 році, ця норма ніде не вказана. По суті, японці живуть таким собі "цивільним шлюбом", коли є спільне господарство, діти, сусіди думають "що сім'я", а юридичної штампа ніякого немає. І у випадку, скажімо, масового божевілля японців, які раптом захочуть собі царя-імператора на "справжнє правління", особливих юридичних перешкод цьому не буде.

Ще одна особливість японської конституції - в ній не записана форма державно пристрої (як, до слова, і у французькій конституції). Формально "передбачається", що Японія унітарна країна, і, власне, все. А інше слід додумувати. (Хоча тут потрібно враховувати, що основний закон Японії розроблявся все ж в штабі генерала Макартура, який після війни і був фактичним правителем країни, а для американців деталізувати якісь "очевидності" особливо не пристало. Особливо якщо подивитися, наскільки обтічна, абстрактна і декларативна Конституція самих США).

Ще один "баг" Конституції Японії - це стаття 9, згідно з якою країна декларує відмову від війни "на всі часи". Далі в цій же статті Японія зобов'язується не створювати сухопутні, військово-морські і військово-повітряні сили. Втім, в Японії знайомі з оруеллівська новоязом, а тому незабаром були створені "сили самооборони", які, по суті, і є повноцінною армією. Виходить, що за конституцією японцям мати армію заборонено, а на ділі щорічно близько 50 мільярдів доларів витрачається на "самооборону".

Конституція Німеччини

До німецької конституції, яка офіційно якраз і називається Основний закон, причепитися, мабуть, найскладніше. Аж надто скрупульозно німці прописують кожне положення, а будь-яка невідповідність тут же відточують потрібними поправками. Правда, і тут є свої нюанси, і пов'язані вони більше не з якимись конкретними деталями, а в системному протиріччі між регулюючими положеннями центрального уряду і федеральними землями. На відміну від тієї ж Росії, де після Беслана можуть запросто федеральну країну переінакшити в унітарну, в Німеччині будь-яка конституційна поправка передбачає наявність 2/3 голосів бундестагу і бундесрату. А тому в конституції ФРН закладений уповільнений дисонанс - при видимій тенденції до централізації країни, законодавчо ці прагнення проходять досить туго.

Франція

Остання Конституція Франції була прийнята ще в перебування президентства де Голля в 1958 році, і власне, на той момент вирішувала соціальний запит суспільства. Потрібно враховувати, що документ приймався в умовах найжорстокішого соціально-політичної кризи (хоча він у Франції, як показує історії, присутній перманентно) і на тлі кривавої війни Алжиру за свою незалежність. А тому аналітики (той же І. Бойченко) відзначають, що головною рисою основного закону Франції є надмірна концентрація влади в руках виконавчих органів. "Коли кажуть, що у нас (в Україні - авт.) Президент наділений надзвичайними повноваженнями, я завжди рекомендую звернутися до Конституції Франції зразка 1958 року. Ось там, якраз концентрація влади така, що французи після смерті Шарля де Голля до наших днів намагаються ці повноваження по шматках урізати. Але процедура змін в основний закон у них куди складніше, ніж в Україні. Наприклад, їм через серію референдумів та голосувань тільки трохи більше десяти років тому насилу вдалося скоротити один термін президентських повноважень з 7 до 5 років ", - зазначив Михайло Бойченко.

Взагалі, головна проблема Конституції Франції - це дисбаланс між виконавчою і законодавчою владою. Той же двопалатний парламент у Франції має дуже обмежені повноваження, значна частина яких делегована уряду. За великим рахунком, президент у Франції має можливість призначити потрібного (практично будь-якого) прем'єр-міністра, незалежно від лояльності до нього Національних зборів і Сенату. У Франції всього лише існує традиція враховувати партійний розклад у парламенті. Наприклад, програй соціалісти останні парламентські вибори, той же Олланд відчував би себе в найближчу "п'ятирічку" в президентському кріслі все одно достатньо комфортно. До того ж у будь-який момент президент Франції може розпустити нацзборів. І на відміну від української Конституції, йому не потрібно мати для цього чітко прописаних умов. Захотів і розпустив. Просто так. Головне, не частіше одного разу на рік.

Всі ці приклади не свідчать про те, що наша конституція чимось особливо краще зарубіжних зразків. Як відомо, однією з найдемократичніших конституцій планети був сталінський основний закон 1936 року. Права громадянина в ньому були настільки цукрово прописані, що який-небудь Томас Джефферсон на тому світі, напевно, б розплакався від розмаху "радянської гуманітарної думки". З цього випливає, що не настільки важливий основний закон, скільки вміння спільноти, що прийняв його за основу, слідувати його базовим принципам. В африканських країнах теж є свої цілком демократично прописані конституції. Тільки не всі негри афроамериканці, так само як і не всі українці європейці.