Проснувшись 1 серпня в понеділок ранком, почав пригадувати – були козаки, був „Спас”, було свято. Пригадавши, вирішив і з вами поділитися своїми враженнями та розповісти про те, що бачив.

Видео дня

з29 по 31 липня 2005р., з п'ятниці по неділю на Хортиці було свято – проходив „СПАС” – ІХ-й міжнародний фестиваль козацьких бойових і традиційних мистецтв. З’їхалися козаки з і всієї України та й не тільки України. Приїджали і Кубанські козаки і Донські, приїхалі й наші брати бульбаші, навіть болгарин один був (ходив з старовиним амулетом з рунами, розпитував про аріїв, ходив по святим та історичним місцям).

Святкували 3 дні, гарно святкували.

Фестиваль присвячувався світлій пам’яті козака, степового батька Анатолія Ермака.

Перші 2 дні святкували в Запоріжжі, третій день – на самому острові Хортиця в Гримушеній балці, на місці де традиційно проводяться збори козаків Війська Запорізьцого Низового. Багато козаків з’їхалося на острів і стояли кілька днів табором просто неба.

29 числабули показові виступи бійців в Палаці Спорту, але їх я не бачив, бо цілісінький день бродив по плавням. Хортиця – це справжній заповідник. Він існує і розвивається, хоч потребує постійного захисту. Але завдяки директору Національного Заповідника „Хортиця” К.І. Сушко та деяких козаків острів тримає оборону проти зовнішнього світу.

Чи знаєте ви про Хортицю? Так, напевне ви дещо чули, а я вам ще дещо розповім.

Хортиця – найбільший річний острів в Европі. Більшість території острова – заповідник, є зона абсолютної заповідності. На Хортиці росте понад 600 видів рослин, 20 видів з яких взагалі не росте де інде – вони раритетні. На півдні Хортиці починаються ПЛАВНІ – залишок Великого Лугу. Ось там я і ходив.

Хортиця знаходиться в центрі Запоріжжя, поєднується з ним 3-ма мостами, пронизана сіткою доріг. Зараз іде спір про будівництво нових мостів, але про це окрема розмова.

На острові водиться багато дичини та птахів. На Хортиці можна зустріти косуль, диких кабанів, багацько диких качок, фазанів, куріпок, ластівок, а лісових пташок можна побачити таких гарних, що ятаких іще й не бачив ані в зоопарку ані в книжках, більше 20 видів метеликів, багацько різних комах, пауків та жуків, є змії.

Зустрічаються серед фауни представники і не дуже приємні для людини – безліч комарів, але тільки на півдні острова. Там де ростуть хвойні дерева їх майже нема. Водяться також гедзи (овод), серед яких зустрічаються крупні екземпляри (до 3 см. в довжину). Літають кусючі кольорові мухи – сідає тихо, кусає больно, напухає швидко. Серед змій більшість вужі, але зустрічається також і гадюки. А ще на Хортиці багато коней. З давніх давен тут їх лікували та випасали.Росте також багато фруктових дерев, так що поласувати шовковицею, грушею, яблуком, сливою або персиком можна в багатьох місцях острову.

Раніше в заповіднику тварин було набагато більше, але останні декілька років якісь покидьки займалися забороненим полюванням (браконьєрством). Це було поширено взимку - приїзжали надвечір та полювали на тварин. В заповіднику можна побачити старі стріляні гільзи...

Хоч це й заповідник, але присутність людини видно кругом. Восновному це кучі пустих пляшок, розкиданих по всьому острову. На острові багато дивовижних місць, але якщо ви знайдете будь-який пісчаний пляж, то навкруги буде гарний пейзаж заповідника та невелике сміттєзвалище залишене відпочиваючими. Коли вже наші люди привчаться виносити з лісу або берегу річки все, що принесли з собою? Всі кричать про екологію, але це ж так просто – просто прибирай за собою все що приніс.

30 липня в Запоріжжі на Фестивальній в 19-00 проходив другий день святкувань.

Поставили 2 сцени – на одній співали та танцювали, на другій хлопці вихвалялися бойовим мистецтвом.Співали багато гарних пісень. Співала Ніна Матвієнко (як же гарно співала українські пісні), виступав Микита Джигурда (спочатку сказав гарні слова, потім заспівав гарну пісню), було багато музичних груп та співаків, з’їхалися бандуристи зі всієї України.

На другій сцені виступали майстри бойових мистецтв. Були команди з Запоріжжя, гарно виступили кияни (київська команда „Спас” має в Києві 2 осередки – на Подолі при Київській Могилянській академії та в Голосіївському районі при МАУП. www.spas.net.ua ), команди з Дніпропетровська, Олександрії, Гуляйполя. Дуже сподобався виступ бульбашів (білорусів) – вийшли 3 хлопці, двоє крутили шести, потім фехтували між собою на них, а третій богатир крутив в цей час величезну дубину (з метр в довжину, та сантиметрів з 20 в діаметрі). Майстерно крутив. Потім взяв оглоблю (шест метра 3 в довжину та сантиметрів з 10 в товщину) і почав крутити навколо себе так швидко і майстерно, як інші списами крутять. Пізніше з ним познайомилися, це був курінний отаман білоруських козаків.

Так, і в Білорусії є козаки.

Погуляли гарно аж до опівночі, але наступив третій день свят – неділя 31-го липня.

В цей день святкування відбувається зрання (з 10-ї години) на Хортиці в Гримушиній Балці. Знаходиться вона на березі Дніпра в півночно-західній частині острова через дорогу від козацького музею.

Оскільки я жив на Хортиці біля місяця і зупинився в південній частині острова в козацькій залозі Кінний театр „Запорізькі козаки”, то вирішив , що зранку буде довго добиратися через весь острів, тому вирішив їхати в Гримушену Балку одразу, вночі. Зловив таксі, придбав по дорозі „козацький набір” та поїхав на острів.

Приїхав в Гримушену Балку біля години ночі. На березі ще горіли декілька вогнищ. Я пристав до козаків Пластунівського куреню Війська Запорізького Низового, якими командував козак Сабадаш. Сабадаш приїхав на Хортицю разом з сином Сашком та своїми козаками на конях з Ясної Поляни (кілометрів 100 від Запоріжжя) і став табором до якого приєднувалися інші козаки.

Випивши по декілька чарчин горілцоні полягали спати, бо попереду був цікавий день і потрібно було гарно виспатись.

31 липня. 3-й, заключний день свята „Спас”на Хортиці.

Проснувшись зрання пішов скупатися в Дніпрі. До берега був пришвартований варягський дракар (ладдя з головою дракона).Дракар носить горду назву „Яра”. Але до цього судна повернемося трохи пізніше.

Всі козаки з’їхалися в Гримушену Балку. Спочатку провели урочисте нагородження грамотами людей, які допомогли провести це свято, були урочисті промови. Особливо запам’яталася промова Григорія Омельченко – він говорив про Україну, козаків, волю.

Здивувало те, що крім нього інших відомих українських політиків тут не було. Залишив поза своєю увагою козацьке свято й Президент, хоч він і обраний Гетьманом українського козацтва. Може в нього не вистачає часу на козаків, а може вважає посаду Гетьмана почесною а не офіційною...

Після того як закінчилася офіційна частина, розпочалася бойова. Виступали хлопці з бійцівських клубів демонструючи свою майстерність.

Спас дійсно являє собою самостійний вид одноборств! Більше всього він схожий на рукопашний бій. Присутні захвати та заломи з айкідо, кидки з Джіу-Джицу, самбо та інших видів боротьби, удари руками та ногами на різних рівнях, використовується також акробатика.

Було продемонстровано володіння зброєю – шаблями, шашками, списами, шестами, дубиною. Демонстрували індивідуальну, парну та групову техніку. Стріляли з гармат.

Потім виступали козаки. Козак Сабадаш завалив коня. Ставши перед конем він взяв його однією рукою за шию, другою за вуздечку і почав валити набік. Кінь чинив опір і не хтів підкорятися. Боротьба людинеи і коня продовжувалася секунд 20, після чого кінь підкорився волі і силі козака, впавши на лівий бік. Сабадаш сів на бік заваленного коня. Кінь лежав і тільки головою крутив. Підійшов інший козак і декілька разів провів шаблею по шиї коня (ніби ріже) Кінь положив голову на землю і перестав рухатися (ніби вмер).

Ремарка: Під час проведення виступів жодній тварині не було спричинено шкоди.

Потім козаки провели показовий бій на шаблях. Але цей бій більше був схожий на справжній ніж на показовий. Пригадався епізод з фільму «Сім'я Адамс», коли два брати танцювали танок на шаблях «Мамушка», який, за їх словами, їхні предки навчилися в запорізьких козаків.

Бій на шаблях закінчився імітацією поразки одного з козаків. Він впав на землю. Знову вийшов Сабадаш, повалив біля козака коня, пораненного козака взяли за руки, за ноги та поклали на цього коня поперек сідла. Кінь підвівся та повіз козака з поля боя.

Після завершення показових виступів почалося багатоочікуване багатоборство «лава на лаву». Бійці поділилися на два рівних гурти – запорожці та гості. Кожна з команд нараховувала 30-40 козаків. Будь-який бажаючий міг прийняти участь в цьому багатоборстві. Призначили головного та бокових судей. Дві команди сталиодна навпроти другої та почали себе заводити – дражнили супротивників, кричали Гей! Гей! Гей!

Спочатку я думав що це вони дражнили супротивників, обзиваючи їх прихильниками нетрадиційної орієнтації, Але потім довідався, що ні – клич Гей! Гей! Гей! Є старовинним кличем запорозьких козаків. Ці слова можна почути в різних контекстах – в піснях клич «гей!» зустрічається в сумному та в веселому контекстах; всім відомий традиційний тост «Будьмо! Гей!

Будьмо! Гей!

Будьмо, будьмо, будьмо! Гей, гей, гей!»

Але даний клич використовувався і як бойовий клич. Гей, гей, гей, гей, гей… кричали козаки перед боєм налаштовуючи свою свідомість на бій, скидаючи негативні емоції, накручуючи себе та лякаючи ворогів.

Коли серед участників «Лава на лаву» емоції почали вже кипіти, судя дав команду зійтися. Бійці кинулися на зустріч друг другу. За секунду з двох команд утворилася одна суцільна маса бійців – лава. Козаки товкли один одного. Маса бійців булла такою щільною, що не було можливості наносити удари чи проводити прийоми, тільки штовхатися. Декілька секунд лава стояла на місці, а потім потрохи закружляла. Кожен намагався виштовхати супротивника на його територію. Щільна маса людей складала приблизно 4-5 метри в діаметрі. Навколо щільного кола бігали бійці, які набравши швидкість кидалися в лаву, щоб спрямувати її в потрібному напрямку.

Правила багатоборства «лава на лаву»:Слухати суддів. Бити тільки в тулуб. Не бити вище плечей і нижче пояса.

При порушенні цих правил гра зупиняється, порушника кидають з кручі в води Дніпра.

Перша лава закінчилася перемогою запорожців.

Після цього кожна команда виставила свого найкращого бійця для боротьби «Хрест на хрест».

Бійці сплітають руки за спиною супротивника хрестом, роблять захват і по команді починають боротьбу. Захват розпускати не можна, потрібно постійно тримати руки в зажимі. Виграє той, хто покладе іншого на спину.

Перемогли гості.

Призначили другу лаву. Козаки знову стали до гурту та почали передбойову підготовку. Як вони пики корчили, що кричали - це потрібно було бачити і чути. Дали команду і бійці знову кинулися до бою. Ця лава тривала близько 40 секунд, бо в центрі хтось впав, тому ГРУ зупинили. Коли команди розійшлися, з землі піднявся козак (сорокалітній чоловік з вусами та оселедцем, біля 2 метрів зросту), як потім вияснилося лікар з Києва. Ну а що він хтів стаючи в перших лавах супроти бійців спасу? Чим більше шкаф, Тим голосніше падає.

Цю гру не зарахували.

Знайшли порушника. Інша команда направила 4-х представників, щоб забрати порушника, Але їх заламали. Тільки після втручання судейїх відпустили, порушника видали. Порушника взяли за ніжоньки-рученьки, принесли на схилі Дніпра, розкачали та кинули в хвилі. Гарно полетів.

Після того як він виплив приступили до нового бою – «Боротьба на кушаках».

Кожна команда виділяє одного представника. Одяг бійців – шаровари та кушаки (пояс метри 2-3, який щільно обв'язується навколо живота і тримає шаровари). Бійці зійшлися, взяли один одного за кушаки, почали гарцювати, а по команді судді приступили до боротьби. Кушаки відпускати не можна – бій зупиняється. Потрібно супротивника покласти на спину.

Перемогли запорожці.

І скликали третю лаву.

Зібралися команди, по команді кинулися один на одного і почалось багатоборство. Через декілька секунд лава розділилася на два кола, які кружляли по полю боя кожне по своїй траекторії. Після чого одне коло потрохи розійшлося і бійці кинулися до другого, налітаючи всією вагою свого тіла на лаву. Перемогу в третій лаві отримали гості.

Рішенням судей оголосили нічию. Це була друга нічия за 9 років проведення цих ігор.

Викотили на скелі дві гармати і дали завершуючий залп, да такий, що після нього ще хвилини дві у вухах гуло.

Після чого всі розійшлися смакувати куліш, який приготували господарі свята. Ех і смачний же він був. Посідали обідати, старий козак дістав з воза 10-ти літрову сулію домашнього вина (міцне, міцне козацьке вино). Сиділи обідали, байки травили, жартували. До столу приєднувалися все нові та нові люди. Там я познайомився з капітаном дракара і домовився, що він візьме мене на борт та підвезе до південної частини острова. Розпрощавшись з новими друзями ми піднялися на борт дракара «Яра» та рушили вздовж західного берега Хортиці по Старому Дніпру на південь повз острова Байда.

Дракар – парусно-гребне судно, 4 весла, один руль. Екіпаж – 5 моряків та пес. Це була команда з Енергодара. Вони побудували цей човен і тепер періодично мандрують по Дніпру.

На Дракарі мені довірили спочатку грести веслом, потім дали покерувати човном.

Висадили мене на півдні острова, розпрощавшись там з хлопцями я пішов в кінний театр – місце, де я зупинився на Хортиці.

Наступного літа в кінці липня місяця буде юбілейний – Х-й фестиваль, на який я обов’язково приїду, та й вас запрошую, адже це ж священний обов’язок козаків з’їзжатися влітку на Січ, з’їзжатися на Хортицю.