УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Варламов: в "Донбасі" змінилася система гри

Варламов: в 'Донбасі' змінилася система гри

Серед тих небагатьох українців, які потрапили до заявки "Донбасу" для виступу в чемпіонаті Континентальної хокейної ліги на ключових ролях знаходиться лише один хокеїст. То – капітан команди Сергій Варламов. Наставник донеччан Юліус Шуплер вирішив нічого не змінювати й залишив Сергія в тій же ланці, в якій він грав у попередньому сезоні, при Олександрі Куликові, тобто, в трійці нападу з росіянами Євгеном Белухіним і Денисом Кочетковим. Окрім того, новий тренер зберіг за Варламовим статус капітана. Напередодні старту в регулярному чемпіонаті КХЛ кореспондент "Обозревателя" в розмові з досвідченим нападником намагався визначити, в якому наперше моральному стані знаходиться команда в цей відповідальний момент.

- Сергію, з одного боку, ви граєте в звичній ланці, але при іншому тренері. Що змінилося?

- Змінилася система гри. Тренер вимагає від нас інших речей, більш суворої гри в обороні. КХЛ – то зовсім інший рівень. Сильніші гравці, котрі відрізняються від представників ВХЛ швидкістю. Тому тренер вимагає від нас трохи іншої гри.

- У заключному матчі Кубка Донбасу ви грали в першій ланці разом з фінами. Підлаштуватися під них було важко?

- Трохи незвично, та думаю, ми зіграли добре, продемонстрували непоганий хокей. Думаю, всі задоволені, що ми виграли. Результат показує, що хід тренера був правльним.

- Загалом сезонна підготовка зараз важча, ніж була торік? Все-таки КХЛ вимагає вищих фізичних і фуннкціональних кондицій…

- Від тренера до тренера підготовка відрізняється, але не сказав би, що зараз вона важча. Через те, що коли закладаєш фундамент фізичної готовності, працювати завжди нелегко.

- У вас великий досвід виступів у КХЛ, в російській Суперлізі. Зараз ви вперше представляєте українську команду. Це якась додаткова відповідальність?

- Це додаткова відповідальність перед українськими вболівальниками, в першу чергу, перед донецькими прихильниками хокею, які дивляться на наший клуб як на представника країни. Ми постараємося не впасти обличчям в бруд.

- Є якийсь мандраж?

- Мандраж є, але він минається, як тільки виходиш на лід, коли тебе поглинає гра.

- А було побоювання, коли починався Кубок Донбасу й уперше новим складом довелося зіграти проти майбутніх суперників за КХЛ?

- В мене страху не було. Я знав, що ми можемо на цьому турнірі зіграти достойно і навіть його виграти. Сподівався виграти разом Кубок, але це було б занадто складним завданням. Радий, що ми показали непоганий, рівний хокей. Це дає надію на прогрес в майбутньому сезоні.

- Юліус Шуплер каже, що у вашій інтернаціональній команді дуже вагому роль відіграє мікроклімат. Легко знаходити спільну мову з людьми різніх національностей, просто з різними людьми?

- Нас об’єднує хокей. В цьому плані народ простіший. Багато хлопців розмовляють англійською мовою, іноземці намагаються повторювати деякі російські фрази. Для становлення команди, хорошого мікроклімату потрібен час. Особливо в такій новій команді, де багато гравців прийшли одночасно.

- У команді розмовна мова англійська?

- Юліус Шуплер розмовляє російською, сам відразу ж перекладає на англійську. Хлопці в більшості переходять на англійську.

- Ви – корінний киянин, в Донецьку ви виступаєте другий рік, а до того багато в Росіїї. Навряд чи ті міста, де ви були раніше, можна порівняти з нинішнім. Вже звикли до Донецька?

- Звик. Він менший, ніж ті міста, де я був, менше Києва. Мені тут комфортно, я вже повністю адаптувався. Такого відчуття, ніби я в чужому міcті, нема.

- Раніше тут було багато ваших партнерів – і по "Соколу", і по збірній України. Зараз з них залишилися одиниці…

- Такі реалії. Звісно, ми друзі, але спортсмени звикли до постійних змін середовища. Хотілося б, аби наші хлопці грали на вищому рівні. Але якщо хтось із них ще не готовий до нього зараз, то, переконаний, в нього вийде отримати шанс у наступному році.

- Але колом спілкування раніше були кияни?

- Звичайно. Але це ніяк не впливає на мій настрій. Можна спілкуватися і по телефону. Ми одначе десь перетинаємося.