Блог | Замовити “університет Шевченка”: хто, чому і як прагне впливати на студентів?

Все, що потрібно знати про замовну інформаційну кампанію проти університету

Кожному, хто має відношення до медіа та здатність мислити, ситуація з інформаційною атакою на Київський національний університет імені Тараса Шевченка – очевидна. Це спланована замовна кампанія.

Негативну та неправдиву інформацію виконавці замовлення розганяли класичною методикою - по спіралі. Спершу негатив було розповсюджено в інтернеті, декілька публікацій з’явилося на “зливних бачках”. Тобто на другорядних, ручних сайтах, що за відносно помірну винагороду готові розмістити будь-яку інформацію та наклеп. Наступний етап – провокатори вийшли на популярні інтернет-ресурси та розмістили там абсолютно маніпулятивні статті. Чому маніпулятивні? Бо фактів у публікаціях на майже 10 тисяч знаків не знайшлося, або ж вони були викривленими.

І фінальна стадія нападу – телебачення. Розгон неправдивої інформації, який варто очікувати найближчим часом. Інформаційний простір до цього активно готували заздалегідь.

Презентую fact-checking негативних матеріалів щодо КНУ, які чітко свідчать про замовність усієї інформкампанії проти університету.

Порівняти непорівнюване

У своїх “сенсаційних розслідуваннях” журналістів особливо зацікавила закупка ікри та ціни на цей продукт. Мені чомусь не здається дивним, що вартість стограмової банки ікри складає 132 гривні. Звичайно, ікру можна купити і за 15 гривень. Але вона буде штучною. Ну або ж купити за 90 гривень, але ваги у такій тарі буде грамів 80.

І ще один момент, з яким посперечатися неможливо – усі закупки в університеті відбуваються виключно через систему Prozzoro.

Тому казки про фіктивні тендери лишаються казками.

Автомобіль, якому 12 років

Факти у статті обігрувалися так, як це було зручно автору і вигідно замовнику. Розписуючи історії про luxury автомобіль ректора, автор чомусь забув, що вказана в декларації автівка Audi наразі досягла віку 12 років та не представляє особливо масштабної цінності.

“Випадкові” помилки у статті

29 тисяч заяв на вступ. Ні, друзі. Їх було майже 60 тисяч. І це офіційна інформація Міністерства освіти і науки України.

Навмисне применшення важливості об’єкту критики – професійна маніпуляція.

“Близька до Губерських Козярська”

Саме так охрестили журналісти матір дружини ректора. Дивно, що такий простий факт родинних зв’язків не вдалося встановити професійним журналістам.

Також зауважу, що власність пані Козярської в жодному випадку не може вважатися “незадекларованими активами ректора”, адже вона не є членом його сім’ї. Це з інструкцій НАЗК.

Коментар у відрахованих

Хто охоче готовий критикувати керівництво університету? Правильно! Це ті, кого було відраховано за неуспішність. Відрахування з інших мотивів фактично неможливе. Адже фінальний шанс кандидату “на виліт” завжди дає не один викладач, а ціла комісія. І якщо студент переконує її у тому, що знання він має, то продовжує своє навчання.

Необ’єктивні коментарі – це ще одна ознака того, що матеріал готувався “під замовлення”. Я теж випускниця КНУ і з радістю готова розповісти про те, що і як відбувається тут насправді. Переконана, це ж саме готові зробити десятки тисяч успішних випускників.

Відверта неправда

У публікаціях звучить теза, що “запит журналістів університет залишив без відповіді”. Але це банальна брехня. Детальна інформація була надана максимально оперативно (копію зможете переглянути нижче) і за особистим підписом ректора. Але факти редакція чомусь не врахувала. Напевно, це б призвело до того, що матеріалу для чергової “сенсації” просто не залишилося би.

Пропущені моменти

У публікаціях повторювалася теза – ректор не задекларував дві компанії, до яких має відношення його дружина. Але тут сюрприз.

У травні 2017 року ректор подав усі доповнення у встановленому чинним законодавством порядку. Паралельно підкреслю, що обидві компанії є фактично пасивними та не приносять прибуток. Тому природно, що про такі активи людина може банально забути.

Шокувати цифрами

У декларації ректора чітко вказані його офіційні прозорі доходи. Нагадаю, за минулий рік пан Губерський заробив майже один мільйон гривень. Вважаю, що це справедлива винагорода за присвяту життя науці та розвитку освіти. Виходячи з цього факту, мені взагалі не зрозуміло чому когось повинні дивувати нажиті за останній період статки цієї поважної особи.

Забули про хороше

Однобоке висвітлення інформації – символ замовних матеріалів. Чомусь наші незалежні журналісти забули, що КНУ очолив рейтинг навчальних закладів за версією роботодавців України, про унікальні програми подвійних дипломів з провідними університетами світу, англомовні магістерські програми та, нарешті, перше місце у рейтингу абітурієнтів.

Кому вигідна замовна кампанія?

У 2019 році українці очікують на чергові вибори. Політтехнологи починають активізуватися та прописувати чергову порцію стратегій, а політики - спекулювати на особливо гарячих темах заради рейтингів. Особливо багато зусиль доводиться докладати тим, хто у цьому політичному сезоні побував героєм чергового скандалу.

Розенблат, Лещенко та Поляков – найяскравіші представники останнього політичного сезону. І якщо деякі з них досі тільки думають, як підняти свій рейтинг напередодні чергових перегонів та не потрапити до в’язниці, хтось почав активно діяти вже зараз.

Як боротися за електорат?

За даними реєстру виборців - понад 35 мільйонів українців наділені правом голосувати. З 35 мільйонів голосує не 100% осіб. Особливо у тій ситуації, в якій наразі перебуває Україна: окуповані території, анексований Крим, аполітичний настрій суспільства.

Політично активною завжди лишається молодь, свідомий чи не свідомий вибір якої впливає на те, хто буде вирішувати долю країни у стінах Верховної Ради у майбутньому.

За даними Держкомстату - кількість реальних студентів в Україні сягає майже 2 мільйонів осіб. 2 мільйони – це майже 6% виборців, що здатні посприяти формуванню суспільної думки та ставлення до тієї чи іншої політичної сили. Студенти – це не просто виборці. Студенти – це активний електорат, який також впливає на вибір старшого покоління, завдяки активній соціальній та освітній діяльності. Тому логічно-наслідковий зв’язок підказує: заволодієш увагою студентів – заволодієш місцями у парламенті.

Де зосереджений електорат?

Найбільші студентськіцентри України – Київ, Харків та Львів. Але лідирує – столиця. Найпопулярніший університет України – це Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Майже 60 тисяч заяв на вступ у 2017 році та перше місце у рейтингу підтверджують цей факт. Тому логічно, що КНУ – абсолютно “ласий” шматок для політиків.

З кого почати?

Заволодіти електоратом та увагою студентів ТОП-ВНЗ, застосувавши стандартну технологію. Росія придумує собі зовнішніх ворогів і систематично воює з ними, щоб відтягнути увагу від власних внутрішніх проблем. У ситуації з КНУ працює така ж логіка… Ті, хто зацікавлені у “вибілюванні” власної репутації починають активно шукати “зраду” там, де її немає. Логіка наступна: погані завжди треті особи, а ми - хороші борці з корупціонерами. Ну той момент, що самі корупціонери – це нюанс. Про “зацікавлених” у заплямуванні репутації університету детально розповім далі.

Лещенко і компанія

Особа, яка є героєм корупційного скандалу, користується послугами російського “Сбербанку” та купує квартиру у центрі Києва на “позичені” гроші, або ж за кошти нареченої (версії у Сергія Лещенка періодично розходяться) робить спробу “вибілити” себе коштом придуманого ворога. На такий же сценарій схожа спроба Лещенка дискредитувати керівництво КНУ імені Тараса Шевченка. Деталі історії, яка підірвала соціальні мережі тут.

До скандалу з квартирою варто додати обіди з олігархами у найдорожчих київських ресторанах (думаю, за цими обідами обговорювалося точно не світле майбутнє України).

По цьому персонажу об’єктивно є що сказати. По суті – це “сбитый летчик”, який для інформаційного простору просто токсичний. Його не звуть на ефіри не на комерційній основі. З цією людиною ніхто не хоче будувати політичні альянси, адже він зрадник. Яскравий приклад – зрадництво БПП, політичної сили, яка і дала йому шанс потрапити у парламент.

Тому людина і береться за будь-яку “чорнуху” з очевидною ціллю.

Не виключено, що є інші “зацікавлені”, але цей проявив себе особливо активно у цій історії.

Зв’язки і маніпуляція фактами

Для того, щоб отримати бажаний результат, потрібно залучити усі свої зв’язкі та активи. Як відомо, Сергій Лещенко має безпосередній зв’язок з журналістикою. Прослідкувати це доволі просто. Нагадаємо, сам Лещенко працював у виданні “Українська правда” та систематично у соціальних мережах посилається на матеріали, що були опубліковані на ресурсі “Новое Время” конкретним автором. Але перепости – це дрібниці. Ключове питання: чому портал “Новое Время” опублікував таку нетипову для своєї редакційної політики статтю? Чому журналіст, який переважно пише про економіку, зробив такий нетиповий для ресурсу контент?

Центр контент – аналізу опрацював публікацію ресурсу “Новое Время” та зробив свій незалежний висновок. Стаття та уся інформаційна кампанія проти КНУ - замовна.

Наступне питання, що наштовхує на роздуми: чому чесний журналіст, який вирішив опублікувати матеріал про університет не дочекався коментаря університету? Між іншим, у відповіді присутня абсолютно чітка реакція на усі обвинувачення і вона була надана максимально оперативно.

Дивним матеріал “Нового времени” та бажання критикувати КНУ видалося і для користувачів соціальних мереж, які висловлювали свої думки у коментарях.

Наразі новий політичний сезон лише розпочинається. Тому можемо очікувати на подальші скандальні “розслідування” щодо університетів та реалізацію різних політичних замовлень. Особливо, якщо врахуємо, що університети – це стратегічно важливі об’єкти для країни, що воює. Розробки фізиків, хіміків, дослідження та ресурси зосередженні у стінах вищих навчальних закладів України. В дестабілізації ситуації у сфері освіти зацікавленими можуть виявитися не лише політики, але й зовнішні вороги, що мають бажання та потребу впливати на молодь України.