Блог | Вона прийшла, гарна та холодна

Вона прийшла...

Почалося все опівночі. Молодший вперше на рибалці, і на спінінг купив надто товсту ліску. З нього сміялись, поки... щось ту ліску зірвало, ледь не вирвавши катушку.

- Ніфіга собі! Що тут, соми є? - здивувалися бувалі.

- Я скільки на рибалці, вперше таке бачу!

Дивуються, бідкаються, співчувають.

Вони зайняті рибалкою; я притулився під сестричками-берізками. Слухаю ніч. Дивлюсь темряву.

Вони бурхливо обговорюють.

Я промовчав. Вже тоді знав, що то. Відчував.

Потім щось потягнуло вудку.

За нею другу...

Хлопці сердяться.

Я слухаю.

Почув сплеск. Тихий, без удару, але... Могутній? Щось велике, як морський дельфін, майже везгучно виринуло, вхопило повітря, зникло...

А ще я почув сміх. Дзвінкий, казковий.

І хлопці почули, але... не почули. Не зрозуміли. Подумали - з-за річки.

А ще я бачив. Це взагалі бачить лиш той, хто вірить. Інші бачать своє - те, в що вірять вони. Сомів. Вітер. Корчі під водою, бобрів - все що завгодно, тільки не правду...

Тому до них Вона не прийде.

А до мене прийшла...

Читайте: Смерть та Чиновник

Гарна, як місячне сяйво. Холодна, як студена вода. Весела, з іскорками в очах; але байдужа. До всього, що не стосується річки, води, ночі. Її світу. Світу темряви. Антисвіту?

А ще вона любить тепло, та ненавидить вогонь. Змерзла, бідолашна моя красуня, прийшла Вона до мене в пошуках тепла - того, що давно шукав і я. І ми зігріємо один одного - вона гарячим шепотом, я - теплом свого тіла...

В душі горить, палає, мов при лихоманці - холод і тепло, вогонь та лід. Вона теж, мов саламандра, вигинається, стогне, тремтить, згорає моїм теплом... Не може насититись... Невблаганна, прекрасна, холодна.

Вона прийшла до мене зігрітися. Я піду за нею, охолодитися в нічній воді. Бо інакше згорю, інакше згину...

Бо я не зможу без неї.

Моєї Русалі...