
Блог | "Волынь" и "Катынь": Польша сближается с Россией

"Волынь" vs "Катынь"
Более полувека главным историческим символом для поляков была Катынь. Коварный расстрел чекистами пленных офицеров, военной элиты польского государства был под строгим табу коммунистического режима. Однако о нем тайком рассказывали в семьях, писали в подпольном самиздате. Поэтому "Катынь" стала одной из опор антикоммунистических, или даже шире, антитоталитарных, настроений в ПРЛ. Борьба за открытие правды о "Катыни" была неотъемлемым элементом борьбы за другую, демократическую, свободную от коммунистического диктата Польшу. "Катынь" напоминала об извечном коварстве России, которая даже после падения коммунизма скрывает правду о трагедии 1940 года.
Далее текст на языке оригинала.
Здавалося після пов‘язаною з "Катинню" Смоленською трагедією 2010 вона стане ще потужнішим символом, який єднатиме минуле і сучасність. Але на той момент "Катинь" вже активно витіснялася із суспільної свідомості іншою історичною темою – "Волинь". Події польсько-українського конфлікту в роки Другої світової (зведені до простої формули "Волинь-43") стали головною темою спочатку історичної публіцистики, а відтак – історичної політики.
Саме їх висвітленню приділялися передовиці газет, репортажі на ТВ та фільми. Вже перші появи нової теми в публічному простої засвідчили її різницю з попередньою. Головним ворогом поляків тут ставали не совєти/комуністи/Росія, а українські націоналісти, а згодом просто українці. Головною втратою за якою сумували були не люди (імена, яких так дбайливо встановлювали у випадку Катині), а території (тому так легко розкидаються цифрами вбитих від 100 до 500 тисяч, тому часто на пам‘ятниках не імена людей, а назви населених пунктів).
"Катинь" була відважним викликом сильній радянській чи потім російській владі. "Волинь" є спробою дошкульно вдарити слабшого сусіда, якийa воює з тим хто, ще недавно вважався головним ворогом Польщі.
"Катинь" пробуджувала прагнення свободи, "Волинь" – ксенофобні настрої.
Найразючіше різницю між символами "Катинь" і "Волинь" (в їх етиці та естетиці) демонструють однойменні фільми Вайди і Смажовського. Перший трагічний, але світлий і життєствердний, показує негідників, але й героїв. Другий – похмурий, депресивний, злий і сповнений ненавистю.
"Волинь" витісняє із пам‘яті польського суспільства "Катинь", представляється найстрашнішим злочином проти поляків саме тоді, коли в Росії знову не лише заперечують розстріл польських офіцерів, коли реабілітовують і реанімовуючт комуністичний режим вцілому. Коли ця реабілітацію стає ідеологічною платформою для нової російської агресії проти сусідньої держави.
Тема "Волині" стає інструментом зближення Польщі з Росією. Риторика, яка починається із засудження українського націоналізму і переходить в засудження боротьби українців за свободу починає звучати в унісон на схід і на захід від України. Нинішні видання та заяви про УПА в Польщі нагадують те, що говорилося і писалалося на цю тему в ПРЛ, і те, що говорить і пише Росія. Зрештою обидва сусіди України з однаковою наполегливістю вимагають від українців переглянути їх історію, то й самий період історії, та ще в тому ж напрямку.
А пам‘ять про "Катинь", яка була запобіжником від смертельних для Польщі марень про спільний кордон з Росією, вивітрюється.
З книги "Нотатки з кухні "переписування історії"