Блог | Спектакль с "референдумами" провалился в первый день

Первый день проведения так называемых референдумов на территории оккупированных Россией регионов Украины продемонстрировал, что в этот раз Москва даже не смогла подготовить приемлемую "картинку" незаконного голосования. Я неоднократно отмечал, что Путину совсем несложно провести "плебисцит" в любом оккупированном регионе – достаточно просто построить декорацию. Но сейчас не удался даже спектакль.

Далее текст на языке оригинала.

І це – важливий доказ того, що так звані референдуми готувалися поспіхом. Так, про можливість їхнього проведення говорили буквально з першого дня після того, як Володимир Путін визнав "незалежність" окупованих частин Донбасу, де діють угруповання "ДНР" та "ЛНР". І навіть робилися практичні кроки, щоб ці псевдореферендуми готувати.

До окупованих регіонів неодноразово приїжджав перший заступник глави адміністрації президента Росії Сергій Кирієнко, у Луганську нещодавно відбулася нарада російських силовиків під головуванням заступника голови Ради безпеки Росії Дмитра Медведєва. Але дату проведення голосування так і не було визначено. Більше того, після звільнення українськими військами території Харківської області стверджувалося, що ця дата перенесена на невизначений термін. І раптом – такий поспіх!

"Бліцкриг" зазнав фіаско

Як на мене, такі зміни планів російського керівництва пов’язані із підсумками саміту Шанхайської організації співробітництва (ШОС) у Самарканді. Російський президент розраховував, що зустрічі у старовинному узбецькому місті допоможуть йому продемонструвати, що жодної міжнародної ізоляції немає. А на практиці виявилося, що його партнери з ШОС не зацікавлені у продовженні війни.

І це, до речі, було неважко передбачити. Адже економічна криза, яка багато в чому спровокована вторгненням Путіна в Україну, позначається і на інтересах таких країн, як Китай чи Індія. Так, можливо, якби "бліцкриг" Путіна вдався б, у Пекіні чи Делі не висунули б російському президенту претензій. Але "бліцкриг" зазнав фіаско. А довгостроковий конфлікт – явно не те, що потрібне голові КНР Сі Цзіньпіну, прем’єр-міністру Індії Нарендрі Моді або президенту Туреччини Реджепу Таїпу Ердогану.

Із зустрічей в Узбекистані президент Росії міг винести просте переконання: він не зможе довго воювати. Саме після цього Путін почав гарячково фіксувати свої "воєнні здобутки" політичними кроками.

Тепер так званий референдум – це вже зовсім не красива картинка, яка має ілюструвати мрії про "русский мир". Це і предмет шантажу – якщо йдеться про можливість застосування ядерної зброї. І можливість торгу – якщо виникне нагальна необхідність припинити війну та змиритися з тим, що Кремль не зможе перешкодити існуванню суверенної демократичної України.

А до ганьби Путіну не звикати.