Блог | Наскільки низько ще можна падатити?
Виртуальный мемориал погибших борцов за украинскую независимость: почтите Героев минутой вашего внимания!
Колись мені, молодому хлопцю, мій тато казали: І що ти слухаєш синку?... Одна палка два струна і дж-дж-дж... (Це про Manowar)). От ми слухали Червону Руту, "Я піду в далекі гори"... А Ви? Капець...
Тепер, коли я сам вже давно тато - відчуваю, по ходу, щось схоже...)
Не можу забути найпопулярнішу по переглядах 10-ку кліпів в Україні. Благо, мої діти аж таке лайніщє не слухають. Поки що...
... Мені цікаво, коли виростуть ці діти - що вони будуть розповідати своїм дітям? Щось типу: І що ти слухаєш, сину? Капець. От ми слухали - "Танцуй тьотя атятя, атятятя- ааатятяя! Яка музика, який смисл, який голос! А ти оце?
Читайте: СССР - это не автоматы с газировкой, а ГУЛАГ и 4 миллиона доносов
Чи що?
І ще цікаво - що ж таки будуть слухати наступні діти? Потапщина в усіх цих проектах, здебілила населення настільки, пробила таке дніщє, закатала під килим саме поняття "творчість" так, що, чесно кажучи я не можу уявити - як можна ще дебільніше написати пісню, як оце ця тьотя атятя...
Наскільки низько ще можна падатити? Де це дно, воно взагалі існує?)
P. S. А Червона Рута - то таки сила.) Вічність. Дякую, Тату!