Блог | Що б не будувала Росія, виходить буцегарня народів

Щоб не будувала Росія, виходить буцегарня народів. Перевірено століттями та зафіксовано Управлінням Верховного комісара ООН з прав людини. Навіть не потрібні коментарі:

Нав’язування РФ свого громадянства мешканцям Криму призвело до регресивного впливу на реалізацію прав людини, особливо для тих осіб, які відмовилися автоматично прийняти громадянство Російської Федерації… (6)

З початком окупації українські закони були замінені законами РФ всупереч зобов’язанням за міжнародним гуманітарним правом, згідно з яким існуюче законодавство окупованої території повинно залишатися чинним. Це призвело також до вибіркового застосування положень кримінального законодавства… (7)

Закони та судові рішення, що почали застосовуватися в Криму в рамках правової системи РФ, мали подальший негативний вплив на реалізацію фундаментальних свобод. (8)

Реалізації їхніх прав на свободу мирних зібрань, об’єднань, вираження думок, пересування, совісті та релігії чинилися перешкоди у формі актів залякування, тиску, фізичних нападів, попереджень, а також переслідувань у вигляді судових заходів, зокрема заборон, обшуків у домівках, затримання та покарань. (9)

Читайте: Синдром жертви. Коли Україна повстане з колін

Система правосуддя РФ, що функціонує в Криму, часто не дотримувалася гарантій справедливого судового розгляду і належної правової процедури. (10)

Були зафіксовані тяжкі порушення прав людини, як-от свавільні арешти і затримання, насильницькі зникнення, жорстоке поводження, катування і щонайменше одна позасудова страта. (11) Ці порушення торкалися кримських мешканців різного етнічного походження, однак особливих утисків зазнавали кримські татари, особливо ті з них, хто є 3 пов'язанами з Меджлісом, та ті, хто бойкотували референдум у березні 2014 р. та ініціювали публічні протести на підтримку Криму як частини України. (12)

Була проведена широкомасштабна експропріація державної та приватної власності без будь-якої компенсації та дотримання норм міжнародного гуманітарного права, які захищають державну і приватну власність від конфіскації та знищення. (16)

Можливості публічного прояву української культури та ідентичності значно звузилися. (17)

Доступність медичного обслуговування у безкоштовних державних медичних закладах із березня 2014 р. є обмеженою внаслідок переходу великої кількості лікарів та іншого медичного персоналу на роботу до більш прибуткових закладів приватного сектору. (18)

Окупаційна держава не набуває суверенітету над окупованою територією. Окупаційна держава повинна дотримуватися законодавства, діючого на окупованій території, якщо воно не становить загрозу безпеці або не перешкоджає застосуванню четвертої Женевської конвенції. (43)

Нав’язування громадянства жителям окупованої території можна прирівняти до примушення їх до присягання на вірність державі-супротивнику, що заборонено четвертою Женевською конвенцією. (57)

Читайте: Мы вышли против войны в Украине!

У лютому, березні та квітні 2014 р. в Криму під час інцидентів, пов'язаних із невизнаним приєднанням Криму до Російської Федерації, четверо осіб було вбито і дві особи померли. (80)

З 2014 р. державними суб’єктами РФ в Криму скоювалися численні та тяжкі порушення права на фізичну і психічну недоторканність. Відсутність розслідувань вказує на те, що особи, які скоїли їх, продовжуватимуть уникати покарання. (85)

Свавільні арешти і затримання набували різних форм і, як здається, слугували різним цілям – від нагнітання страху до придушення опозиції та як метод покарання. (95)

Найбільша кількість насильницьких зникнень була зафіксована у березні 2014 р., коли у Криму було викрадено як мінімум 21 особу. (21)

З моменту окупації Криму його жителі підлягають призову на службу в збройних силах РФ. (120) згідно з міжнародним гуманітарним правом, окупаційній державі забороняється примушувати осіб, котрі перебувають під захистом, служити в її збройних або допоміжних силах, так само як і забороняється чинити тиск і вести пропаганду на користь добровільного вступу до армії. (122)

Після початку окупації свобода релігії та переконань у Криму опинилася під загрозою через низку інцидентів, націлених на представників міноритарних конфесій та належних їм релігійних об’єктів. (137)

У Криму право висловлювати свої погляди і думки суттєво обмежене. (155)