Блог | Россияне достигли окончательного "расчеловечивания" в глазах Запада

Поскольку в первые сутки после подрыва плотины Запад закляк в шоке ("не может такого быть!"), то украинцам до сих пор кажется, будто мы со своим горем одни-оденешеньки и никто нас не поддерживает (собственно этот момент использует бригада "психологических вертухаев", чтобы вызвать у вас чувство вины за мгновение "нетолерантной" улыбки: давит на тригер вашего скрытого страха "ой, это же теперь Запад увидит, что мы такие невежливые и совсем нас покинет!").

Далее текст на языке оригинала.

Так ось, це хибне враження. Захід просто потребував, як при всякому доглибному потрясінні, часу на засвоєння шокової інформації – на прийняття того факту, що хтось може вчинити таку катастрофу навмисне (аналогічна проблема була свого часу і з визнанням Голодомору геноцидом!).

За моїми спостереженнями, якраз цим підривом росіяни осягли, чого їм "не вдавалось" за попередні 15 місяців геноцидної війни, – свого, нарешті, остаточного "розлюднення" в очах цивілізованого світу.

Навіть найщиріші вірувачі в прекрасне майбутнє "Росії після Путіна" махнули на неї рукою ("рештки емпатії випарувались", як пише мені колеґа зі Швеції), у фотожабах про акулу нині вправляється розлючена публіка по всій Європі, від Польщі до Британських островів (і це, завважте, без обстрілів і рідні на окупованих водах!); і якщо ще тиждень тому на Європейському Форумі культури в Амстердамі мені треба було довго і як крізь ґуму пояснювати, що "обідати з росіянами" ми зможемо щойно по тому, як Росія капітулює й виплатить нам репарації, то після Каховської ГЕС організатори прислали мені окремого листа з подякою, що "сказала те, що нідерландцям треба було почути" (с), – і таких прикладів можу навести десятки.

Звісно, системні узагальнення робити ще рано, але тенденція незаперечна – емоційно зараз Захід на одній хвилі з нами, як не був від минулої весни. Тому ще раз: не біймось бути собою. Нам нема чого соромитись – цитуючи класика, "у нас нема /зерна неправди за собою" (с).

Переможемо.