Блог | Проблематика індустріальних міст України

В східних та південних частинах України склалася небезпечна ситуація із забруднення довкілля промисловими об’єктами. Так історично склалось, що на території Донецької та Дніпропетровської областях, в наслідок відкриття родовищ корисних копалин (вугілля та залізної руди) в ХІХ сторіччі почали інтенсивно будуватись підприємства гірничо-металургійної галузі. Будівництво відбувалось, як правило, поблизу населених пунктів та на березі річок для забезпечення технічною водою виробництв. Так з’явились металургійні виробництва в містах Кам’янське та Дніпрі, почалася розробка родовищ залізних руд в м. Кривий Ріг, будувались шахти Донецького та Луганського регіону. В процесі будівництва та на початку виробничої діяльності власники підприємств зіштовхнулись з небажанням мешканців сіл та міст, де будувались ці заводи, найматись до них працівниками. Як приклад можна навести, що бельгійська компанія, яка будувала металургійний завод в м. Кам’янське не могла залучити робітників з місцевих мешканців, які негативно поставились до розташування заводу на своєї території. Про що свідчать відповідні архівні документи в м. Кам’янське. Як наслідок, власники були вимушені залучати робітників та інженерний персонал з інших населених пунктів, забезпечувати їх житлом та відповідною інфраструктурою.

Читайте: Екологічний ефект від впровадження природоохоронних програм

За десятиріччя, навколо цих підприємств, шахт, стали утворюватися великі населені пункти. Після жовтневого перевороту 17 року ХХ сторіччя радянська влада стала використовувати існуючу інфраструктуру та діючи підприємства для забезпечення розвитку економіки СРСР. Під час індустріалізації американськими інженерами були взяті за основу існуючи виробничі комплекси і навколо них почали будуватися ще більш потужні підприємства, залучатись робітники, будівельники, інженерно-технічний персонал, що призвело до чергового суттєвого зростання населених пунктів навколо підприємств. Так на протязі ХХ сторіччя радянська влада використовувала міста з потужнім гірничо-металургійним, хімічним комплексом для розширення існуючих підприємств та будівництва нових.

На жаль, в гонитві за виробничими потужностями питання захисту довкілля завжди залишалось на останньому місці. За минулі десятиріччя, а в деяких випадках сторіччя (Дніпровський металургійний комбінат, Комбінат ім. Петровського, Криворізький залізо-рудний басейн) в населених пунктах навколо цих підприємств накопичилась величезна купа екологічних проблем, які потребують негайного вирішення. Накопичено сотні а то і мільйони тон відвальних гірничих порід, шлаків металургійного виробництва, хвостосховищ хімічних підприємств, мільйони тон радіоактивних відходів в хвостосховищах на березі р. Дніпро в м. Кам’янське. Все це негативно впливає на здоров’я людей, які мешкають безпосередньо в зоні впливу цих підприємств. Враховуючи ці фактори, питання термінового вирішення екологічних проблем для мешканців цих міст стає пріоритетним.

Не дивлячись на те, що підприємства витрачають кошти на екологічні заходи для модернізації існуючих підприємств та устаткування з урахуванням вимог екологічної безпеки, ці заходи не є достатніми для вирішення проблем, які накопичено за сторіччя. В цьому плані велика відповідальність лягає і на керівництво міст, які потрапляють в зону несприятливих екологічних впливів. Так, враховуючи те, що в бюджетах місцевого рівня стали накопичуватися більші суми коштів слід звернути увагу на екологічні заходи, які повинні бути забезпечені за кошти громади. Такими заходами можуть являтися створення нових зелених зон з урахуванням сучасного підходу к озелененню міст з забрудненим атмосферним повітрям, будівництво житла для переселення мешканців з забруднених частин населених пунктів. Суттєво постає питання забезпечення лікарень сучасним медичним обладнанням, виділенням коштів для оздоровлення всіх дітей міста в літній період. Обов’язковим є розроблення та затвердження нових генеральних планів розвитку міст з перспективою будівництва нових підприємств за межами впливу на мешканців, з урахуванням напрямків вітру, наявності водних об’єктів та зелених зон. На жаль до сьогоднішнього дня, керівництвом міст в цьому плані не здійснюються реальні кроки.

Аналіз типових заходів природоохоронних програм міст показує нам шалене витрачання коштів природоохоронних фондів без досягнення позитивного результату на довкілля і вирішення тієї чи іншої проблеми. Як приклад, можна навести масову закупку спецтехніки з вивезення побутового сміття, придбання сміттєвих баків, вивезення стихійних звалищ. На всі ці заходи витрачаються мільйонні суми, а потім з’ясовується, що на території населеного пункту відсутня схема його санітарного очищення, в якій обов’язково зазначається кінцевий пункт вивезення сміття, який, як правило, представлений стихійним сміттєзвалищем накопиченим за останні 50 років, що не відповідає жодній сучасній вимозі до умов безпеки та експлуатації.

Обласні та місцеві програми майже по всіх областях України не "перетинаються" одна з одною. Якщо на обласному рівні виставляється пріоритет розчищення малих річок, то в населеному пункту цієї області мешканці потерпають від викидів підприємств гірничо-металургійної галузі і вимушені розраховувати на свої бюджети. По закінченню терміну дії програм (обласних та місцевих) можна побачити, що відсутній комплексний підхід до вирішення екологічних проблем області, існуючі стратегії розвитку області залишаються гарними словами на дорогому папері, в коштовному виданні (кошти на видавництво яких брались з того ж екологічного фонду).

Аналізуючи екологічні програми Дніпропетровської області слід відмітити, що на протязі декількох років кошти витрачаються на вирішення ситуації з засміченням області відходами, а в інші періоди ‒ на розчищення малих річок. Тільки сміття в області менше не стало, а розчищення річок зводиться до видалення очерету та мулу з дна, без урахування басейнового принципу річки, а, наприклад, у Донецькій області на озеленення та благоустрій.

Слід відмітити і позитивну відмінність майже всіх програм, а саме впровадження більшістю розроблених програм автоматичної системи моніторингу довкілля, яка на даному етапі дасть можливість розуміння комплексного впливу підприємств на довкілля населених пунктів, що в свою чергу допоможе виставити пріоритетні напрямки руху для покращення екологічної ситуації.

Останні дослідження показують, що в Україні зараз моніторинг існує у відокремленому вигляді по відокремленим категоріям (ґрунти, водні об'єкти, атмосферне повітря), але абсолютно відсутня узагальнена система, яка дозволить не тільки об'єднати існуючий напрямок моніторингу, а й розвинути такі напрямки як моніторинг навколишнього середовища на вміст важких металів та радіаційний моніторинг, які існують тільки в деяких областях країни. Якби була загальна система, яка відображає теперішню ситуацію стану навколишнього природнього середовища і являє собою не тільки збір даних, а й систему аналізу і реагування в разі надзвичайних ситуацій, то можна було б спостерігати актуальні дані, які відображатимуть що саме на даний момент заслуговує на більшу увагу, для розробки тих же регіональних програм. Такий комплексний підхід підвищив би ефективність розподілу бюджетних коштів на природоохоронні потреби, для подальшого збереження здоров'я населення в цілому.