Новий глава УГКЦ: Хто такий Святослав Шевчук

Як стало відомо в середині дня 25 березня, Папа Римський Бенедикт XIV благословив та затвердив вибір Синоду УГКЦ – новим главою греко-католицької церкви став Святослав Шевчук. А ще буквально за півгодини до того, як надійшла ця звістка (і навіть після того, як її розтиражували ЗМІ), телефон прес-секретаря колишнього очільника Української греко-католицької церкви (ним донедавна був кардинал Любомир Гузар) отця Ігоря Яціва, на превеликий жаль, не відповідав.

Абонент – поза зоною досяжності, повідомляв оператор. Втім, навіть якби «Обозреватель» й додзвонився би до отця Ігоря, ми не сумніваємось, що відповіді на запитання, чи правда, що новим предстоятелем церкви став Святослав Шевчук, наш сайт не отримав би. І не тому, що святий отець не любить засоби масової інформації. Просто до благословення Рима будь-які розмови на дану тему – табу.

Як зауважив в коментарях «Обозревателю» директор Інституту історії церкви Українського Католицького університету Олег Турій, «дуже некоректно, що ця інформація обговорюється і що вона з’явилась взагалі. Це ставить у незручне становище і Синод, і римсько-апостольську столицю». Можливо, що це так і є, але злив цієї «некоректної» інформації могли забезпечити виключно «свої», себто безпосередні учасники виборів нового глави УГКЦ або люди, які так чи інакше пов’язані з цим процесом.

Ми глибоко шануємо греко-католицьку церкву (як і будь-яку іншу конфесію) і виключаємо, що у її лавах є ті, хто здатен «розбовкати» просто так важливий секрет. Радше ми пристанемо на точку зору єпископа Євстратія, представника Української православної церкви Київського патріархату, який припустив, що витік інформації стався недарма. Напевно, це знадобилось для того, аби виключити «провокації у Ватикані», припустив владика Євстратій.

Про які провокації мова? Щоб це зрозуміти, треба осягнути увесь шлях, пройдений УГКЦ за останні двадцять років і зокрема той відрізок цього шляху, який подолали греко-католики (у вельми непростих, зауважимо, умовах!) під керівництвом Любомира Гузара. Окрім того, треба також взяти до уваги те, чим відрізняється від можливих суперників сам Святослав Шевчук.

Певний час тому назад, коли вперше з’явилась інформація про намір Любомира Гузара залишити пастирське служіння і передати церковний престол «іще теплою рукою» (тобто ще за життя) своєму наступнику, «Обозреватель» називав чотири імені можливих претендентів на головування в УГКЦ. Нагадаємо, це були імена Ігоря Возьняка, архієпископа Львівського; Богдана Дзюраха, єпископа Києво-Вишгородської архієпархії; Гліба Лончини, представника діаспори, а також єпископа Йосипа Міляна, одного з найбільш імовірних наступників Гузара.

Наскільки солідними були шанси кожного зі згаданих достойників, «Обозревателю» дізнатися так і не вдалося, оскільки – повторимо ще раз – ця інформація носила закритий характер. Втім, постфактум можна стверджувати, що шанси, мабуть, виявилися незначними або недостатніми. Ми дізналися лише про те, що голосування за нового главу УГКЦ є непростою процедурою. Претендент на обрання повинен набрати 2/3 голосів присутніх. Якщо ж протягом 12 голосувань ніхто з єпископів не набере такої кількості голосів, то в цьому разі настає черга наступного етапу голосування, що складається з трьох турів, протягом яких претендент повинен набрати 50% голосів.

Що відбувалося цими днями під Львовом у Брюховичах (саме там зібрався Синод єпископів УГКЦ), сказати тяжко. Все проходило за зачиненими дверима і в умовах секретності. У ЗМІ просочилась інформація, що вибори буцімто проходять непросто, бо претендентів – багато, а в «товарищах согласья нет», як написав би байкар Крилов. Але ось нарешті назовні виринуло ім’я – Святослав Шевчук, особа, навіть не згадувана як можливий голова УГКЦ. Відтак, згідно з процедурою, сам Шевчук мав два дні на роздуми щодо того, прийняти йому подібну честь чи відмовитись від неї, а далі черга думати буде за Папою Римським.

Проте офіційний сайт Української греко-католицької церкви вже повідомив про те, що інтронізація (введення на престол) нового глави церкви відбудеться цієї неділі, 27 березня, в патріаршому соборі Воскресіння Христового в Києві. Це означає, що згоду Папи українські греко-католики на той час вже мали. Чи, принаймні, були впевнені у ній на всі сто відсотків.

А щоб не було шляху назад, ім’я Святослава Шевчука прозвучало дещо раніше, ніж для цього виникли офіційні підстави. Хоча це лише одна з можливий версій. Як зазначив в інтерв’ю «Обозревателю» єпископ Євстратій, для Блаженнійшого Любомира було важливим, очевидно, забезпечити подальший курс на розбудову української греко-католицької церкви (саме так: більшою мірою української, аніж римської), а для цього був потрібен справжній спадкоємець ідеї, справжній учень, котрий не підведе свого вчителя і духовного наставника.

«Навряд чи цей вибір міг би відбутися без підтримки Любомира Гузара», – сказав владика Євстратій. І додав, що новий голова УГКЦ не обійдеться без опертя на досвід Гузара, «принаймні на початках свого служіння». На користь цього вибору говорить те, що Святослав Шевчук є дуже молодим (єпископу всього лише 40 років), а, отже, має гнучкий та не зашорений розум і енергійну вдачу.

Окрім того, він народився в Україні, ріс і навчався на Львівщині (тобто добре обізнаний з реаліями і західної України, і держави в цілому). Шевчук не є представником діаспори (хоч і з 2009 року «несе службу» в Аргентині), що могло б відлякати багатьох або викликати невдоволення. Зрештою, Святослав Шевчук є людиною блискуче освіченою і знавцем кількох мов. Все це можна зарахувати йому в плюс, так само, як і близькість до Любомира Гузара (протягом певного часу Шевчук був його особистим секретарем).

Що ж стосується «атипової» молодості Шевчука, то тут владика Євстратій пропонує згадати досвід легендарного Андрея Шептицького, який очолив греко-католицьку церкву ще у більш юному віці, а також Папу Іоанна Павла ІІ, котрий також був молодим «нікому невідомим поляком» і котрий, зрештою, став однією з найбільш видатних осіб сучасності.

Словом, підсумовує єпископ Євстратій, «можемо оцінити цей вибір позитивно, хоч це і внутрішня справа УГКЦ, а ми будемо співпрацювати з тим, кого вони самі оберуть». Насамкінець «Обозреватель» зателефонував також до «конкуруючої» з УПЦ КП церкви – до православних Московського патріархату. Ми попросили сказати кілька слів про призначення Святослава Шевчука.

«А нам яка різниця? – запитав протоієрей Георгій (Коваленко), голова Синодального інформаційно-просвітницького відділу УПЦ МП. – Офіційних зв’язків з ними ми не маємо, а щодо іншого, то будемо судити за його справами». Що ж, коротко і слушно. Будемо судити за справами. А справ у нового голови УГКЦ не бракуватиме. Й першою з них буде відповідність тому високому рівню служіння, стандарт якого завдав Любомир Гузар.

P.S. Подаємо також деякі факти з біографії Святослава Шевчука – так, як вони викладені на офіційному сайті УГКЦ. Отже, народився Шевчук 5 травня 1970 року в Стрию на Львівщині.

У 1991-1992 роках навчався у Центрі філософсько-богословських студій в Буенос-Айресі (Аргентина), а відтак продовжував навчання (з 1992 по 1994 рік) у Львівській духовній семінарії. Потім знову був «закордонний» період: до 1999 року навчався у Римі, де здобув докторат у галузі богослов’я. З 1999 року – префект Львівської духовної семінарії Святого Духа. З 2001-го – віце-декан богословського факультету Львівської богословської академії.

У 2002-2005 роках – особистий секретар Любомира Гузара.

З 2009 року – призначений помічником єпархії Покрова Пресвятої Богородиці у Буенос-Айресі.

Передостання посада: у квітні 2010 року призначений Апостольським адміністратором єпархії Покрова Пресвятої Богородиці.

Нинішній, 2011-й, рік відкрив нову сторінку у біографії Шевчука: святого отця призначено головою УГКЦ.